Постанова

від 08.07.2015 по справі 804/20741/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокусправа № 804/20741/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність від 18.03.2015)

представника позивача - ОСОБА_2 ( довіреність від 19.12.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 804/20741/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (надалі - Позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006702205 від 27.11.2014, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 154140,00 грн , з якої - 102760,00 - за основним платежем та 51380,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами Позивача не обгрунтовані належними доказами. В той час, Позивачем до перевірки було надано усі первинні документи, що підтверджують фактичне виконання укладених правочинів, а саме - договір, податкову накладну, акт виконаних робіт та платіжні доручення, форма і зміст яких не протирічить приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». (а.с.3-7)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позовні вимоги ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що хоча суд і погоджується з думкою податкового органу щодо можливої сумнівності реальності здійснених платником податків операцій, проте, відповідно до ст.62 Конституції України, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи недоведеність ОСОБА_3 ОДПІ неможливості реального здійснення ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» операцій з ТОВ «Мартак» за період липня 2014 року, та з огляду на те, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій Позивачем до суду були надані первинні документи, які містять всю необхідну інформацію, суд дійшов висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення. (а.с.83-86)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 ОДПІ подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалися на те, що надані до перевірки документи, а саме - Договір № 2 від 30.04.2014, акт виконаних робіт та податкова накладна не підтверджують у повній мірі реальність здійснення господарської операції. Більш того, враховуючи зміст та дати складення як акту виконаних робіт так і платіжних доручень, наявною є невідповідність вказаних документів вимогам Договору щодо послідовності вчинення усіх дій на його виконання та підстав для їх складення.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача ОСОБА_3 ОДПІ, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник Позивача - ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ», проти задоволення апеляційної скарги заперечував з огляду на необґрунтованість її доводів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» зареєстроване як юридична особа 20.05.2004р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 09.06.2004р. перебуває на обліку у Відповідача.

Посадовими особами ОСОБА_3 ОДПІ у період з 24.10.2014 по 27.10.2014, відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.78.1.4 п. 78.1, ст. 78, п.80.1. ст.80 Податкового кодексу України, на підставі наказу №1086 від 24.10.2014 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» по взаємовідносинам з ТОВ В«МартакВ» за липень 2014 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 4048/2203/32952501 від 03.11.2014.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме - встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» за липень 2014 року - по ланцюгу постачання з ТОВ В«МартакВ» - ТОВ В«Фірма «²П-ГАРАНТВ» та встановлено порушення п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 на загальну суму 102760 грн. ( а.с. 10-22)

Позивач надавав заперечення на акт перевірки ( а.с.23-27), які були залишені податковим органом без задоволення. (а.с. 28-31)

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0006702205 від 27.11.2014, яким ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 154140,00 грн., у тому числі 102760,00 - за основним платежем та 51380,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями . (то 1 а.с.8)

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ», суд першої інстанції виходив з того, що хоча суд і погоджується з думкою податкового органу щодо можливої сумнівності реальності здійснених платником податків операцій, проте, відповідно до ст.62 Конституції України, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи недоведеність ОСОБА_3 ОДПІ неможливості реального здійснення ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» операцій з ТОВ «Мартак» за період липня 2014 року, та з огляду нате, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до суду були надані первинні документи, які містять всю необхідну інформацію, суд дійшов висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до матеріалів справи, у період, що перевірявся, Позивач мав взаємовідносини з з ТОВ «Мартак», оформлені Договором № 2 від 30.04.2014 про надання консультативно-інформаційних послуг.

За умовами укладеного договору виконавець зобов'язується з 01.05 2014 надати замовнику консультативно-інформаційні послуги, а саме: юридичні послуги, консультування з комерційних та інших питань, послуги з погашення заборгованості, інші послуги. Виконавець надає висновок з питань, зазначених договором. Суму вартості послуг Замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до підписаних актів про надання послуг ( виконаних робіт). У разі, якщо не було звернень за послугами, оплата не здійснюється( а.с.32-33)

На підтвердження виконання умов договору Позивачем надавались:

- акт виконаних робіт від 31.07.2014, у якому зазначено, що Виконавцем (ТОВ В«МартакВ» ) виконані послуги, а саме: юридичні послуги 250 000.00 грн. ( без ПДВ), консультації з комерційних та інших питань 200 000.00 грн. ( без ПДВ), послуги з погашення заборгованості 40 000.00 грн. ( без ПДВ), інші послуги 23 800.00 грн. ( без ПДВ), загальна вартість з ПДВ 616560,00 грн. (а.с.36);

- податкова накладна № 913 від 31.07.2014 року на суму 616560,00 грн. ( а.с.35);

- платіжні доручення № 491 від 04 липня 2014 на суму 300 000.00 грн., № 526 від 14 липня 2014 на суму 100 000.00 грн., № 572 від 28 липня 2014 на суму 300 000.00 грн., у яких відсутні належним чином оформлені відомості про проведення їх через банк ( а.с.37-39).

За позицією податкового органу, надані позивачем вищевказані документи в повній мірі не підтверджують об'єм, вид та зміст наданих послуг, а тому не доведено факту реальності господарських операцій. Крім того, враховуючи зміст та дати складення як акту виконаних робіт так і платіжних доручень, наявною є невідповідність вказаних документів вимогам Договору щодо послідовності вчинення усіх дій на його виконання та підстав для їх складення.

За позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ», з чим погодився суд першої інстанції, Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат та свідчать про реальність господарських операцій.

З огляду на наявні у справі докази та неможливість Позивача надати інші, колегія суддів приходить до висновку, що така позиція Товариства є необґрунтованою та недоведеною, і не узгоджується з приписами правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Хоча до розглянутих по даній сраві правовідносин не визначено певного переліку документів, обов'язковість ведення і зберігання яких встановлена правилами податкового обліку, слід враховувати, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, ґрунтуються саме на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, загальне визначення терміна «документ» - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарська операція, це, перш за все, дія або подія Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А бухгалтерський, як наслідок і податковий облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.

За оцінкою колегії суддів, визначальною все ж має бути подія, підтверджена документально.

На відміну від письмових договорів, розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Тому у судових справах бухгалтерські документи також є письмовими доказами, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, такі принципи фінансової звітності як послідовність та безперервність слід розуміти дещо ширше - як документальне забезпечення (підтвердження) від надавача послуг (виробника продукції ) до кінцевого споживача.

Отже, суд зобов'язаний при вирішенні справи з'ясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності, як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин.

Податковим органом достеменно встановлена як відсутність повного документального підтвердження виконання укладеного Позивачем правочину, так і невідповідність наданих документів умовам Договору № 2 від 30.04.2014 про надання консультативно-інформаційних послуг від 30.04.2014, зокрема:

пунктом 2.1 Договору визначено, що Виконавець ( ТОВ «Мартак») надає висновки з питань, зазначених у розділі 1 цього Договору ( розділом передбачено перелік послуг). Однак матеріали справи не містять будь яких доказів надання таких висновків, відсутні відомості про те, коли вони надавались, у якому вигляді і яких конкретно послуг стосувались, про це навіть не зазначається у позовній заяві ( а.с.32, 3-5);

пунктами 4.2, 4.3 Договору регламентовано, що Замовник (Позивач) перераховує суму вартості послуг на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до підписаних актів про надання послуг. У разі, якщо не було звернень за послугами, оплата не здійснюється. Вказане свідчить про те, що за умовами договору має бути витримана вказана послідовність дій : звернення за отриманням послуги - її надання, оформлене актом виконаних робіт - оплата отриманої послуги ( а.с.33) В той же час, по справі відсутні докази того ( навіть посилання на їх наявність), коли і у якому вигляді мало місце звернення за послугами та як оформлено факт їх отримання і оплату.

Надані ж Позивачем на підтвердження реального виконання умов договору - акт виконаних робіт, складений та підписаний 31 липня 2014 року на загальну вартість послуг з ПДВ у розмірі 616 560.00 грн. ( а.с.36), та податкова накладна № 913 від 31.07.2014 року на таку ж суму, за відсутності доказів перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця вартості наданих послуг відповідно до підписаних актів про надання послуг у період 31 липня 2014 року ( чи пізніше) не свідчать про належне виконання умов договору у перевіряємому періоді.

Посилання позивача та суду першої інстанції на те, що реальність господарських операцій по отриманню послуг підтверджується і звітом виконаних робіт визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки наданий до матеріалів справи «звіт» не містить ні дати його складання, ні підпису особи, що його «склала» , ні дати та об'єму наданих послуг ( а.с.58)

Щодо платіжних доручень № 491 від 04 липня 2014 на суму 300 000.00 грн., № 526 від 14 липня 2014 на суму 100 000.00 грн., № 572 від 28 липня 2014 на суму 300 000.00 грн., (у яких, доречі, відсутні належним чином оформлені відомості про проведення їх через банк) ( а.с.37-39) , які за позицією Позивача, з якою погодився суд першої інстанції, мають свідчать про оплату отриманих 31 липня 2014 року послуг, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги як належний доказ, адже вони не узгоджуються з умовами договору - відсутні як заявки на отримання послуг на вказані у платіжних дорученнях дати, так і акти виконаних робіт саме за ці дати та мають дефекти оформлення.

Також колегія суддів виходить із того, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому Позивачем не надано доказів безпосереднього зв'язку понесених товариством витрат на оплату вищевказаних послуг з його господарською діяльністю та їх реального використання при цьому.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.2,4 ч.1 ст.202, ст.205, 207 КАС України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 804/20741/14 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст постанови складено 09 липня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник