Постанова

від 22.06.2015 по справі 920/2033/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 920/2033/14

У складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - Стець М.Л. (договір про надання юридичних послуг №2 від 18.07.2013р.),

від відповідача - Кисіль А.В. (за довіреністю № 04/09-007 від 15.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" (вх. №1776 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 12.01.2015р. у справі № 920/2033/14

за позовом ПАТ Науково-виробниче підприємство "Інтертек"

до ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш"

про стягнення 45 788,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2015р. у справі №920/2033/14 (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" 26396грн. основного боргу, 1756,18грн. 3% річних, 4460,34грн. інфляційних витрат, 1301,18грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Сумської області від 12.01.2015р. у справі №920/2033/14 в частині відмови щодо стягненні витрат на оплату послуг адвоката та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" на користь ПрАТ "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" 14804,23грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. у справі № 920/2033/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.04.2015р.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Від відповідача у справі ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш" надійшов відзив (вх.6817 від 27.04.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з вимогами апеляційної скарги та наводить доводи в обґрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. розгляд справи відкладено на 08.06.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. розгляд справи відкладено на 22.06.2015р.

В судовому засіданні 22.06.2015р. представник заявника апеляційної скарги (позивача у справі) підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 22.06.2015р. представник відповідача у справі заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав її доводи безпідставними та необґрунтованими і просив відмовити в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ПрАТ "НВП "Інтертек" (постачальник) та ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" (покупець) укладено договір постачання №396/2012 від 19.06.2012р.

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується на протязі терміну дії договору поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати майно (товар), перелік і кількість якого визначаються рахунками-фактурами. Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю Товару, на підставі видаткових накладних або погоджених сторонами специфікацій до даного договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата повинна здійснюватись в наступному порядку: покупець виконує авансовий платіж на рахунок постачальника у розмірі 50% від суми вартості обладнання, вказаної в специфікації; залишок коштів - 50% від суми вартості обладнання, вказаної в специфікації, покупець перераховує на рахунок постачальника протягом двадцяти календарних днів після отримання товару.

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.06.2012р. загальна вартість товару «Калібратор температури портативний Venus+ 2140S/951-ЕDV» за договором складає 72792,00 грн. ( належним чином завірена копія в матеріалах справи а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013р. відповідачем сплачено аванс в сумі 36396,00 грн. (належним чином завірена копія платіжного доручення № 76326 від 27.06.2012р. в матеріалах справи а.с. 22).

На виконання умов Договору 28.08.2012 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму вартості, вказаної у специфікації, що підтверджується видатковою накладною № 69 (а.с. 23)

Згідно з порядком розрахунків, встановленим сторонами у Договорі, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок в сумі 6066,00 грн. до 17.09.2012 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2012р. відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 10000,00 грн. за платіжним дорученням № 561272 (а.с. 24), тобто з простроченням термінів оплати, встановлених у Договорі на 91 календарний день.

Зважаючи на порушення відповідачем умов Договору в частині оплати за поставлений товар у нього перед утворилась позивачем заборгованість у сумі 26396,00 грн. Зазначена сума заборгованості є узгодженою сторонами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами (а.с. 25).

05.06.2013р. АТ "НВП "Інтертек" направив ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" претензію, в якій повідомляв про порушення умов договору та просив сплатити суму основної заборгованості 26396,00 грн. та штрафні санкції за прострочення здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у розмірі 12895,84 грн.

Однак, відповідачем вказана сума зоборгованості не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання № 396/2012 від 19.06.2012 року в сумі 26396,00 грн., 5095,44 грн. штрафу, 8080,69 грн. пені, 1756,18 грн. - 3% річних, 4460,34 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., 14804,23 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2015р. у справі № 920/2033/14 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" 26396грн. основного боргу, 1756,18грн. 3% річних, 4460,34грн. інфляційних витрат, 1301,18грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 26396,00 грн., господарський суд вважав, що її наявність підтверджена належними доказами, тому вимоги в цій частині законні та обґрунтовані.

Судова колегія підтримує зазначений висновок місцевого господарського суду та вважає його правомірним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що розмір основної заборгованості за договором підтверджений підписаним сторонами актом звірки заборгованості та не заперечується представниками сторін, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості законне та обґрунтоване.

Крім іншого, господарським судом Сумської області стягнуто з відповідача 1756,18 грн. річних та 4460,34 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення інфляційних та річнних, судова колегія дійшла висновку про те, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає умовам договору і закону.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення з відповідача 1756,18 грн. річних та 4460,34 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення штраф та пеня, які нараховані за період з 18.09.2012р. по 01.11.2014р.

На думку судової колегії, господарським судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в позові в частині стягнення штрафу та пені, оскільки щодо цих вимог існує спеціальний строк позовної давності в один рік, відповідно до статті 258 ЦК України. Враховуючи те, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення із такими вимогами, а відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені, тому рішення в цій частині правомірне. Оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлений до 17.09.2012р., тобто строк позовної давності в один рік щодо стягнення штрафу та пені сплинув 17.09.2013р. Відповідно до матеріалів справи позивач нарахував штраф та пеню за період з 18.09.2012р. по 01.11.2014р. та звернувся з позовом 08.12.2014р ., тобто за межами встановленого законом строку.

Судова колегія Харкіського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, зважаючи на наступне.

За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Принцип «розумного обгрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.

Стаття 902 Господарського кодексу України зазначає, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення вимог договору.

На підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката, позивач надав суду копію договору № 2 від 18 липня 2013 року про надання юридичних послуг, що складений адвокатом Стець Максимом Леонідовичем та ПАТ «Науково виробничим підприємством «Інтертек» в особі директора Ігнатової Олени Миколаївни, проте не підписаний адвокатом Стець М.Л.

В обґрунтування розміру заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 14804,23 грн. ним надано платіжне доручення № 86 від 10.11.2014, у якому відсутні посилання, що кошти 14804,23 грн. були перераховані позивачем адвокату Стець М.Л. саме за надані юридичні послуги у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено господарським судом в оскаржуваному рішенні представник позивача в судові засідання суду першої інстанції жодного разу не з'явився, позовна заява підписана директором позивача та в матеріалх справи відсутні докази, які б свідчили, що вона складена адвокатом.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили які саме послуги надані адвокатом у даній справі: складання документів (позовної заяви, пояснень, клопотань, заяв тощо), участь у судових засіданнях, який час ним на це витрачено.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія підтримує висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту надання адвокатом Стець М.Л. адвокатських послуг при розгляді даної справи.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Заявником апеляційної скарги до скарги додано договір про надання юридичних послуг, який містить підпис адвоката Стець М.Л. Однак, позивачем (заявником апеляційної скарги) не обґрунтовано та не надано жодних пояснень з приводу неможливості подання вказаного документа до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, зазначений договір не може бути прийнятий апеляційним судом в якості належного та допустимого доказу у даній справі. Крім того, заявником скарги наданий акт виконаних робіт адвокатом Стець М.Л., який складений 19.01.2015р., отже вже після прийняття рішення у даній справі, та який також не був предметом дослідження в суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Сумської області від 12.01.2015 року по справі №920/2033/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Інтертек" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.01.15 у справі № 920/2033/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.06.15

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плахов О.В.