Постанова

від 02.04.2015 по справі 910/17930/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 910/17930/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Маленко О.М.

від відповідача - 1 Тхорик С.М.

від відповідача - 2 не з`явився

від третьої особи - 1 Уланов І.В.

від третьої особи - 2 не з`явився

від прокурора - Жовтун Н.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 (Суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро»

до Київської міської ради

Головного управління державної казначейської служби України м. Києва

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Реакс Резиденце»

за участю Прокуратури м. Києва

про стягнення 39162 219,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Міллагро» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015 у складі суду: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В процесі розгляду апеляційної скарги від представника позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги по справі № 2/21, яка пов`язана із даним спором.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання, заслухавши пояснення представників відповідача - 1, третьої особи - 1 та прокурора, які заперечили щодо задоволення такого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки по справі 2/21 розглядається апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийняті заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 за нововиявленими обставинами, і прийняття рішення з даного питання не впливає на оцінку доказів та прийняття постанови за результатами розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17930/14.

Представники позивача, відповідача - 1, третьої особи - 1 та прокурора в судове засідання по розгляду апеляційної скарги з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники відповідача - 2 та третьої особи - 2 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення з`явившихся представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 № 647/1703 «про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 «про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки» об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3а літера «А» було включено до списку об`єктів, що підлягають приватизації, за способом приватизації - аукціон.

06.07.2010 було проведено аукціон з продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул.. Б.Грінченка, 3-а, переможцем якого було визнано ТОВ «Реакс Резиденце».

09.07.2010 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ «Реакс Резиденце» був укладений договір купівлі-продажу № 641 нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул.. Б.Грінченка, 3-а (літ А), що був проданий за 28016746 грн.

На виконання умов вказаного договору покупець перерахував продавцю кошти на загальну суму 28016746 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями а не оспорювалось представниками сторін по справі.

11.08.2010 між третьою особою - 2 та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А), що був проданий за 29300000 грн.

Позивач перерахував третій особі - 1 кошти у визначеному розмірі, що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

24.05.2011 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 2/21 було визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А) № 641 від 09.07.2010, укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ «Реакс Резиденце», визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 11.08.2010 нежитлового будинку загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А), укладений між ТОВ «Реакс Резиденце» та ТОВ «Міллігро», зобов`язано останнього повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва нежитловий будинок загальною площею 10005,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а (літ А).

Вказане рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 та Вищого господарського суду України від 22.11.2011.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду обґрунтовує свої вимоги тим, що Київрада не повернула ТОВ «Міллагро» грошові кошти, отримані за договором купівлі-продажу від 11.08.2011 нежилого будинку загальною площею 10 005,70 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-А (літ. А).

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог мотивує це тим, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу від 09.07.2010, жодних коштів до місцевого бюджету не сплачував, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Як зазначає позивач, Київрада відповідно до ч. 2 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язана повернути позивачу, як потерпілим особам, кошти, набуті на підставі, яка згодом відпала, оскільки договір купівлі-продажу від 11.08.2011 визнано судом недійсним та сплатити збитки у вигляді неотриманого прибутку.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) викладено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: завдана майну шкода, протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вина.

Тягар наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що вій міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання відповідних доходів.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачені вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Разом з тим, позивам не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

До того ж, твердження позивача, що товариство могло б покласти, повернуті вчасно відповідачем кошти на депозит банку та отримувати прибуток не може вважатися доказом упущеної вигоди, оскільки це лише одне з припущень позивача, стосовно того, як він міг би розпорядитись коштами і не доводить того, що він це здійснив би насправді.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем фактично не доведено отримання позивачем взагалі будь-яких збитків в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, не надано обґрунтованого та вмотивованого розрахунку, чому розмір упущеної вигоди становить саме 11 769 689,59 грн.

Щодо повернення відповідачем - 1 позивачу коштів у розмірі 29300000 грн., колегія суддів погоджується із твердженням представника відповідача - 1 та висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не є стороною за вказаним договором купівлі-продажу від 09.07.2010, а відтак жодних коштів до місцевого бюджету не сплачував, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються усім вище зазначеним.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллагро», рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/17930/14- без змін.

Матеріали справи № 910/17930/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко