Рішення

від 13.01.2015 по справі 743/1271/14-ц

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/1271/14-ц

Провадження № 2/743/2/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарях Коваль Т.С., Шагаєвій Е.Є., Марченко А.В.

з участю прокурорів Софієнка В.В., Дмитренко В.В.

відповідача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області до Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району та ОСОБА_1 - про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району від 12.01.2007 року та 25.12.2007 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації на землю і передачу відповідачеві у власність земельної ділянки; про визнання недійсними Державних актів, виданих ОСОБА_1 на право власності на земельні ділянки площею 0,2886 га. та 0,25 га., призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства, а також про скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на незаконність рішень органу місцевого самоврядування про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації, її подальшого затвердження та передачу у власність відповідачеві нерухомого майна, оскільки до складу земель по АДРЕСА_2, було включено суміжну земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 на якій знаходиться житловий будинок, що належав ОСОБА_7, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_8.

Під час судового розгляду до участі у справі в якості третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Реєстраційну службу Ріпкинського районного управління юстиції та відділ Держземагенства у Ріпкинському районі.

В судовому засіданні прокурор підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в особі Новояриловицької сільської ради, в судовому засіданні вимоги прокурора визнав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, позов не визнали, вказавши, що правомірність передачі відповідачеві земельних ділянок підтверджується рішеннями органу місцевого самоврядування, прийнятими у встановленому законом порядку, на реалізацію права ОСОБА_1 на безоплатне отримання у власність земельних ділянок.

Відповідач та її представник пояснили, що за наслідками досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом можливого зловживання відповідачем, як посадовою особою органу місцевого самоврядування, при отриманні у власність нерухомого майна, в діях ОСОБА_1 не було встановлено складу злочину.

Також, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що після закриття кримінальної справи, за наслідками перевірки, проведеної прокуратурою Ріпкинського району по тим же фактам, було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Крім того, рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.12.2013 року, Новояриловицькій сільській раді вже було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними державних актів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на оспорювані земельні ділянки.

Як на окрему підставу для відмови в задоволенні позову, представник відповідача посилався на пропущення прокурором, без поважних причин, строку позовної давності, надавши суду письмову заяву про це.

Представники відділу Держземагенства в судовому засіданні вказали на обгрунтованість вимог прокурора, пояснивши, що право власності на земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішень Новояриловицької сільської ради, яка затвердила проект технічної документації, незважаючи на те, що недоліки проекту відведення, в повному обсязі усунені не були.

Зокрема, до проектної документації не було додано документів, підтверджуючих право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_3, або документів, підтверджуючих визнання нерухомого майна відумерлою спадщиною та передачу її у власність територіальної громади.

На кадастровому плані земельної ділянки АДРЕСА_3, капітальні споруди, в тому числі житловий будинок, взагалі відображені не були.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 здійснювалась Ріпкинською філією Центру Державного земельного кадастру, яка на момент розгляду справи ліквідована.

Державні акти про право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки видавались відділом Держкомзему у Ріпкинському районі, правонаступником якого є відділ Держземагенства.

Крім того, дані відображені на публічно-кадастровій карті земельних ділянок №№ 7,9 по АДРЕСА_3, не узгоджуються з кадастровим планом земельних ділянок, виготовленим проектною організацією на замовлення ОСОБА_1

Зокрема, дані публічно-кадастрової карти вказують, що кожна із двох земельних ділянок, на які ОСОБА_1 видано правовстановлюючі документи, в свою чергу складається з двох відокремлених ділянок.

Представник Реєстраційної служби Ріпкинського районного управління юстиції у вирішення спору поклалася на розсуд суду, вказавши, що право власності на землю за ОСОБА_1 реєструвалось у порядку, який діяв до 01.01.2013 року, отже скасувати цю реєстрацію можливо лише за умови додержання нині існуючої процедури, тобто попередньо зареєструвавши за відповідачем право на нерухоме майно в Реєстраційній службі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч.2 ст.158 ЗК України, виключно судами вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, у відповідності до Державного акту серії ЯЖ № 799668, виданого 06.04.2009 року відділом Держкомзему у Ріпкинському районі, належить земельна ділянка площею 0,2886 га., з кадастровим № 7424486400:03:001:0019, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_3.

Точне місцезнаходження (поштова адреса) вказаної земельної ділянки, у правовстановлюючому документі не зазначена.

Підставою передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, стало рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району від 25.12.2007 року.

Крім того, у відповідності до Державного акту серії ЯЖ № 799648, виданого 06.04.2009 року відділом Держкомзему у Ріпкинському районі, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,2500 га., з кадастровим № 7424486400:03:001:0018, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована по АДРЕСА_2.

Підставою передачі ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, стало також рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району від 25.12.2007 року.

Присвоєння кадастрових номерів обом земельним ділянкам, підтверджується як держаними актами, так і проектною документацією, в тому числі довідкою № 01-14/204 від 04.11.2008 року та кадастровими планами.

Так, з довідки ПП № 01-14/204 від 04.11.2008 року вбачається, що земельній ділянці розміром 0,2500 га., присвоєно кадастровий № 7424486400:03:001:0018, а земельній ділянці розміром 0,2886 га. присвоєно кадастровий № 7424486400:03:001:0019.

Право власності на землю було зареєстровано за ОСОБА_1 у діючому, на момент передачі їй нерухомого майна, порядку.

Зокрема, 06.04.2009 року Державні акти були зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010983600003 та № 010983600002 відділу Держкомзему у Ріпкинському районі.

В той же час, з інформаціних довідок, виданих Реєстраційною службою Ріпкинського районного управління юстиції, вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про власників земельних ділянок з кадастровими №№ 7424486400:03:001:0018, 7424486400:03:001:0019, станом на 25.07.2014 року, відсутні.

Як з проектної документації, в тому числі з кадастрових планів, так і з державних актів про право власності, вбачається, що адресою земельної ділянки, площею 0,2500 га., котра передана відповідачеві для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, являється АДРЕСА_2.

У проектній документації щодо земельної ділянки з кадастровим № 7424486400:03:001:0019, площею 0,2886 га., котра призначена для ведення особистого селянського господарства, адреса нерухомого майна відсутня.

В той же час, як слідує з пояснень учасників судового розгляду, обидві земельні ділянки № 7 та № 9 є суміжними та знаходяться по АДРЕСА_3.

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що земельна ділянка з кадастровим № 7424486400:03:001:0019, площею 0,2886 га., раніше перебувала під забудовою, мала поштову адресу - АДРЕСА_3, а володільцем цього майна являлась ОСОБА_7 (в частині документів ОСОБА_7), котра використовувала житловий будинок та господарські споруди разом з членами своєї сім"ї.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Мозир Гомельської області Республіки Білорусь.

Факт смерті ОСОБА_7 підтверджується актовим записом № 345, виданим відділенням РАЦСУ Мозирського міськвиконкому Гомельської області від ІНФОРМАЦІЯ_8.

Згідно повідомлення Ріпкинської районної державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_7, не заводилась.

Погосподарською книгою Новояриловицької сільської ради № 2 за 2001-2005 роки підтверджується, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала по АДРЕСА_3 в будинку 1957 року спорудження, загальною площею 62 кв.м.

На ім"я ОСОБА_7 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2, і за земельно-кадастровою книгою, домоволодінню ОСОБА_7 було присвоєно № НОМЕР_3.

Згідно даних погосподарської книги, в користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка загальною площею 0,40 га., в тому числі для будівництва і обслуговування будинку - 0,2 га.; для ведення особистого підсобного господарства - 0,38 га.

Упродовж 2001-2005року, членами сім"ї ОСОБА_7 були записані: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно погосподарської книги № 2 Новояриловицької сільської ради за 2006 - 2010 роки, за ОСОБА_7 рахувався житловий будинок АДРЕСА_3, загальною площею 62кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,40 га., в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га. і для ведення особистого селянського господарства, площею 0,15 га.

В графі 18 погосподарської книги за 2006-2010 роки міститься запис про смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8.

Крім того, особою, відповідальною за ведення погосподарської книги за 2006-2010 роки, записи в частині розміру земельних ділянок, з різним цільовим призначенням, які перебували у володінні ОСОБА_7, змінено.

Так, розмір земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, збільшено у порівнянні з останнім записом, з 0,2 га. до 0,25 га.

Розмір ділянки призначеної для ведення особистого селянського господартва, зменшено з 0,38 га. до 0,15 га.

Як слідує з матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_7 у встановленому законом порядку не визнавалась відумерлою і не передавалась у власність територіальної громади.

Цивільно-правові договори про відчуження жилого будинку та спірної земельної ділянки, не укладались.

З погосподарської книги № 3 Новояриловицької сільської ради за 2006-2010 роки, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_13, проживають по АДРЕСА_2, однак склад нерухомого майна, котре перебуває у їх користуванні, в тому числі розмір земельної ділянки та відомості про житлове приміщення, не відображено.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_1 показала, що вона зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2 з 1990 року.

Починаючи з 2002 року ОСОБА_1 займала посаду секретаря Новояриловицької сільської ради, а у період з 2003 року по 2010 рік - посаду сільського голови.

Зареєстрованим місцем проживання відповідача та її сім"ї спочатку був будинок АДРЕСА_1, а згодом квартира АДРЕСА_1, в якій відповідач зареєстрована і на момент розгляду справи.

До 2007 року ОСОБА_1 не використоввуала надане їй законом право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, у визначних законом розмірах та з різним цільовим призначенням, а спірні земельні ділянки були виділені їй на підставі рішень сільської ради, яку вона на той час очолювала.

Про порядок отримання у власність земельних ділянок ОСОБА_1 була обізнана.

З 2000 року ОСОБА_1, без реєстрації, проживає разом із сім"єю по АДРЕСА_2.

Вказаний житловий будинок придбав чоловік відповідача - ОСОБА_13, у попередніх власників, без нотаріально оформленого договору та державної реєстрації права власності.

Вподальшому, у 2009 році, рішенням сільської ради за ОСОБА_1 було визнано право власності на вказаний вище будинок, яке вона зареєструвала в Чернігівському МБТІ.

У сусідньому будинку АДРЕСА_3, на який були відсутні правовстановлючі документи і який знаходився в аварійному стані, до 2001 року проживала ОСОБА_7, котра зловживала алкогольними напоями і яку, за сприяння відповідача, забрали доглядати родичі в Республіку Білорусь.

Суміжні домоволодіння знаходяться в межах населеного пункту.

Ще за життя ОСОБА_7, відповідач обробляла частину земельної ділянки попереднього користувача, а після смерті останньої, вони з чоловіком придбали садибу, з метою розібрати аварійний будинок та вести особисте селянське господарство.

Вподальшому, у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 набула право власності на обидві земельні ділянки.

При цьому, залишки будинку і присадибних споруд ОСОБА_7 знесені не були, цільове призначення земельної ділянки не змінювалось.

На думку відповідача, правомірність набуття нею нерухомого майна підтверджується результатами розслідування кримінальної справи, а також численними перевірками прокуратури, в тому числі із земельних питань, які провадились в сільській раді упродовж 2008-2010 років, в тому числі з витребуванням сесійних рішень.

Частиною 1 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни набувають право власності ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятими в межах повноважень останніх.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідачем та його представником в судовому засіданні не доведено, що право користування ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_3, було припинено у встановленому законом порядку.

Крім того, наявність на земельній ділянці будинку, належного ОСОБА_7 підтверджується матеріалами які, надав в судове засідання представник відповідача.

Вказане нерухоме майно та земельна ділянка, на якій воно розташовано, відумерлою спадщиною не визнавались і не передавались у власність територіальної громади.

Будь-які угоди, укладені з приводу нерухомого майна, без додержання письмової форми, нотаріального посвідчення та послідуючої державної реєстрації, є нікчемними.

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій", до повноважень сільських рад віднесено організацію і здійснення землеустрою; контроль за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; контроль за використанням і охороною земель комунальної власності, а також вирішення інших питань у сфері землеустрою.

Згідно ст.30 вказаного вище Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою, проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, не грунтується на вимогах закону.

Крім того, суд зауважує, що в проектній документації виготовленій на замовлення ОСОБА_1, зокрема на кадастровому плані, не відображено наявності житлового будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив факт знаходження на спірній ділянці житлового будинку, залишків прибудинкових споруд та огорожі.

Суд звертає увагу, що в оспорюваних рішеннях органу місцевого самоврядування, мова йде про надання відповідачеві земельних ділянок по АДРЕСА_2, незважаючи на те, що проектна документація, яка розглядалася сільською радою, містила дані про дві земельні ділянки, в тому числі і по АДРЕСА_3, яка теж була позначена на кадастровому плані без зазначення адреси.

28.04.2011 року УСБУ в Чернігівській області порушено кримінальну справу № 1370 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 366 КК України, по факту заволодіння службовими особами Новояриловицької сільської ради чужим майном - житловим будинком АДРЕСА_2, з тих підстав, що законним спадкоємцем нерухомого майна була ОСОБА_15

Постановою слідчого від 27.12.2011 року кримінальну справу закрито, за відсутністю в діях посадових осіб органу місцевого самоврядування, складу злочину.

Вказана постанова слідчого не оскаржувалась, не скасовувалась та вступила в законну силу.

Листом від 02.03.2012 року, УСБУ в Чернігівській області інформувало прокуратуру про факти, які були предметом досудового слідства, а саме, можливе вчинення злочинів у сфері службової діяльності колишніми головою Новояриловицької сільської ради ОСОБА_1

З матеріалів перевірки № 8/12, проведеної прокуратурою Ріпкинського району, вбачається, що 22.03.2012 року посадовою особою прокуратури винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, з посиланням на п.п.10, 11 ч.1 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року), з тих підстав, що кримінальна справа не може бути порушена, якщо по тому ж самому факту є нескасована постанова слідчого про закриття кримінальної справи.

В той же час, предметом доказування у кримінальній справі був факт можливого незаконного заволодіння житловим будинком.

З матеріалів перевірки вбачається, що при її проведенні, посадова особа прокуратури обмежилась викопіюванням матеріалів, раніше закритої кримінальної справи та винесеннням єдиного процесуального документа - постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

За наслідками перевірки прокуратура не дала жодної правової оцінки діям службових осіб сільської ради, в частині прийняття рішення про виділення ОСОБА_1 земельних ділянок та цивільно-правових наслідків таких дій.

Крім того, прокуратура залишила поза увагою факт набуття відповідачем у власність житлового будинку АДРЕСА_2.

17.09.2009 року вказаний будинок було передано у власність ОСОБА_1 без достатніх правових підстав, окільки житло не належало територіальній громаді і не перебувало у її віданні.

Вподальшому ОСОБА_1 зареєструвала за собою право на нерухоме майно і законність такої реєстрації прокуратурою під сумнів не ставиться.

З урахуванням того, що правовідносини по володінню, користуванню і розпорядженню ОСОБА_1 житловим будиноком АДРЕСА_2, виникли з моменту реєстрації нерухомого майна, суд не вбачає за можливе скасовувати рішення органу місцевого самоврядування про виділення відповідачеві земельної ділянки площею 0,25 га. з кадастровим № 7424486400:03:001:0018 для обслуговування даного будинку.

У відповідності до ст.121 ЗК України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель комунальної власності в селах, для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею до 0,25 га.

Суд в повній мірі не приймає як доказ, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 010 від 11.04.2014 року, складений головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, так як обстеження земельних ділянок здійснювалось частково та без використання геодезичних приладів.

Суд не приймає до уваги копії індексно-кадастрової карти, оскільки вона не являється офіційним документом і не може вважатися доказом, у розумінні ст.ст.57, 59 ЦПК України. В судовому засіданні сторони не заявляли клопотань про призначення по справі земельно-технічної експертизи, з метою підтвердження або спростування тих обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень. Одночасно суд враховує, що на момент прийнняття оспорюваних рішень, відповідач ОСОБА_1 являлась посадовою особою органу місцевого самоврядування і, в силу свого службового становища, зобов"язана була не лише бути обізнаною з порядком виділення громадянам у власність земельних ділянок, але і неухильно дотримуватись вимог законодавства, яке регулює відповідні правовідносини. Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Незважаючи на те, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки здійснювалась відділом Держкомзему, в порядку, який діяв на той час і правовстановлюючі документи ОСОБА_1 також видавалися відділом Держкомзему, вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку, підлягають задоволенню. У відповідності до п.41 "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого Постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011 року, Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування, на підставі рішення суду, державної реєстрації прав, проведеної до 01.01.2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав. Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Згідно 1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Державні акти про право власності на землю було видано відповідачеві 12.01.2007 року та 25.12.2007 року і саме з цієї дати виникли правовідносини, з приводу яких розглядається цивільна справа.

Прокурор звернувся до суду з позовом 29.09.2014 року, тобто поза межами строків, визначених законом.

В той же час, клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, суд вважає обґрунтованим, оскільки порушення діючого законодавства були виявлені під час перевірки, розпочатої у квітні 2014 року.

Викладене підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 25.04.2014 року.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню в доход держави судовий збір.

Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити прокурору строк звернення до суду.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення 4 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю", в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,29 га.

Визнати недійсним рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 25.12.2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки", в частині затвердження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2886 га., призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2886 га., серії ЯЖ № 799668, виданий ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, з кадастровим № 7424486400:03:001:0019.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2886 га., призначену для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим № 7424486400:03:001:0019., на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 799668, виданого 06.04.2009 року відділом Держкомзему у Ріпкинському районі Чернігівської області.

Стягнути зі ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, в доход держави, судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області ЄДРПОУ 04416051, в доход держави, судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляція на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, упродовж 10 днів, з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - у цей же строк, з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 17.01.2015 року.

Суддя Є.А. Жовток