Постанова

від 15.01.2015 по справі 5011-47/12601-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа№ 5011-47/12601-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Клименко І.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс"

на ухвалу

Господарського суду м.Києва

від 18.11.2014р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс"

на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві

у справі № 5011-47/12601-2012 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опера фільм"

про стягнення 204 346, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2014р. у справі № 5011-47/12601-2012 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Сидоренка Р. Г. від 12.11.2014 залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати в повному обсязі та передати справу на розгляд до Господарського суду м.Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності подання скаржником (стягувачем) клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою на постанову державного виконавця, оскільки про повернення виконавчого документа стягувачеві йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 36293095, а саме 07.11.2014. На думку апелянта десятиденний строк для звернення до суду починається саме з 07.11.2014 та закінчується 17.11.2014. відповідно до вимог ч.1 ст. 121-2 ГПК України.

На думку апелянта, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо ненадання скаржником до скарги жодних доказів, із яких би суд міг встановити дату ознайомлення представника скаржника з матеріалами виконавчого провадження, дату отримання ним оскаржуваної постанови, а також факт ненаправлення відділом ДВС стягувачу оскаржуваної постанови.

Апелянт звертає увагу суду на те, він був позбавлений можливості надати місцевому господарському суду копію даного супровідного листа разом із скаргою на постанову державного виконавця, оскільки зазначений супровідний лист надійшов на адресу скаржника засобами поштового зв'язку після подання до суду першої інстанції скарги на постанову державного виконавця.

Апелянт вважає, що підтвердження факту отримання ним постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа підтверджуєтсья супровідним листом ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві № 64179, датованого 07.11.2014 р.

Одночасно апелянт зазначає, що не має об'єктивної можливості надати суду матеріали виконавчого провадження, оскільки вони знаходяться у державного виконавця і встановити вказані вище факти суд першої інстанції мав можливість витребувавши у державного виконавця матеріали виконавчого провадження № 36293095.

В судове засідання представник відповідача та представник Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача та Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опера фільм" про стягнення 204 346, 95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-47/12601-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. № 5011-47/12601-2012 вищезазначене рішення Господарського суду м. Києва скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опера фільм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" 202 780,26 грн. основного боргу, 9920 грн. адвокатських витрат та 4055,6 грн. судового збору.

29.12.2012 Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. № 5011-47/12601-2012.

Постановою від 25.01.2013р. (ВП № 36293095) державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м.Києві Борейком М.В. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5011-47/12601-2012 від 29.12.2012р. Одночасно державним виконавцем було надано боржнику 7-денний строк (до 31.01.2013 р.) для добровільного виконання наказу Господарського суду м. Києва та накладено арешт на все майно, що належить TOB «Опера Фільм», в межах суми стягнення 216 755,86 грн.

Оскільки боржником у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано, постановою від 29.03.2013р. (ВП № 36293095) головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м.Києві Медведєвим О.В. винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми: 216755,86 грн.

28.10.2014 року Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Сидоренка Р.Г. (надалі - «Державний виконавець») у виконавчому провадженні № 36293095 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (надалі - «Оскаржувана постанова»), якою виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва № 5011-47/12601-2012 від 29.12.2012 р.) було повернуто стягувачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" (стягувач) звернулось до Господарського суду м. Києва із скаргою на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.10.2014 ВП № 36293095, винесену Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Сидоренко Р.Г., оскільки вважає, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем неправомірно, у зв'язку з чим постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" посилається на те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для розшуку грошових коштів або іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

Крім того, скаржник вважає, що в порушення п. 4.1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 ( ділі Інструкція) в процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не було перевірено наявність майна боржника за даними балансу, не було направлено відповідних запитів про надання копій балансу боржнику, відповідним підрозділам Державної служби статистики України та Державної фіскальної служби України. Також державним виконавцем не було здійснено жодних заходів з метою виявлення та вилучення готівкових коштів, належних боржнику, в національній та іноземній валютах, як того вимагає п. 4.1.2. Інструкції. Так, зокрема, державним виконавцем не було направлено відповідні запити до банківських установ.

Також скаржник зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону "Про виконавче провадження" розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання/ (місцезнаходженням) стягувача. Проте, державним виконавцем не було направлено відповідні запити щодо пошуку активів боржника до всіх органів, передбачених п. 3.12 Інструкції. Зокрема, не було направлено запити до органів Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики.

На думку скаржника вищезазначені обставини свідчить про те, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем неправомірно, у зв'язку з чим - постанова є незаконною та підлягає скасуванню судом.

18.11.2014 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу про залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Сидоренка Р. Г. від 12.11.2014 на підставі ст.121-2 ГПК України, у зв"язку з пропущенням строку оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Висновок суду ґрунтується на тих підставах, що скаржником не додано доказів, які б підтверджували дату ознайомлення представника скаржника з матеріалами виконавчого провадження, дату отримання ним оскаржуваної постанови, а також факт ненаправлення відділом ДВС стягувачу оскаржуваної постанови. Місцевий суд дійшов висновку про те, що твердження скаржника щодо подання скарги в межах 10-ти денного строку, встановленого ст. 121 - 2 ГПК України, не доведено матеріалами скарги, оскікльки постанова про повернення виконавчого документу прийнята 28.10.2014, скарга на дії державного виконавця відділу ДВС повинна була бути подана скаржником до господарського суду в термін до 07 листопада 2014 року, включно. Однак, відповідно до відбитку штампу суду на скарзі стягувана, останнім подано скаргу до суду 14 листопада 2014 року, тобто з порушенням встановленого десятиденного строку, і подана скарга не містить клопотання/заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності причин пропуску строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Кожна особа має право на судовий захист своїх інтересів, в тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 115 ГПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду господарської справи.

Якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені (наприклад, за статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за певних умов зобов'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника та т.ін.) то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Як зазначає скаржник, обставини справи свідчать про те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для розшуку грошових коштів або іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не було здійснено жодних заходів з метою виявлення та вилучення готівкових коштів, належних боржнику, в національній та іноземній валютах, як того вимагає п. 4.1.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, не було направлено відповідні запити щодо пошуку активів боржника до всіх органів, передбачених п. 3.12 Інструкції, зокрема, не було направлено запити до органів Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Таким чином, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання (п.9.7. роз'ясненя Пленумом Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9).

Як вбачається із змісту скарги, стягувачем у скарзі на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.10.2014 ВП № 36293095, поданій до місцевого господарського суду було викладено обставини щодо не пропущення ним строку звернення до суду, оскільки про повернення виконавчого документа стягувачеві стало відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 36293095 саме 07.11.2014, а отже строк для звернення до суду починається саме з 07.11.2014 та закінчується 17.11.2014, що не суперечить вимогам ч.1 ст. 121-2 ГПК України, що не суперечить вимогам ч.1 ст. 121-2 ГПК України та п. 9.7 роз»янень Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній.

Крім того, апелянтом надано суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують факт несвоєчасного отримання скаржником постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа ВП № 36293095 від 28.10.2014, а саме супровідний лист ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві № 64179, який датований 07.11.2014 р. яким оскаржувана постанова надсилалась.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що місцевий суд при винесенні оскаржуваної ували припустився помилки пославшись на ст. 121-2 ГПК України, оскільки застосування зазначеної процесуальної норми у даному випадку не є підставою для залишення скарги без розгляду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м Києва підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 101, 103-106, 121-2 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіновиробничий комплекс" на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.11.2014р. у справі № 5011-47/12601-2012 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.11.2014р. у справі № 5011-47/12601-2012 скасувати.

Матеріали справи № 5011-47/12601-2012 повернути Господарському суду м. Києва для розгляду справи по суті.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх