Постанова

від 14.12.2006 по справі 47/401-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/401-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року          Справа № 47/401-05

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Карбань І.С.,

                             судді    Бабакової Л.М.,

                            судді    Шутенко І.А. – доповідач.,

при секретарі - Міракові Г.А.,  

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –Мар'їної І.О. за довіреністю №231/102 від 04.09.2006р.,

відповідача за первісним позовом –Фоміна В.В. за довіреністю №38-084 від 16.01.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського   апеляційного   господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3861 Х/2) Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2005 р.  по справі № 47/401-05

за позовом ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Київ,

до КП „Харківські теплові мережі”, м. Харків,

про стягнення 60 826 866 грн. 05 коп.,

та за зустрічним позовом КП „Харківські теплові мережі”, м. Харків,

до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Київ,

про визнання недійсним договору, -

встановила:

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з КП „Харківські теплові мережі” в розмірі 60826 866,05 грн., з яких:

      38 748 968,32 грн. –сума основного боргу;

6 613 208,93 грн. –пеня за період з 08.07.2004 р. по 08.07.2005 р.;

2 712 427,78 грн. –штраф 7% відповідно до ч.2 ст.231 ГК України;

9 972 173,86 грн. –інфляційні втрати за період з 02.2003 р. по 05.2005 р.;

2 780 087,16 грн. –3% річних за період з 06.02.2003 р. по 08.07.2005 р.

КП „Харківські теплові мережі”, звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір постачання природного газу №06/03-915-ТЕ-32 від 24.01.2003р., укладений між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та КП „Харківські теплові мережі”.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2005р. по справі №47/401-05 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №06/03-915-ТЕ-32 від 24.01.2003р.

Позивач за первісним позовом –ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України”, м. Київ –з рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2005 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене рішення господарського суду Харківської області повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК “Газ України” задовольнити повністю. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовував тим, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального –ст.48, 63 ЦК УРСР - та процесуального права –ст.4-7,43 ГПК України. Так, позивач зазначав, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції не вказано норму статуту підприємства, яка б встановлювала обмеження повноважень директора по укладанню господарських угод, зокрема, певною сумою. Віднесення Статутом підприємства до компетенції Головного управління енергетики та інженерного забезпечення міста Харківської міської ради повноважень по погодженню угод на суму більш як 500  тис. грн. (ст.6.4. Статуту) не стосуються обмежень повноважень директора на укладання таких угод, а є обмеженням його повноважень по їх узгодженню. Відповідно до ст.63 ЦК УРСР (що був чинним на час укладання спірної угоди) угода, укладена від імені особи другою особою, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Доказом того, що відповідач в подальшому своїми діями схвалив договір на постачання природного газу, є факт підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу та його часткова оплата на суму 24 504 738,35 грн. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає.

Відповідач за первісним позовом – Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” - надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2005 р. таким, що підлягає залишенню в силі, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення. Відповідач зазначав, що спірний договір передбачав оплату в розмірі 100% використаного природного газу за місяць. При таких умовах підприємство поставлено в ситуацію неможливості здійснення повної оплати за природний газ з вже запланованими штрафними санкціями, оскільки затверджений для населення тариф передбачає оплату протягом року, а оплата від населення в опалювальний сезон здійснюється в розмірі 50% від фактичної вартості поставленого тепла. Фінансування видатків бюджетних установ здійснюється по встановленим лімітам по закінченню опалювального сезону. За таких умов договір є завідомо невиконуваним. Колишнім керівником не дотримані норми контракту по забезпеченню беззбиткової діяльності підприємства, чим порушено п.п.4.4., 6.1.1. Статуту, ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст.20 Закону України “Про теплопостачання”, Положення “Про Порядок складання річних фінансових планів”, а укладена угода направлена на нереальне настання правових наслідків, які суперечать інтересам підприємства та завдання збитків тер територіальній громаді.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. по справі №47/401-05 рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2005р. скасовано. Прийнято нове рішення. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з КП „Харківські теплові мережі” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 25788576,99 грн. основного боргу. Провадження у справі в частині стягнення 12960391,33 грн. основного боргу –припинено. В іншій частині первісного позову щодо стягнення пені, 7% штрафу, збитків від інфляції та річних –в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2006р. по справі №47/401-05 касаційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. щодо відмови у стягненні інфляційних витрат та річних скасовано Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 13.11.2006р. оголошувалась перерва до 15.11.2006р. до 10 год. 00 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Під час апеляційного провадження встановлено, що Дочірня компанія “Газ України “ НАК “Нафтогаз України” створена за рішенням Спостережної ради НАК “Нафтогаз України” шляхом реорганізації дочірньої компанії “Торговий дім “Газ України” та дочірньої компанії “Укртрансгаз”, є правонаступником останніх в частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу “Головпобутгаз”. ДК “Газ України” зареєстрована Залізничною районної адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності 12.02.2001 р., про що видано відповідне свідоцтво, перебуває на обліку в ЄДРПОУ відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві № 13000/05 від 05.07.2005 р.

Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” засноване розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 27.06.2001 р. № 429 “Про створення комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване Харківським міськвиконкомом 06.07.2001 р., станом на 07.07.2005 р. числиться в ЄДРПОУ, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Харківській області №  7576/12-05 від 07.07.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2003 р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) в особі Першого заступника генерального директора Варги І.І., який діє на підставі довіреності № 1/10 від 02.01.2003 р., з однієї сторони, та КП “Харківські теплові мережі” (Покупець) в особі директора Кирика С.В., якій діє на підставі Статуту, з другої сторони, укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-915-ТЕ-32 від 24.01.2003 р. (та додаткова угода № 2 від 28.03.2003 р.), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується продати Покупцю в 2003 р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. При цьому сторони погодили, що газ, що постачається за даним Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

При укладанні договору сторони погодили також, зокрема, такі умови:

-Постачальник  передає Покупцю в період 0 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. газ в обсязі до 899 841 000, 0 куб м.;

-кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником, Покупцем та підприємством, що здійснювало транспортування газу (п.3.3. Договору);

-не пізніше 5 числа наступного місяця наступного за звітним місяцем, Покупець зобов'язується надати Постачальнику три примірники акту приймання-передачі газу. Ці акти є підставою для остаточних розрахунків (п.3.4. Договору);

-ціна за 1000,0 кубічних метрів газу без врахування тарифу на транспортування газу по території України становить 157,50 грн.(в редакції додаткової угоди № 2 від 28.02.2003 р.). ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України (п.5.1. Договору);

-остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 6 числа, наступного за звітним місяцем (п.6.1. Договору);

-за невиконання або неналежне виконання  свої обов'язків по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1. Договору);

-в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий природний газ у строки, зазначені в п.6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць. (п.7.2. Договору);

-даний договір набирає чинності з 01 січня 2003 р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2003 р.. а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. (п.11.1 Договору).

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст.161 ЦК УРСР 1963 р., чинного на час виникнення правовідносин між сторонами, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом січня-жовтня 2003 р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 401 610 836 куб .м. на загальну суму 63 253 706,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2003 р., 28.02.2003 р., 31.03.2003 р., 30.04.2003 р., 31.05.2003 р., 30.06.2003 р., 31.07.2003 р., 31.08.2003 р., 30.09.2003 р., 15.10.2003 р.

Тобто, позивач свої зобов'язання за договором на постачання природного газу виконав повністю.

Відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав не повністю та з загальної суми зобов'язання 63 253 706,67 грн. сплатив лише 24 504 738,35 грн., тобто залишок суми заборгованості на день подання позову до суду склав 38 748 968,32 грн.

Матеріали справи свідчать, що за період дії договору № 06/03-915-ТЕ-32 від 24.01.03 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ і організацій кількість боржників склала 195756 побутових споживачів (населення) на суму 106102 тис.грн. та 537 юридичних осіб на суму 5136,6 тис.грн. Пред'явлено позовів про стягнення заборгованості з населення в кількості 202258 на суму 89569,8 тис.грн. та 187 позовів на суму  9895,5 тис.грн. з юридичних осіб.

Також, матеріали справи свідчать, що питома вага населення в структурі споживачів складає більш як 90% та відповідно заборгованість цієї категорії споживачів за спірний період в структурі заборгованості; що заборгованість по сплаті збитків від інфляції за період з січня 2003 по травень 2005р. становить 9972173,86 грн., по сплаті річних за період з 06.01.03 по 08.07.05 —в сумі 2780087,16 грн.

Колегія судді вважає необхідним відмітити, що скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. по справі №47/401-05 в частині відмови у стягненні інфляційних витрат та річних, Вищий господарський суд України вказав, що в рішенні від 08.06.2006р. апеляційний господарський суд, враховуючи те, що в основному поставка газу природного здійснювалась для потреб населення, прийшов до висновку про можливість застосування до заборгованості відповідача в цій частині позову ст..214 ЦК УРСР (ред.. 1963р.), оскільки дія цієї норми про стягненню річних та збитків від інфляції не поширювалась на правовідносини, що пов'язані з оплатою населенням комунальних послуг; можливість поширення такого порядку розрахунків і на частину заборгованості по цих підставах, яка виникла після введення в дію ЦК України (01.01.2004р.). Але зміст п.2 ст.625 ЦК України не містить, передбачених ст.214 раніше діючого ЦК УРСР, обмежень у стягненні збитків від інфляції та річних при розрахунках за природний газ з населенням, що не враховувалось судом при здійсненні апеляційного провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що викладене зумовлює розмежування заборгованості по стягненню збитків від інфляції та річних з урахуванням частини її виникнення після введення в дію Цивільного кодексу України та стягнення цієї заборгованості. Встановлення індексу інфляції після 01.01.2004р. зумовлює необхідність в збиранні нових доказів у справі (інформації про рівень інфляції в цьому періоді) та їх оцінки.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення інфляційних витрат за період з 01.01.2004р. по травень 2005 року в розмірі 6 735 549, 75 грн. та стягнення 3% річних за період з 01.01.2004р. по липень 2005 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 103, 4 ч. 1 ст. 104. ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -

постановила:

  Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення   господарського  суду Харківської  області   від 10.11.2005 р.  по справі №47/401-05 в частині відмови у стягненні інфляційних та 3% річних скасувати частково.

Позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р № 2600901315389 в АКБ “Базис”МФО 351, код 31557119) на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(03035, м. Київ, вул.. Урицького, 45, р/р № 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код 31301827) 6 735 549, 75 грн. інфляційних витрат, 1 754 846,84 грн. річних та 10 000,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді