Постанова

від 25.12.2014 по справі 804/20741/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 р. Справа № 804/20741/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

16.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006702205 від 27.11.2014р. на суму 154140,00 грн. (102760,00 - за основним платежем та 51380,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з ТОВ «Мартак» за період липень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, що призвело до порушення п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на суму 102760 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мартак». Позивач вважає, що висновки даного акта перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0006702205 від 27.11.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 154140,00 грн., прийняте на підставі акту перевірки, є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню. Також, зазначає, що ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» діяло як добросовісний суб'єкт при здійсненні господарських операцій та мало на меті отримання прибутку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та доводи підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву про перенесення розгляду справи, проте вмотивованого пояснення причин неявки, а також поважності таких причин не надав, письмових заперечень проти позову також до суду не надав.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» зареєстроване як юридична особа 20.05.2004р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 09.06.2004р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби - Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся - діяльність приватних охоронних служб; електромонтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з 09.12.2010р. має ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян.

Судом встановлено, що у період з 24.10.2014р. по 27.10.2014р. відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.78.1.4 п. 78.1, ст. 78, п.80.1. ст.80 Податкового кодексу України на підставі наказу Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 24.10.2014 року №1086, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Звєрєвим Р.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Мартак» за липень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 4048/2203/32952501 від 03.11.2014р.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» за липень 2014 року - по ланцюгу постачання з ТОВ «Мартак» - ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ»; порушення п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на суму 102760 грн..

Не погодившись зі складеним актом перевірки, ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська заперечення, за розглядом яких листом від 24.11.2014р. №37765/10/04-64-22-03-11 визнано висновки правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

На підставі Акта перевірки №4048/2203/32952501 від 03.11.2014р. Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0006702205 від 27.11.2014р., яким ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму на суму 154140,00 грн., у тому числі 102760,00 - за основним платежем та 51380,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з ТОВ «Мартак» за період липень 2014 року, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (замовник) та ТОВ «Мартак» (виконавець) укладено договір №2 про надання консультативно-інформаційних послуг від 30.04.2014р. За умовами укладеного договору виконавець зобов'язується надати замовнику консультативно-інформаційні послуги, а саме: юридичні послуги, консультування з комерційних та інших питань, послуги з погашення заборгованості, інші послуги. Виконавець надає висновок з питань, зазначених договором.

Виконання умов зазначеного договору зафіксовано у наданому виконавцем письмовому звіті про проведенні переговори з контрагентами за липень 2014 року, а саме: укладені договори від імені ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» із ТОВ «Промресурс Сталь», ПАТ «Інтерпайп НТЗ», ПП «ОККО-бізнес контракт», ТОВ «Ковбасний світ», ОСОБА_3, ТОВ «Редакція «Торгово-промисловаУкраїна», ТОВ «Центр», КВУЗ «Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості та інформаційних технологій молоді, що навчається» на надання охоронних послуг, купівлі нафтопродуктів, обробки даних по виготовленню документів про освіту, розміщення рекламного матеріалу, навчання працівників за професією «охоронник», а також надання юридичних послуг, пов'язаних із веденням справ у судах.

Актом виконаних робіт від 31.07.2014р. затверджено виконання ТОВ «Мартак» консультативно-інформаційних послуг, а саме: юридичні послуги, консультування з комерційних та інших питань, послуги з погашення заборгованості та інші послуги на загальну суму 616560,00 грн. (з ПДВ).

Розрахунки здійснювались шляхом безготівкового перерахунку коштів, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень.

За фактичним виконанням послуг ТОВ «Мартак» виписано на адресу позивача відповідну податкову накладну від 31.07.2014р. №913.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Зазначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

На момент складання податкової накладної контрагент ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» - ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нарахувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» сформовано податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

В даному випадку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Акт перевірки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська №4048/2203/32952501 від 03.11.2014р. свідчить, що висновки контролюючого органу щодо неправомірно сформованого податкового кредиту звітного періоду на підставі податкових накладних, ґрунтуються на інформації з бази даних податкового органу щодо відсутності ТОВ «Мартак» за місцезнаходженням та встановленої інформації щодо взаємовідносин ТОВ «Мартак» у період липень 2014 року з ТОВ «Садко-Україна» та ПП «Чортківмолоко», основними видами діяльності яких є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів та перероблення молока, виробництво масла та сиру, що свідчить про невідповідність придбаного та реалізованого товару/послуг та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Слід зазначити, що предметом договору, укладеного між ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» та ТОВ «Мартак», є надання консультативно-інформаційних послуг, що не свідчить про необхідність здійснення ТОВ «Мартак» попереднього придбання товарів або послуг у третіх осіб, зокрема у контрагентів-постачальників, отже ніяким чином не може пов'язувати взаємовідносини ТОВ «Мартак» з його постачальниками та з його покупцями; також не може свідчити про спільний ланцюг придбання та постачання товару/послуг.

Також суд зазначає, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання умов договору входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Суд погоджується з думкою податкового органу щодо можливої сумнівності реальності здійснених платником податків операцій, проте відповідно ст.62 Конституції України судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

А також суд звертає увагу, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до суду були надані первинні документи, які містять всю необхідну інформацію.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи недоведення Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неможливість реального здійснення ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» операцій з ТОВ «Мартак» за період липень 2014 року, оскільки, викладені в акті перевірки № 4048/2203/32952501 від 03.11.2014р., висновки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження таких висновків, а також враховуючи рішення Європейського суду з прав людини щодо відповідальності платників податків за дії контрагентів, суд вважає твердження податкової про заниження позивачем податку на додану вартість у липні 2014 року на загальну суму 102760 грн. безпідставними, у зв'язку з чим визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення № 0006702205 від 27.11.2014р.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006702205 від 27.11.2014р. на суму 154140,00 грн. (102760,00 - за основним платежем та 51380,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський