Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/17930/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17930/14 14.01.15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро"

До Київської міської ради

Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про стягнення 39 162 219, 45 грн

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Реакс Резиденце»

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від прокуратури: Некрасов О.М. (посвідчення № 002627)

Від позивача Коломієць Т.М. (дов. № 6 від 01.08.2014)

Від відповідача-1 Тхорик С.М. (дов. № 225-кр-1740 від 08.10.2014)

Від відповідача-2 не з'явились

від третьої особи-1 Крижний Я.О. (дов. № 062/1/8-11944 від 17.12.2013)

від третьої особи-2 не з'явився

В судовому засіданні 14.01.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

26.08.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро» (надалі - позивач) до Київської міської ради (надалі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач-2) про стягнення 391 622 19, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17930/14, розгляд справи призначено на 01.12.2014.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014, представник відповідача-1 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивач перерахував розмір штрафних санкцій на дату судового засідання, а отже позовні вимоги підлягають збільшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014, з'явився представник відповідача-2 та надав пояснення по суті справи.

В судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014, представник позивача подав клопотання про залучення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Реакс Резиденце» в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду 01.12.2014 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/17930/14: - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Реакс Резиденце», розгляд справи відкладено на 22 . 12.2014.

17.12.2014 через канцелярію суду від прокуратури надійшло повідомлення про вступ прокурора м. Києва у справу.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник позивача не з'явився , однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник відповідача-1 з'явився та надав відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник відповідача-2 з'явився та надав відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник прокуратури з'явився.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представники третіх осіб не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

22.12.2014 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.01.2015.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представники відповідача-2, третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представники позивача, відповідача-1, третьої особи-2 з'явились в судове засідання, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні, 14.01.2015 розглянуто клопотання позивача про застосування строків позовної давності, та відмовлено в його задоволенні у зв'язку з тим, що позовна заява подана в межах такого строку.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підставою для звернення з позовом до суду стало те, що Київрада не повернула ТОВ «Міллагро» грошові кошти у розмірі 39 162 219,45 грн, отримані за договором купівлі-продажу від 11.08.2011 нежилого будинку загальною площею 10 005,70 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-А (літ. А).

За твердженням позивача, Київрада відповідно до ч. 2 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язана повернути позивачу, як потерпілим особам, кошти, набуті на підставі, яка згодом відпала, оскільки договір купівлі-продажу від 11.08.2011 визнано судом недійсним (рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 у справі № 2/21, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011).

У зв'язку з цим, на думку позивача, з Київради, як органу місцевого самоврядування, на підставі ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України необхідно стягнути завдану позивачам майнову шкоду у вигляді: реальних збитків у розмірі 29 300 000 грн сплачених на користь ТОВ «Реакс резиденте» за договором купівлі-продажу від 11.08.2011 та упущеної вигоди у розмірі 9 820 358,62 грн (не отриманий прибуток, якій міг би бути одержаний позивачами у випадку розміщення ними коштів у розмірі 29 300 000,00 грн у банківських установах України за договорами строкового депозиту).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) викладено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

Отже, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: завдана майну шкода, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вина.

Тягар наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що вій міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачені вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1.) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Разом з тим, позивам не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

До того ж, твердження позивача, що товариство могло б покласти, повернуті вчасно відповідачем кошти. і депозит банку та отримувати прибуток не може вважатися доказом упущеної вигоди, оскільки це лише одне з припущень позивача, стосовно того, як він мі г би розпорядитись коштами і не доводить того, що він це здійснив би насправді.

Позивачем фактично здійснено підміну понять «упущена вигода» та «сплата неустойки», а отже не доведено отримання позивачем взагалі будь-яких збитків в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, не надано обґрунтованого та вмотивованого розрахунку, чому розмір упущеної вигоди становить саме 11 769 689,59 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставою звернення до суду стало те, що Київрада не повернула Позивачу грошові кошти у розмірі 29300000 грн та 11 769689, 59 гривень відсотків, що були отримані відповідачем від ТОВ "Реакс Резиденс" на підставі договору купівлі - продажу нежитлового будинку загальною площею, 10005,70 кв.м. по вул. Бориса Грінченка, 3-а.

Судом встановлено, що позивач не є стороною за вказаним договором купівлі-продажу від 09.07.2010, а відтак жодних коштів до місцевого бюджету не сплачував, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллагро" - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.01.2015

Суддя М.О. Лиськов