Ухвала

від 15.12.2014 по справі 2а-15572/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 грудня 2014 року м. Київ В/800/5545/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючої:Блажівської Н. Є., Суддів: Вербицької О. В., Кошіля В. В., Лосєва А. М., Моторного О. А.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року

у справі № 2а-15572/12/2670 (К/800/16363/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у справі № 2а-15572/12/2670 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 176.1 статті 176, пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті185, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року у справі № 826/7861/13-а та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необгрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, з огляду на правомірне формування та витрат, що підтверджується первинною документацією.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року, яка подана на підтвердження неоднакового застосування нори матеріального права, суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову та залишаючи у силі рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали місця.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, та рішення Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року у справі № 2а-15572/12/2670.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді О. В. Вербицька В. В. Кошіль А. М. Лосєв О. А. Моторний