Ухвала

від 09.01.2015 по справі 130/238/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 130/238/14-ц Провадження № 22-ц/772/227/2015Головуючий в суді першої інстанції Шепель К. А. Категорія 59Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого: Чуприни В.О.

Суддів: Чорного В.І., Медвецького С.К.

При секретарі: Богацькій О.М.

За участю: представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2014 року, встановила :

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28.11.2014 р. в позові ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1 000,00 грн. кожному.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилається: на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких мотивів.

У січні 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що за договором купівлі - продажу від 02.12.2011 р. продала відповідачам земельні ділянки розміром 0,2500 га 0,0029 га, по АДРЕСА_2. На цих земельних ділянках розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та багаторічні насадження (плодові дерева), що підтверджується довідкою Олександрівської сільської ради. Житловий будинок був відчужений за окремим договором купівлі-продажу від 02.12.2011 р., а плодові дерева в кількості 45 яблунь та 45 груш на вищезазначених земельних ділянках загальною площею 0,1661 га перейшли в користування покупців без достатньої правової підстави. У зв'язку з неможливістю повернення в натурі плодових дерев без нанесення їм шкоди, з підстав ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України та з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_2 просила: стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь 99 657,00 грн. у відшкодування вартості безпідставно набутого майна - яблунь 76 шт., груш 27, черешні - 1, горіх - 1, кизил - 1 кущ.

Судом встановлено, що за договором купівлі - продажу земельних ділянок від 02.12.2011 р. ОСОБА_2 передала земельні ділянки розміром 0,2500 га та 0,0029 га у власність ОСОБА_4, а останній сплачує за них обговорену грошову суму. Місце розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки 0,0029 га - для ведення особистого селянського господарства. У вказаному договорі зазначені кількісні характеристики цих земельних ділянок, в тому числі щодо садів 0,1632 га та 0,0029 га відповідно (а.с.5).

Згідно з витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_4, з підстави договору купівлі-продажу від 02.12.2011 р., є власником присадибних земельних ділянок, площею 0,0029 га і 0,2500 га (а.с.56,57).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2011 р. ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2529 га (а.с.7-8).

Згідно довідки виконкому Олександрівської сільської ради від 20.01.2014 р. позивач до 2011 р. проживала на території цієї сільської ради та мала у власності приватизовану земельну ділянку загальною площею 0,2529 га, на якій росли багаторічні насадження (плодові дерева), і яка була продана в грудні 2011 р. ОСОБА_4 (а.с.11).

У поданому в газеті «Всім» №27 від 07.07.2010 р. оголошенні позивач зазначила стосовно продажу 2-х поверхового цегляного будинку, з гаражем, господарськими будівлями, літньою кухнею, газом, городом, садом, криницею, які знаходяться в с. Олександрівка Жмеринського району (а.с.20).

На а.с. 32-46 міститься звіт СПД ОСОБА_7 з незалежної оцінки ринкової вартості у 99657,00 грн. плодових дерев, що розташовані на присадибних земельних ділянках площею 0,1632 га та 0,0029 га, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Вінекс» у час проведення оцінки 24.11.2011 р. вартість земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_2, складала - 18175,00 грн., а земельної ділянки 0,0029 га - 180,00 грн. (а.с.106-108).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об'єктом - земельною ділянкою.

Надавши оцінку доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, а також з огляду умов та змісту договору купівлі-продажу щодо обізнаності сторін у ринкових цінах на аналогічні земельні ділянки та з урахуванням показника кількісної характеристики в частині відчуження саду, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що вартість плодових дерев була включена до загальної вартості проданих земельних ділянок.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Позовна вимога сформована ОСОБА_2 з підстав ст. 1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатися за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

У розгляді справи №6-88цс13 Верховний Суд України у своїй постанові від 02.10.2013 р. прийняв правову позицію - у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неповного з'ясування судом підстави і предмета позову, питань укладення договору за нижчою від ринкової вартості земельної ділянки та не у відповідність нормативної грошової оцінки, зміст договору купівлі-продажу не містить якісних показників землі та її поліпшення, неврахування необізнаності позивача у визначенні ціни земельних ділянок тощо, залишаються поза увагою, оскільки більше стосуються питань щодо недійсності правочину, а не предмету позову у даній конкретній справі.

Не можна визнати прийнятними й покликання про незаконність стягнення витрат на правову допомогу, так як у вирішенні даного питання суд керувався вимогами ст. 88 ЦПК України та правомірно присудив з позивача документально підтвердженні квитанцією від 20.08.2014 р. (а.с.105) судові витрати даного виду.

Питання ж відповідності вказаної квитанції за тими, чи іншими ознаками фіскальним правилам ведення касових операцій знаходиться поза межами перевірки та дослідження суду.

За вищенаведених обставин, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.О. Чуприна

Судді: (підпис) В.І. Чорний

(підпис) С.К. Медвецький