Рішення

від 16.01.2015 по справі 920/675/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2015 Справа № 920/675/14 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/675/14

за позовом - в.о. Роменського міжрайонного прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Державна екологічна інспекція у Сумській області, м. Суми,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина», м. Ромни Сумської області,

про стягнення 146489,87 грн.,

за участю представників:

прокурора - Іващенко А.М.,

позивача - Семенової О.М. за довіреністю № 53/09 від 13.01.2015 року,

відповідача - Клещенка О.М. за довіреністю № 718 від 21.03.2014 року.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача 146489,87 грн. збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із зарахуванням 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% - до обласного бюджету Сумської області і 50% - до місцевого бюджету Роменської міської ради.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розрахунок розміру збитків, який здійснено позивачем на підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Мінприроди № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, суперечить вимогам чинного законодавства.

Також представник відповідача, зазначає, що згідно пункту 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а оскільки порушення були виявлені під час перевірки у період з 24.01.2014 року по 31.01.2014 року, шкода могла бути розрахована в даний період. Також, на думку відповідача, позивачем неправомірно застосований коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту - Кф в розмірі 1,25 як для обласного центру. При цьому, додатком 2 до Методики передбачається, що для організаційно-господарських та культурно-побутових центрів місцевого значення з перевагою аграрно-промислових функцій необхідно застосовувати Кф в розмірі 1,00.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у запереченнях на відзив б/н від 12.01.2015 року просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі та зазначає, що відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 року № 639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, на підставі акту перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.01.-31.01.2014 року, протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 29.01.2014 року № 02-14, листа відповідача від 31.01.2014 року № 245/09, щодо дати початку експлуатації опалювальних котлів КТ-2, листа відповідача від 11.02.2014 року № 355/09 щодо фактичного часу роботи твердопаливних котлів, проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок роботи твердопаливних котлів відповідача без дозволу на викиди за період з 15.12.2013 року станом на 05.02.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача завданої державі шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 146489,87 грн.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 названого Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є один із позивачів.

Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, винні у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть за це, поряд з іншими видами відповідальності, цивільно-правову відповідальність і зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні в наслідок порушення природоохоронного законодавства.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2011 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за результатами якої встановлено факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порушення вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що підтверджується актом перевірки від 22.01-31.01.2014 року та довідкою відповідача № 245/09 від 31.01.2014 року про використання опалювальних агрегатів типу КТ-2 на твердому паливі.

Під час перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що відповідачем додатково введені в експлуатацію твердопаливні котли марки КТ-2-95 в кількості 7 одиниць, викиди забруднюючих речовин від яких здійснюються наднормативно внаслідок відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря, для зазначеного паливовикористовуючого обладнання.

Таким чином, у період з 15.12.2014 року по 05.02.2014 року відповідачем здійснювалися наднормативні, тобто без спеціального дозволу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, внаслідок чого державі завдано збитки.

На підставі матеріалів проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009 року за № 48/16064, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 15.12.2014 року по 05.02.2014 року, який дорівнює 146489,87 грн.

Для вирішення цього питання, на оплату визначеного збитку в розмірі 146489,87 грн. позивач направив відповідачу претензію № 957/08-14 від 08.04.2014 року.

Однак, як зазначають прокурор та позивач, відповідач завдані державі збитки в розмірі 146489,87 грн. не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно пунктом е) частини першої статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року (далі - Методика).

Пунктом 2.1.2 Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Зі змісту норм названої Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11 цього акта визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.

Отже, оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, посилання на пункт 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків як на підставу для відмови в позові є безпідставним, а збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу (постанова Вищого господарського суду України від 11.07.2012 року № 5002-34/5511-2011).

Відповідно до п. 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Згідно пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Розрахунки збитків, завданих відповідачем державі на загальну суму 146489,87 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, у зв'язку з вказаним порушенням, здійснено позивачем на підставі Методики, встановлених під час перевірки обставин та складеного за результатами її проведення акту перевірки від 22.01.-31.01.2014 року.

Перевіривши розрахунок збитків, здійснений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області, суд вважає його обґрунтованим, зокрема, застосування коефіцієнту Кф, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, в розмірі 1,25 є правомірним, оскільки місто Ромни відноситься до районних центрів обласного підпорядкування з перевагою промислових і транспортних функцій.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (викид в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 146489,87 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитки спричинені внаслідок скидання відповідачем в період з 15.12.2014 року по 05.02.2014 року забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу).

Доводи прокурора стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок викидів в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 146489,87 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини другої 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною третьою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2 В, Ідентифікаційний код 00235890) збитки в сумі 146489,87 грн., завдані державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (пров. Громадянський, 1, м. Суми, ВПЗ 40000 а.с. 1, Ідентифікаційний код 34932508), із зарахуванням 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності до спеціального фонду Державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в доход місцевих бюджетів, у тому числі: до спеціального фонду міського бюджету Роменської міської ради Сумської області - 50 відсотків та до спеціального фонду бюджету Сумської області - 20 відсотків.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2 В, Ідентифікаційний код 00235890) до Державного бюджету м. Суми (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 2929,80 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2015 року.

Суддя П.І. Левченко