Ухвала

від 17.12.2014 по справі 2а-6317/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/26291/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року

у справі № 2а-6317/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000531601/0/2259 від 30 липня 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000531601/0/2259 від 30 липня 2010 року в частині нарахування штрафних санкцій на суму 12610,01 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Темп-Сек'юріті» суму державного мита у розмірі 3,21 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Токмацька ОДПІ Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Темп-Сек'юріті», посилаючись на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Токмацька ОДПІ Запорізької області провела невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Темп-Сек'юріті» за період з 30 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 351/16-33913840 від 26 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26737,00 грн. за грудень 2008 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно узгоджені підприємством згідно податкової декларації за грудень 2008 року (вх. № 34882 від 19 січня 2009 року), були сплачені позивачем з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством (із затримкою на 516 днів).

30 липня 2010 року Токмацька ОДПІ Запорізької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000531601/0/2259, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 516 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26737,00 грн. застосувала до ТОВ «Темп-Сек'юріті» суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 13368,51 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не заперечував проти зарахування помилково сплачених 102,00 грн. в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про сплату позивачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року із затримкою на 516 днів, а саме згідно платіжних доручень № 29 від 29 квітня 2010 року, № 30 від 30 квітня 2010 року, № 38 від 26 травня 2010 року, № 45 від 30 червня 2010 року (арк. справи 30-33).

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, об'єктом для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного рішення податковий орган визначив суми сплачені позивачем в рахунок погашення податкової заборгованості за квітень-червень 2010 року.

Разом з цим, штраф, передбачений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», залежить від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов'язання.

З огляду на те, що відповідач не довів факту сплати позивачем узгодженої суми податкової заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2008 року з порушенням граничних строків на відповідну кількість днів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій у розмірі 12610,01 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні озовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Токмацької ОДПІ Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна