Постанова

від 13.12.2006 по справі 07/355-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/355-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2006 р.                                                           Справа № 07/355-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бабичевський С.Ф.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4205Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.06 р. по справі № 07/355-06

за позовом ТОВ "Веломост" м. Київ

до Підприємство "Інваспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району м. Харків

про стягнення 54944,51 грн.

встановила:

У вересні 2006 р. позивач –ТОВ „Веломост”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Підприємства "Інваспектр" Харківського відділення ВГО "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району, м. Харків 53650 грн. заборгованості, 339,54 грн. 3% річних, 954,97 грн. інфляційних збитків, 5000 грн. витрат на адвокатські послуги, та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2006 р. (суддя Інте Т.В.) по справі № 07/355-06 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 53650 грн. боргу, 954,97 грн. інфляційних збитків, 339,54 грн. 3% річних, 549,45 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач породукцію згідно з договором від позивача отримав, проте вартості її в повному обсязі не сплатив; що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, однак останній дані вимоги залишив без задоволення; що відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання, в зв”язку з чим зобов”язаний сплатити позивачеві інфляційні збитки за індексом інфляції за весь час прострочення; що позивач не надав оригіналу платіжного документу про сплату вартості адвокатських послуг та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та припинити провадження по даній справі. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, на його думку, необгрунтовано не прийняв до уваги надане ним в якості доказу факсимільне повідомлення від 17.04.2006 р., не заслухав особу, якій за проханням позивача було передано товар, порушив право відповідача на подачу зустрічного позову, не витребував у позивача всіх необхідних для вирішення даної справи доказів та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції, на його думку, досліджено всі надані докази; що підприємство позивача не давало згоди на передачу товару СПД ФО Щербак К.Л., що господарські відносини відповідача з іншим господарюючими суб”єктами не стосуються даного предмету спору; що господарський суд правомірно відмовив позивачеві в задоволенні заяви про забезпечення позову та ін.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, надав суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день, яке розглянуто в судовому засіданні та відхилено, в зв”язку з тим, що відповідач не надав належних доказів наявності поважних причин нез”явлення свого представника неприбуття в судове засідання, що позивач заперечив проти задоволення клопотання і зазначив, що відповідач навмисно зловживає своїми процесуальними правами, та невжив заходів щодо направлення в суд його представника.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору № 04/10-05 від 21.10.05 р. (далі –договір), укладеного між сторонами по справі, позивач зобов*язався поставити відповідачеві певний товар по ціні згідно з накладними на кожну партію, а відповідач прийняти його, та здійснити оплату його вартості, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до накладної № ВМ-0009712 від 02.12.05 р. продукція на суму 64150,02 грн. була поставлена відповідачу та прийнята уповноваженою особою підприємства відповідача, що дліяла на підставі довіреності ЯЗП № 785799 від 12.12.05 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач проти отримання продукції за вказаною накладною не заперечує.

Як стверджує позивач, відповідач свої договірні обов”язки в частині оплати за одержаний товар виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 10500 грн. Решта боргу в сумі 53650 грн. на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем сплачена не була. Доказів її погашення останнім не надано.

На підставі ст. 692 ЦК України та п. 3.1 договору, відповідач зобов*язаний здійснити оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що було ним виконано частково в сумі 10500 грн

Як свідчать матеріали, господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив зокрема з того, що строк виконання зобов”язання по сплаті сторонами встановлено не було, в зв”язку з чим,  позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, однак останній дані вимоги залишив без задоволення.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, п.1, 7 ст. 193 ГК, України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом, а  а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з договору № 04/10-05 від 21.10.05 р. в ньому сторонами не було узгоджено термін виконання відповідачем обов”язку по сплаті за отриманий товар.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вимог даної статті, позивач листом № 33/04 від 12.04.06 р. звернувся до відповідача з вимогою оплати продукції до 18.04.06 р. Доказом  пред*явлення  даної вимоги є відмітка на листі про його отримання 12.04.06 р. директором підприємства відповідача Чуприним К.С. Крім того, в зв*язку з невиконанням відповідачем  зобов*язання по оплаті продукції, позивачем були направлені на його адресу листи № 38/05 від 05.05.06 р. та № 50/06 від 21.06.06 р. з повторними вимогами погашення боргу, що підтверджується копіями поштових квитанцій однак дані вимоги безпідставно залишені відповідачем без задоволення.

Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на те, що він нібито за згодою позивача передав продукцію для реалізації  СПД ФО Щербак К.Л., оскільки предметом спору в даному випадку є стягнення заборгованості за поставлений товар в рамках договору № 33/04 від 12.04.2006 р. в якому відсутні будь-які вказівки на те, що поставлений товар передається на реалізацію іншому господарюючому суб”єкту. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази згоди позивача на передачу товару іншим реалізаторам.

Разом з тим, не можуть бути прийняті судом до уваги в якості належного доказу факсимільне повідомлення від 17.04.2006 р., яке, на думку відповідача, свідчить про повернення позивачу поставленого товару, оскільки дане повідомлення не є бухгалтерським документом, та крім цього, доказів проведення вказаних в ньому операцій відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, господарський суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 53650 грн. правомірними та належним чином обґрунтованими.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов*язань, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач відповідно до вимоги № 33/04 від 12.04.2006 р. повинен був виконати свій обов”язок по сплаті до 18.05.2006 р., нарахування інфляційних збитків та 3% річних зроблено правомірно, і суд першої інстанції також правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 954,97 грн.  інфляційних нарахувань та  339,54 грн. –3% річних.

Як свідчать матеріали справи, відповідач обгрунтовує вимоги, викладені в апеляційній скарзі тим, що господарський суд не витребував у позивача певних документів, порушив право відповідача на подачу зустрічного позову, та не вжив запобіжних заходів за його усним клопотанням.

Однак на думку колегії суддів, дані посилання відповідача є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 33 ГПК України обов”язок доказування всіх обставин на які посилається сторона покладається саме на неї, а господарський суд з урахуванням  ст. ст. 38, 43 цього ж кодексу оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом, і витребовує докази за власною ініціативою тільки у випадках, коли наданих сторонами доказів є недостатньо для вирішення господарського спору.

Щодо посилань відповідача на порушення господарським судом його права на подачу зустрічного позову, то як свідчать матеріали справи, в них відсутні будь-які докази його звернення з відповідною заявою. Крім того, з урахуванням вимог ст. 22 ГПК України, сторони повинні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, тобто саме при розгляді справи в межах строків передбачених ГПК України.

Крім того, є неправомірними вимоги відповідача щодо скасування рішення по тих мотивах, що господарський суд не задовольнив його усного клопотання про вжиття запобіжних заходів, оскільки такі заходи відповідно до 43-1 –43-5 ГПК України можуть бути вжиті господарським судом лише за обгрунтованою письмовою заявою сторони, яка в матеріалах справи відсутня.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Однак, з урахуванням викладеного, відповідачем не надано жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2006 р. по справі № 07/355-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді