Рішення

від 12.01.2015 по справі 920/2033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2015 Справа № 920/2033/14

За позовом : Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтертек", м. Харків

до відповідача : Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", м. Суми

про стягнення 45 788 грн. 65 коп.

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кисіль А.В.за довіреністю № 04/09-007 від 05.01.2015

при секретарі судового засідання Кас`яні А.О.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання № 396/2012 від 19.06.2012 року в сумі 26396,00 грн., 5095,44 грн. штрафу, 8080,69 грн. пені, 1756,18 грн. - 3% річних, 4460,34 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., 14804,23 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 5095,44 грн., пені в розмірі 8080,69 грн., на підставі того, що позивачем порушено строк позовної давності щодо цих вимог, оскільки звернувся до суду з позовом про їх стягнення в грудні 2014 і строк для звернення з позовом закінчився. Крім цього, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги по оплаті витрат на послуги адвоката в розмірі 14 804,23 грн.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з'явився, своїх пояснень стосовно заявлених позовних вимог та заперечень відповідача суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного договору постачання № 396/2012 від 19.06.2012, укладеного між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується на протязі терміну дії договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати майно (товар), перелік і кількість якого визначаються рахунками-фактурами.

Згідно п. 1.2 договору якість і комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічних вимог, встановлених діючими нормативними актами України й умовами даного договору, включаючи вимоги паспортів на товар заводу виробника. Вимоги до якості товару встановлені ІSО 9001. Підтвердження якості товару є сертифікат відповідності, який постачальник зобов'язаний передавати покупцю в момент передачі товару.

Відповідно до п.3.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити товар в термін 70 календарних днів з моменту отримання передплати, а покупець за п. 1.1 прийняв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.2 договору оплата повинна здійснюватись в наступному порядку: покупець виконує авансовий платіж на рахунок постачальника у розмірі 50% від суми вартості обладнання, вказаної в специфікації; залишок коштів - 50% від суми вартості обладнання, вказаної в специфікації, покупець перераховує на рахунок постачальника протягом двадцяти календарних днів після отримання товару.

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.06.2012 загальна вартість товару «Калібратор температури портативний Venus+ 2140S/951-ЕDV» за договором складає 72792,00 грн.

27.06.2013 відповідачем сплачено аванс в сумі 36396,00 грн.

Згідно з терміном, визначеним договором, постачальник зобов'язаний поставити товар в термін до 05.09.2012 року.

28.08.2012 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму вартості, вказаної у специфікації, що підтверджується видатковою накладною № 69.

Згідно з порядком розрахунків відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок в сумі 6066,00 грн. до 17.09.2012 року.

17.12.2012 позивач здійснив часткову оплату боргу в сумі 10000,00 грн. за платіжним дорученням № 561272.

Станом на 01.11.2014 року за відповідачем рахується заборгованість за невиконані зобов'язання за вказаним вище договором на суму 26396,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість відповідача в сумі 26396 грн. 00 коп. повністю підтверджується матеріалами даної справи, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Крім цього, за прострочення відповідачем строків оплати позивачем нараховані йому 1756 грн.18 коп. - 3% річних, 4460 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням викладеної правової норми, позовні вимоги по стягненню 1756 грн.18 коп. - 3% річних, 4460 грн. 34 коп. інфляційних втрат за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача 5095,44 грн. штрафу та 8080,69 грн. пені.

Відповідно до пункту 6.7.договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а за заборгованість більше ніж 30 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості товару.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову у стягненні з нього пені та штрафу з посиланням на те, що строк для звернення позивача з такими вимогами скінчився.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог по стягненню пені та штрафу та наполягав на застосуванні до вимог в цій частині позовної давності.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що позивач звернувся з даним позовом 08.12.2014, суд дійшов висновку у відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та штрафу, нарахованих з 18.09.2012 до 01.11.2014 у зв'язку зі спливом, встановленого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Крім того, задоволенню не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 14 804,23 грн. з огляду на наступне.

Статтею 44 ГПКУ закріплено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного випливає, що такі витрати позивача на адвоката мають бути підтверджені у загальному порядку (ст. 33 ГПК України).

На підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката, позивач надав суду копію договору № 2 від 18 липня 2013 року про надання юридичних послуг, що складений адвокатом Стець Максимом Леонідовичем та ПАТ «Науково виробничим підприємством «Інтертек» в особі директора Ігнатової Олени Миколаївни, проте не підписаний адвокатом Стець М.Л.

Згідно ч. 3 ст. 639 Цивільного Кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Позивачем подана суду завірена директором позивача копія такого договору, яка залишилась не підписаною адвокатом. Представник позивача в судове засідання жодного разу не з'явився, своїх пояснень стосовно заявлених позовних вимог суду не надав, а тому як випливає з копії договору в розумінні ч. 3 ст. 639 Цивільного Кодексу України, договір про надання правової допомоги № 2 від 18 липня 2013 року між позивачем та адвокатом не є укладеним.

На підтвердження розміру заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 14804,23 грн. ним надано платіжне доручення № 86 від 10.11.2014, у якому відсутні посилання, що кошти 14804,23 грн. були перераховані позивачем адвокату Стець М.Л. саме за надані юридичні послуги у даній справі.

Крім цього, з матеріалів даної справи не вбачається, що позовна заява, яка підписана директором позивача, була складена адвокатом Стець М.Л. та які саме послуги, пов'язані з розглядом даної справи у господарському суді, були надані адвокатом, скільки часу було витрачено ним на надання таких послуг.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З огляду на викладене, витрати позивача на оплату послуг адвоката не підтверджені позивачем, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються про задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов'язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, а тому з відповідача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1301 грн. 18 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, м. Суми, просп. Курський, 6, код 00220434) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" (61060, м. Харків, просп. Пятидесятиріччя СРСР, буд. 171, офіс 204, код 30238202) 26396 грн. боргу, 1756 грн.18 коп. - 3% річних, 4460 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1301 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 15.01.2015 року.

Суддя Ю.О. Зражевський