Постанова

від 31.10.2019 по справі 804/20741/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/20741/14

адміністративне провадження №К/9901/5189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІП-ГАРАНТ на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Нагорної Л.М., суддів Юхименка О.В., Мельника В.В. від 08 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІП-ГАРАНТ до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ВІП-ГАРАНТ (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2014 року №0006702205, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 154140,00 грн, з якої - 102760,00 грн. - за основним платежем та 51380,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2014 року №0006702205.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією не доведено неможливості реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Мартак у липні 2014 року й на підтвердження реальності здійснення таких операцій Товариством надані первинні документи, які містять необхідну інформацію, тому Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Мартак щодо надання консультативно-інформаційних послуг не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов договору супроводжують фактичне виконання такого роду відносин. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з ТОВ Мартак (код ЄДРПОУ 39101589) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №4048/2203/32952501 від 03 листопада 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за липень 2014 року на загальну суму 102760 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Мартак , оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських операцій. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався на відсутність: платіжних доручень щодо підтвердження оплати позивачем послуг виконавця; висновків (звітів) про виконання робіт або інших документів, які б підтверджували надання контрагентом на адресу Товариства послуг (виконання робіт) та визначали зміст та обсяг господарської операції, дати її виконання. Також вказував, що аналізом баз даних ДПІ встановлено відсутність об`єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ Мартак .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 30 квітня 2014 року між Товариством (замовник) та ТОВ Мартак (виконавець) укладено договір про надання консультативно-інформаційних послуг №2, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику консультативно-інформаційні послуги, а саме: юридичні послуги, консультування з комерційних та інших питань, послуги з погашення заборгованості, інші послуги; виконавець надає висновок з питань, зазначених договором; замовник перераховує суму вартості послуг на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до підписаних актів про надання послуг; у разі, якщо не було звернень за послугами, оплата не здійснюється.

З посиланням на вказаний договір ТОВ Мартак на адресу позивача виписало податкову накладну від 31 липня 2014 року №913 на суму 616560 грн. (в т.ч. ПДВ - 102760 грн.), в якій в графі Номенклатура товарів/послуг продавця зазначено юридичні послуги , консультування з комерційних та інших питань , послуги з погашення заборгованості , інші послуги . На підставі цієї податкової накладної суми ПДВ у загальному розмірі 102760 грн. включені Товариством до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за вказаним договором підтверджується: актом виконаних робіт (надання послуг); звітом про проведенні переговори з контрагентами за липень 2014 року; платіжними дорученнями; договорами, укладеними від імені Товариства договорами із ТОВ Промресурс Сталь , ПАТ Інтерпайп НТЗ , ПП ОККО-бізнес контракт , ТОВ Ковбасний світ , ОСОБА_1 , ТОВ Редакція Торгово-промисловаУкраїна , ТОВ Центр , КВУЗ Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості та інформаційних технологій молоді, що навчається на надання охоронних послуг, купівлі нафтопродуктів, обробки даних по виготовленню документів про освіту, розміщення рекламного матеріалу, навчання працівників за професією охоронник , а також надання юридичних послуг, пов`язаних із веденням справ у судах.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звіт про виконані роботи не містить ні дати його складання, ні підпису особи, що його склала, не визначає змісту та обсягу господарської операції, наданої виконавцем на виконання умов договору, та дати її надання, а платіжні доручення про перерахування виконавцю послуг коштів не містять відмітки проведення їх банком та не узгоджуються з умовами договору, що загалом не відповідає вимогами Закону №996-XIV й позбавляє такі документи юридичної значимості.

Матеріали справи не містять підготовлених контрагентом висновків, які останній зобов`язувався надати за умовами договору, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеним договором та давали можливість встановити ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, витрачений час та порядок формування вартості робіт (послуг). Відсутні й докази звернення позивача за послугами та оформлення їх отримання.

Як під час перевірки, так і під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагента достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише їх специфікою, а й умовами договору. Не встановлено й обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань.

Оцінивши наявні докази у справі, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договором із позивачем зобов`язання, дефектність первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність у позивача підстав для його формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз, чим дотримано принцип належності та допустимості доказів.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги, які по суті зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІП-ГАРАНТ залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду