Постанова

від 13.01.2015 по справі 01/1017

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 01/1017

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від заявника: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від ТОВ «ВМК - Інвест»: Вітовський П.Я. (довіреність від 04.06.2014);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.12.2014 у справі № 01/1017 (суддя Чевгуз О.В.)

за заявою малого приватного підприємства "Лан - 97", м. Київ

до державного підприємства "Іваньківський спиртовий завод", с. Іваньки, Маньківського району Черкаської області

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство державного підприємства "Іваньківський спиртовий завод".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 березня 2004 року порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» (с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область, код 00374841), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Постоленка Володимира Васильовича.

Строк процедури процедури розпорядження майном державного підприємства "Іваньківський спиртовий завод" та повноважень розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича, неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.12.2014 у справі № 01/1017 у задоволенні клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном боржника відмовлено; провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» припинено; скасовано мораторій та арешт, накладений на майно державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»; припинено повноваження розпорядника майна державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Тальнівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.12.2014 у справі № 01/1017 та винести нове рішення, яким задовольнити клопотання розпорядника майна про продовження строку розпорядження майном боржника у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права при її винесенні судом першої інстанції, зокрема, ст.ст. 16, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом», ст. 80 ГПК України, оскільки дані норми містять вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, однак судом застосовану іншу підставу не врахувавши думку комітету кредиторів.

В судовому засіданні 13.01.2015 представник ТОВ «ВМК - Інвест» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Враховуючи, обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників інших учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями (в редакції, яка діє з 19 січня 2013 року)) (далі по тексту - Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Разом з тим норми Закону встановлюють обмеження та особливості щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство відносно деяких категорій суб'єктів.

Зокрема такі обмеження наведені в ч. 5 ст. 5 Закону, якою передбачено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Отже, вказані норми, а також і положення ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України, і Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Як встановлено судом, боржник внесений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (додаток № 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації").

За викладених обставин справи та наведених норм законодавства, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі про банкрутство державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод за спливом терміну проведення процедури розпорядження майном та законодавчо встановленою забороною на введення щодо боржника процедури ліквідації.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 встановлено, що процедура розпорядження майном боржника, якщо інше не встановлене Законом, вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство і триває до моменту винесення судом ухвали про проведення санації боржника чи затвердження мирової угоди або прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі з інших підстав, передбачених ст. 40 Закону.

Нормами чинного законодавства про банкрутство чітко не визначено максимального строку цієї процедури, але судам слід враховувати, що термін з дати порушення провадження у справі до дати проведення підготовчого засідання не може перевищувати тридцяти днів, а засідання суду, на якому має бути винесена ухвала про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, має відбутись не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання. Отже, максимальний строк процедури розпорядження майном боржника не може перевищувати семи місяців.

У даній справі процедура розпорядження майном триває понад десять років. Закон не містить вказівок щодо продовження процедури банкрутства для підприємств, які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо термінів можливого виключення боржника із вказаного переліку.

Господарський суд в ухвалі від 20.11.2014, призначаючи судове засідання, за результатами якого прийнято оскаржувану ухвалу, надав можливість сторонам укласти мирову угоду та надати її суду.

В порушення норм ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство (щодо повноважень комітету кредиторів) у визначені ч. 11 ст. 11 цього ж закону строки не було вирішено питання щодо подальшої процедури банкрутства Комбінату. Комітет кредиторів на засіданні від 02.12.2014 вирішив відкласти розгляд питання про укладання мирової угоди до моменту «коли підприємство запрацює та з'являться відповідні на те перспективи», тобто на невизначений час.

Отже, не зважаючи на вжиття судом заходів щодо застосування до боржника можливої судової процедури, господарському суду не надано на розгляд мирову угоду, укладену відповідно до положень Закону.

Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду щодо припинення дії провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і яка підлягає застосування у разі помилкового порушення провадження у справі.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 40, 43, 80, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.12.2014 у справі № 01/1017 залишити без змін, апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков