Постанова

від 25.04.2007 по справі 9/502/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/502/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 квітня 2007 р.                                                                                   № 9/502/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуМиколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 06.02.2007р.

у справі                                   № 9/502/06

господарського судуМиколаївської області

за позовомМиколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД

доПриватного підприємства "Автопорт"

простягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено, постановлено договір оренди нежитлового приміщення та частини території №82 від 11.11.2003р., укладений між Обласним центром профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворювання на СНІД та Приватним підприємством "Автопорт" –розірвати. та стягнути з Приватного підприємства "Автопорт" на користь Миколаївського обласного Центру профілактики та лікування хворих на СНІД –29 455, 38 грн. боргу, 379, 55 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Колоколова С.І., Разюк Г.П., Петрова М.С.) вказане рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено. Також постановлено стягнути з Миколаївського обласного Центру профілактики та лікування хворих на СНІД на користь Приватного підприємства "Автопорт" 190 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.5, 12 Закону України "Про плату за землю", ст.ст.530, 651 Цивільного кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Обласним центром профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворюванню на СНІД (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір №82 від 11.11.2003р. оренди нежитлового приміщення та частини території, відповідно до умов якого відповідачеві передано у платне користування нежитлові приміщення та частина території з метою розміщення автостоянки, що знаходиться на балансі ОЦНАС, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 138, загальною площею 4004, 3 м2 вартістю 216 300 грн., згідно з експертною оцінкою приміщень та території, виконаною станом на 30.09.2003р. Згідно умов договору сторони встановили розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку –вересень 2003р. –533, 50 грн., яка коригується щомісячно відповідно до індексу інфляції; відповідач прийняв зобов'язання компенсувати орендодавцю суму земельного податку пропорційно займаної площі; сторони встановили його дію з 11.11.2003р. по 11.11.2008р., а в частині зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати –до виконання зобов'язань; сторони зазначили про складання 5-ти додатків до договору, у тому числі розрахунок орендної плати, звіт про оціночну вартість майна, що передається в оренду, розрахунок плати за землю, розрахунок про надання комунальних послуг та відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого майна, акт прийому-передачі орендованого майна, які є невід'ємною і складовою частиною договору. Згідно до укладеного сторонами договору акту прийому-передачі від 11.11.2003р. відповідач прийняв об'єкт оренди відповідно до умов договору без зауважень.

          Відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 16.12.2003р., Наказу Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної адміністрації від 19.12.2003р. №728-л, Обласний центр профілактики та лікування наркоманії, алкоголізму та захворювання на СНІД реорганізовано шляхом поділу на Миколаївський обласний наркологічний диспансер та Миколаївський обласний Центр профілактики та лікування хворих на СНІД. Відповідно до акту приймання-передачі від 10.02.2004р. та розподільчому балансу Миколаївському обласному центру профілактики та лікування хворих на СНІД передано на баланс будівлі та споруди на земельній ділянці площею 4413, 90 м2 по вул. Потьомкінській, 138. Право оперативного управління власністю територіальної громади м. Миколаєва підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2005р. за №466 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6871034 від 30.03.2005р.

          Як вбачається з податкового розрахунку земельного податку за 2004-2006р.р., довідки Земельного управління Миколаївського міськвиконкому щодо визначення вартості одного квадратного метру земельної ділянки від 04.08.2000р. №435, довідки Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 31.01.2006р. №02-12/3116, сума компенсації земельного податку, з урахуванням орендованої відповідачем площі 4004,3 м2 та вартості 1 м2 земельної ділянки визначеної органами  місцевого самоврядування, відносно загальної площі земельної ділянки складає за 9-ть місяців 2004р. –6 329, 10 грн., за 2005р. –8 438, 98 грн., за 7 місяців 2006р. –14 687, 30 грн., а всього –29 455, 38 грн.

          Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензією про стягнення зазначеної суми заборгованості по сплаті земельного податку, які залишені відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми заборгованості та розірвання договору, вважаючи що порушені його права та законні інтереси.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення виходив з того, що згідно умов договору, передбачених у п.5.1.9, а також ст.291 Господарського кодексу України, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір має бути розірвано за рішенням суду на вимогу позивача у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною. Істотним місцевий господарський суд визнав таке порушення стороною договору, внаслідок якого завдано шкоду і друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору, а саме, такою підставою для розірвання договору, як вважає суд, є несплата орендарем суми компенсації земельного податку, оскільки вона є складовою частиною того прибутку, на який міг розраховувати орендодавець, укладаючи договір. За вказаних обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність розірвати договір та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню земельного податку.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи вказане рішення про задоволення позову та відмовляючи в позові, виходив з того, що пунктом 5.1.9 Договору, відповідач дійсно прийняв на себе зобов'язання щодо компенсації позивачу суми земельного податку пропорційно займаної площі, але ж при умові, що даний податок буде сплачено позивачем у відповідний строк до відповідних органів. Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач земельний податок не сплачував, що також підтверджується пред'явленим до нього позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за несплату відповідного податку. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку що у позивача відсутнє право на звернення до відповідача з вимогою компенсувати йому нібито сплачений земельний податок, а відтак відсутні і підстави для розірвання договору.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку що вказана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а відтак скасуванню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Підстави для розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначені в ст.783 ЦК України. Цією нормою визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Таким чином такої підстави для розірвання договору найму, як несплата орендарем суми компенсації земельного податку, не передбачено ст.783 ЦК України, і наявність вказаної обставини не надає позивачу права вимагати розірвати договір найму.

Крім того, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи щодо того, що за умовами договору, відповідач дійсно прийняв на себе зобов'язання щодо компенсації позивачу суми земельного податку пропорційно займаної площі, але ж при умові, що даний податок буде сплачено позивачем у відповідний строк до відповідних органів, а, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач земельний податок не сплачував, що також підтверджується пред'явленим до нього позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за несплату відповідного податку, з урахування приписів ст.526 ЦК України колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у позивача відсутнє право на звернення до відповідача з вимогою компенсувати йому нібито сплачений земельний податок.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права робити.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. у справі №9/502/06 Господарського суду Миколаївської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало