Постанова

від 06.02.2007 по справі 9/502/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/502/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 9/502/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимченко А.А. (довіреність № б/н від 11.12.2006 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Автопорт”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006 року

по справі № 9/502/06

за позовом Миколаївського обласного Центру профілактики та лікування на СНІД, м. Миколаїв  

до Приватного підприємства „Автопорт”, м. Миколаїв

про стягнення 29 455,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

18.08.2006 року Миколаївський обласний Центр профілактики та лікування на СНІД (далі по тексту –позивач, Миколаївський ОЦПЛ СНІД) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Автопорт” (далі по тексту –відповідач, ПП „Автопорт”) 29 455,38 грн. заборгованості по компенсації суми земельного податку за 2004, 2005, 2006 роки.  

Заявою № 1652/5 від 06.10.2006 року позивач доповнив позовні вимоги та просив розірвати договір нежитлових приміщень № 82 від 11.11.2003 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди, укладеному між сторонами, систематично не виконував свої зобов'язання –не компенсував позивачу земельний податок.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006 року, яке підписано 27.11.2006 року (суддя Філінюк І.Г.) позов Миколаївського обласного Центру профілактики та лікування на СНІД задоволено. Договір оренди нежитлового приміщення та частини території № 82 від 11.11.2003 року, укладений між Обласним центром профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворювання на СНІД та Приватним підприємством „Автопорт” –розірвано. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 455,38 грн. боргу, 379,55 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.  

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП „Автопорт” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доказані обставини, що мають суттєве значення для справи, які суд врахував як встановлені.

Позивач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу ПП „Автопорт” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, клопотання про відкладення розгляду скарги не заявляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 29.01.2007 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2003 року між Обласним центром профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворюванню на СНІД (орендодавець) та Приватними підприємством “Автопорт” (орендар) укладений договір № 82 оренди нежитлового приміщення та частини території, відповідно до умов якого, відповідачу передано в платне користування нежитлові приміщення та частина території з метою розміщення автостоянки, що знаходяться на балансі ОЦНАС та розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,138, загальною площею 4004,3 кв. м., вартістю 216 300 грн., згідно з експертною оцінкою приміщень та території, виконаною станом на 30.09.2003 року (а.с.10-12).

Пунктом 3.1 Договору сторонами встановлено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку –вересень 2003 року –533,50 грн., яка коригується щомісячно відповідно до індексу інфляції.

Згідно з пунктом 5.1.9 Договору, відповідач прийняв зобов'язання компенсувати орендодавцю суму земельного податку пропорційно займаної площі.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, термін дії Договору встановлено сторонами з 11.11.2003 року по 11.11.2008 року, а в частині зобов'язань орендаря  щодо сплати орендної плати –до виконання зобов'язань.

Розділом 11 Договору, сторони зазначили про складання 5-ти додатків до договору, у тому числі розрахунок орендної плати; звіт про оціночну вартість майна, що передається в оренду;  розрахунок плати за землю; розрахунок про надання комунальних послуг та відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого майна; акт прийому-передачі орендованого майна; які є невід'ємною і складовою частиною договору.  

Відповідно до акту прийому-передачі від 11.11.2003 року, відповідач прийняв об'єкт оренди відповідно до умов Договору без зауважень (а.с.13).

Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 16.12.2003 року, Наказу Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної адміністрації від 19.12.2003 року № 728-л, Обласний центр профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворювання на СНІД реорганізовано шляхом поділу на Миколаївський обласний наркологічний диспансер та Миколаївський обласний Центр профілактики та лікування хворих на СНІД. Відповідно до акту приймання-передачі від 10.02.2004 року та розподільчому балансу Миколаївському обласному центру профілактики та лікування хворих на СНІД передано на баланс будівлі та споруди на земельної ділянки площею 4413,90 кв. м., за адресою вул. Потьомкінська,138, право оперативного управління власністю територіальної громади міста Миколаєва підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2005 року за № 466, витягом  про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6871034 від 30.03.2005 року (а.с.14-22).

Враховуючи, що умовами пункту 5.1.9 договору, орендар прийняв зобов'язання компенсувати суму земельного податку пропорційно займаної площі, зазначене зобов'язання продовжує існувати при зміни власника орендованого майна.

З наданих матеріалів, зокрема податкового розрахунку земельного податку за 2004 –2006 роки, довідки Земельного управління Миколаївського міськвиконкому щодо визначення вартості одного квадратного метру земельної ділянки від 04.08.2000 року № 435, довідки Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 31.01.2006 року № 02-12/3116 вбачається, що сума компенсації земельного податку з урахуванням орендованої відповідачем площі 4004,3 кв. м., з урахуванням вартості 1 кв. м. земельної ділянки, визначеної органами місцевого самоврядування, відносно загальної площі земельної ділянки, складає за 9-ть місяців 2004 року –6 329,10 грн., за 2005 рік –8 438,98 грн., за 7-м місяців 2006 року –14 687,30 грн. Загалом 29 455,38 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензією про стягнення зазначеної суми заборгованості по сплаті земельного податку, які залишені відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з вимогами про стягнення суми заборгованості та розірвання договору.

Судова колегія не погоджується з доводами та вимогами позивача, висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення безпідставне та необґрунтоване, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дійсно пунктом 5.1.9 Договору № 82 від 11.11.2003 року, відповідач прийняв на себе зобов'язання по компенсуванню позивачу суми земельного податку пропорційно займаної площі, але ж при умові, що даний податок буде сплачено позивачем у відповідний строк до відповідних органів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та документів, наданих позивачем до Одеського апеляційного господарського суду, Миколаївський ОЦПЛ СНІД земельний податок не сплачував, що також підтверджується пред'явленим до нього позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за несплату відповідного податку, із чого випливає, що у нього відсутнє право на звернення до ПП „Автопорт” з вимогою компенсувати йому нібито сплачений земельний податок.

На підставі викладеного і відсутні підстави для розірвання договору № 82 від 11.11.2003 року у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а тому місцевий господарський суд повинен був відмовити Миколаївському ОЦПЛ СНІД у задоволенні позовних вимог.

22.01.2007 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ПП „Автопорт” про зупинення провадження у справі № 9/502/06 у зв'язку з зверненням 13.11.2006 року до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського ОЦПЛ СНІД про визнання недійсним договору № 82 від 11.11.2003 року та 10.01.2007 року з подальшими уточненнями про визнання лише пункту 5.1.9 договору № 82 від 11.11.2003 року недійсним.

Між тим, судова колегія вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає оскільки, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Крім того, предметом розгляду справи № 3/560/06 є вимоги про визнання недійсним пункту 5.1.9 договору № 82 від 11.11.2003 року, що не перешкоджає переглянути вище зазначене оскаржуване рішення від 21.11.2006 року.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП „Автопорт” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006 року по справі № 9/502/06 скасуванню.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Автопорт” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006 року (яке підписано 27.11.2006р.) по справі  № 9/502/06 скасувати. В позові відмовити.

3.Стягнути з Миколаївського обласного Центру профілактики та лікування на СНІД (5403, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,138-б, р/р 35427003002278 в УДК Миколаївської області, МФО 826013, ЄДРПОУ 32884704) на користь Приватного підприємства „Автопорт” (54003, м. Миколаїв, Потьомкінська,138, р/р 26005054201274 в МФ „Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32654985) 190 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                              М.С. Петров