Ухвала

від 12.01.2015 по справі 17/110-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

У Х В А Л А

оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС

"12" січня 2015 р. Справа № 17/110-12

Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу Антимонопольного комітету України на постанову відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції ВП № 43860473 від 30.09.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві у справі

за позовом Антимонопольного комітету України

до Приватного підприємства «Інтерхім КС»

про стягнення 37 570грн.

За участю представників:

від позивача Максименко А.П. (дов. № 300-122/01-1680 від 28.02.2014р.);

від відповідача не з'явилися;

від відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2012р. у справі № 17/110-12 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Київський області 34 000 (тридцять чотири тисячі гривень) 00 коп. штрафу та 20 400 (двадцять тисяч чотириста гривень) 00 коп. пені, з Приватного підприємства «Інтерхім КС» в доход Державного бюджету України стягнуто 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.

14.12.2012р., на виконання рішення господарського суду Київської області від 30.11.2012р. у справі № 17/110-12, видано накази.

22.12.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області представником відповідача подано скаргу на постанову відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції № 300-20-3/09-11326 від 16.12.2014р. (вх. № 248/14 від 22.12.2014р.), згідно якої останній просив суд визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби із винесення постанови ВП № 43860473 від 30.09.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2014р. розгляд скарги призначено на 12.01.2015р.

12.01.2015р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області надійшло заперечення на скаргу на постанову державного виконавця № 43860473 від 30.09.2014р., згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні скарги, яке прийнято судом.

Представник скаржника у судовому засіданні 12.01.2015р. повністю підтримав подану ним скаргу.

Представник відповідача та представник відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції у судове засідання 12.01.2015р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що у відповідності до ст. 121-2 ГПК України нез'явлення в судове засіданні 12.01.2015р. належним чином повідомлених представників відповідача та відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції не перешкоджає розгляду скарги на дії ДВС, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача та органу ДВС.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).

Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ (ч. 1 ст. 40 Закону).

Пунктом другим ч. 1 ст. 47 Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 43860473 від 03.07.2014р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 43860473 від 30.09.2014р. наказ господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12 повернуто стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

Суд встановив, що орган ДВС в рамках виконавчого провадження № 43860473 не вжив всіх заходів з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12, які передбачені ст.ст. 11, 40, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та повернув стягувачу виконавчий документ постановою від 30.09.2014р. ВП № 43860473, а саме: - не вжив заходів по розшуку рахунків та майна боржника, та не наклав на них арешт; не викликав керівника ПП «Інтерхім КС» Рулу Юрія Володимировича для надання пояснень за фактами невиконання вищезазначеного наказу; - не виніс постанову про привід керівника Рули Юрія Володимировича через органи внутрішніх справ; - не оголосив розшук ПП «Інтерхім КС» та його керівника; - не наклав штраф на ПП «Інтерхім КС»; - не вніс подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Твердження відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції щодо вжиття органом ДВС всіх заходів щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12 є голослівними, оскільки жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження викладеного у запереченні, органом ДВС суду не надано.

Доводи органу ДВС відносно того, що постановою відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції від 25.12.2014р. ВП № 45918149 повторно відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12 не заслуговують на увагу суду, оскільки за результатами розгляду скарги Антимонопольного комітету України на постанову відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції № 300-20-3/09-11326 від 16.12.2014р. встановлюється відповідність законодавству дій органу ДВС з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12 щодо винесення постанови від 30.09.2014р. ВП № 43860473 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а не дій відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції з винесення постанови відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції від 25.12.2014р. ВП № 45918149 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції з винесення постанови від 30.09.2014р. ВП № 43860473 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відтак, оскільки відділом Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції, не вчинено всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 14.12.2012р. у справі № 17/110-12 та не доведено протилежного, суд дійшов висновку, що скарга Антимонопольного комітету України на постанову відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції ВП № 43860473 від 30.09.2014р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Антимонопольного комітету України на постанову відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції ВП № 43860473 від 30.09.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції з винесення постанови від 30.09.2014р. ВП № 43860473 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Копію ухвали надіслати відповідачу та відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. 9-го Січня, 2-А).

Суддя П.В.Горбасенко