Рішення

від 14.04.2015 по справі 743/1271/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/1271/14-ц Провадження № 22-ц/795/420/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М., суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С. при секретарі:Мартиновій А.В., Зіньковець О.О., за участю:прокурорів Хряпи А.М., Курило Я.М., відповідача ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги першого заступника прокурора Чернігівської області та ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом прокурора Ріпкинського району до Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, треті особи - Відділ Держземагентства у Ріпкинському районі, Реєстраційна служба Ріпкинського районного управління юстиції,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року прокурор Ріпкинського району звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень Новояриловицької сільської ради від 12.01.2007 року та від 25.12.2007 року, якими було надано дозвіл на розробку технічної документації на землю та передано у власність ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,2886 га та 0,25 га, розташовані на території с. Нові Яриловичі, державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки та скасування відповідної державної реєстрації речових прав на землю.

Заявлені позовні вимоги обгрунтовані тим, що проведеною органами прокуратури спільно з Державною інспекцією сільського господарства перевіркою встановлено факт передачі у власність ОСОБА_6 земельних ділянок з порушенням земельного законодавства. Так, земельні ділянки було незаконно сформовано за рахунок земель комунальної власності, які не перебували у користуванні ОСОБА_6; до складу земельної ділянки включено земельну ділянку, розташовану поруч, на якій знаходиться житловий будинок ОСОБА_8, який помер у 2007 році; жодних рішень Новояриловицькою сільською радою про відчуження земельної ділянки та житлового будинку померлого не приймались, ОСОБА_6 права власності або користування на об'єкт нерухомості у визначеному законом порядку не набула.

Ухвалою Ріпкинського районного суду від 14 жовтня 2014 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено Реєстраційну службу Ріпкинського районного управління юстиції та Відділ Держземагентсва в Ріпкинському районі.

Рішенням Ріпкинського районного суду від 13 січня 2015 року позов задоволено частково, поновлено прокурору строк звернення до суду, визнано недійсними рішення 4 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю", в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,29 га, та рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 25.12.2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки", в частині затвердження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2886 га., призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2886 га., серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в с.Нові Яриловичі Ріпкинського району, Чернігівської області, з кадастровим № НОМЕР_2 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,2886 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора області просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ухваливши нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду в оскаржуваній частині обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що земельна ділянка площею 0,25 га була передана у власність ОСОБА_6 з порушенням законодавства. Так, відповідач ОСОБА_6 не зверталась із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення цієї земельної ділянки та про передачу її у власність. Спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_6 Право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, набуто ОСОБА_6 у 2009 році, тобто земельна ділянка була відведена для обслуговування будинку, який останній не належав. Тому прокурор звертає увагу на те, що в даному випадку питання про відведення спірної земельної ділянки повинно було вирішуватись через розроблення проекту землеустрою, а не технічної документації. Посилається апелянт і на зміну цільового призначення земельної ділянки, враховуючи, що земельна ділянка площею 0,25 га була сформована за рахунок ріллі, тобто земель сільськогосподарського призначення, проте передана у власність з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині, застосувавши до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності. Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Посилається на те, прокурором не було належним чином доведено, в чиїх інтересах він подав позов та в чому полягає порушення прав і інтересів особи. На думку апелянта, з матеріалів справи вбачається спроба нового сільського голови позбавити її житлового будинку та земельної ділянки. Відповідач наполягає на тому, що земельна ділянка площею 0,2886 га була передана їй у власність із земель запасу, а не за рахунок землі по АДРЕСА_2, і при цьому документація із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки пройшла відповідну перевірку та затвердження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельних ділянок площею 0,2886 га та 0,25 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування жилого будинку відповідно, що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю.

В період з 04 по 17 квітня 2014 року прокуратурою Ріпкинського району разом із Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Новояриловицької сільською радою при наданні у власність земельних ділянок ОСОБА_6, за наслідками якої і мало місце звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави.

Таке право прокурора на звернення до суду з позовом передбачено ч.2 ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", згідно яких підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави, а прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача. Проте, хоча таким уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями територіальної громади є Новояриловицька сільська рада, але враховуючи, що остання залучена до участі у справі в якості відповідача, то, виходячи з принципу неможливості процесуального сумісництва, тобто неможливості поєднання в одній особі процесуального становища одночасно як позивача, так і відповідача, прокурором обгрунтовано зазначено в позовній заяві про неможливість участі у справі Новояриловицької сільської ради в якості позивача за його фактичного процесуального статусу відповідача.

Оскільки згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, то прокурор, встановивши наявність порушень земельного законодавства, обгрунтовано звернувся до суду за захистом державних інтересів, про що ним і було зазначено в позовній заяві з дотриманням положень статей 20-21 Закону України „Про прокуратуру", якими передбачено обов'язок прокурора винесення постанови про проведення перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави у зв'язку з допущеними порушеннями державного органу та бездіяльністю органу державного нагляду.

Фактично звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну власність та повернення її до державної власності для використання за цільовим призначенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора з даним позовом є безпідставними, оскільки позов подано відповідно до ч.2 статті 45 ЦПК України та вимог Закону України „Про прокуратуру".

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що передача у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2886 га для ведення особистого селянського господарства відбулась з порушенням земельного законодавства, а тому відповідні рішення сільської ради, державний акт необхідно визнати недійсними, скасувавши державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, суд виходив з того, житловий будинок перебуває у власності ОСОБА_6, факт реєстрації права власності не оспорюється.

З такими висновками суду частково погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельним законодавством встановлено як підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами, так і певну процедуру вирішення питання передачі земельної ділянки, зокрема, у власність громадян можуть бути передані земельні ділянки, які знаходяться у них в користуванні, або з земель запасу державної чи комунальної власності, які не перебувають в користуванні інших осіб, чи після їх вилучення в попередніх користувачів з дотриманням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Визнаючи недійсними рішення Новояриловицької сільської ради від 12.01.2007 року та від 25.12.2007 року, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2886 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем ОСОБА_6 певної процедури вирішення питання передачі цієї земельної ділянки їй у власність.

Апеляційний суд повністю погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Так, згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік) відповідна сільська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. У місячний строк сільська рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.10 ст. 118 ЗК України).

Судом достовірно встановлено, що рішенням 4 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради від 12 січня 2007 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,2900 га для ведення особистого селянського господарства, а вже рішенням 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради від 25 грудня 2007 року технічна документація була затверджена та передано у власність ОСОБА_6 0,2886 га для ведення особистого селянського господарства.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що технічна документація по видачі державного акту на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6, в том числі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, виготовлена у 2008 році, зокрема, акт погодження меж земельних ділянок датований 24.07.2008 року (а.с.10, 27).

Зазначене свідчить про те, що рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради від 25 грудня 2007 року про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_6 0,2886 га для ведення особистого селянського господарства було прийнято передчасно, до виготовлення проекту технічної документації, з грубим порушенням приписів ч. 10 ст. 118 ЗК України, у зв'язку з чим дане рішення було обгрунтовано визнано недійсним в частині судом першої інстанції.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік) відповідна сільська повинна була надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не на розробку технічної документації, як зазначено в оскаржуваному рішення сільської ради від 12.01.2007 року.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 та Новояриловицької сільською радою не було дотримано чітко визначену процедуру вирішення питання передачі земельної ділянки у власність громадян, та обгрунтовано визнано недійсними рішення 4 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю", в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,29 га, рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради від 25.12.2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки", в частині затвердження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2886 га., призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2886 га., серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в с.Нові Яриловичі Ріпкинського району, Чернігівської області, з кадастровим № НОМЕР_2 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,2886 га.

Апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Так, позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства Новояриловицької сільською радою була проведена у квітні 2014 року, акт перевірки складений 11 квітня 2014 року (а.с.44). Прокуратуру Ріпкинського району про результати перевірки було повідомлено відповідним листом 25 квітня 2014 року, а до суду з позовом прокурор звернувся у вересні 2014 року, тобто в межах строків позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішень сільської ради та державного акту на права власності на земельну ділянку площею 0,25 га із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, суд виходив з того, житловий будинок перебуває у власності ОСОБА_6, факт реєстрації права власності не оспорюється, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування про виділення ОСОБА_6 земельної ділянки для обслуговування цього будинку.

Зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Новояриловицької сільської ради 22 січня 2010 року; реєстрація права власності проведена 22 січня 2010 року (а.с.181).

Тобто, станом на день прийняття Новояриловицькою сільською радою рішення від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю", в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, ОСОБА_6 не була власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідачем не було надано жодної цивільно-правової угоди, на підставі яких вона станом вже на 12.01.2007 року на відповідній правовій підставі володіла спірним житловим будинком.

Технічна документація на земельну ділянку площею 0,25 га також розроблена у 2008 році, хоча рішення Новояриловицькою сільською радою про її затвердження ухвалено 25 грудня 2007 року.

Крім того, актом №010 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 квітня 2014 року було встановлено, що до складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 включено земельну ділянку, яка розташована поруч по АДРЕСА_2 (а.с.44). Відповідачами в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами, що даний факт, зафіксований в акті від 11 квітня 2014 року, не відповідає дійсності.

Таким чином, за наявності зазначених порушень вимог земельного законодавства, які є безумовною підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок у власність, апеляційний суд приходить до висновку обгрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та про необхідність визнання недійсними рішення Новояриловицької сільської ради від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю" в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд орієнтовною площею 0,25 га та рішення Новояриловицької сільської ради від 25.12.2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки" в частині затвердження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Підлягають задоволенню також вимоги прокурора про скасування держаного акту про право власності на вказану земельну ділянку зі скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права, оскільки відповідно до статті 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної карги ОСОБА_6, задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування рішення Ріпкинського районного суду від 13 січня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення судового збору і ухваленні в цій частині нового рішення про задоволення вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Враховуючи сукупність вимог немайнового характеру, заявлених позивачем (визнання недійсним рішення від 12.01.2007 року, визнання недійсним рішення від 25.12.2007 року, визнання недійсним державного акту НОМЕР_4, визнання недійсним державного акту НОМЕР_5, скасування державної реєстрації права власності) з відповідачів ОСОБА_6 та Новояриловицької сільської ради в дохід держави належить стягнути по 609 грн. з кожного судового збору ((1218 х 0,2 х 5):2).

Керуючись ст.155 ЗК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.1, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду від 13 січня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення судового збору скасувати.

Визнати недійсним рішення 4 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 12.01.2007 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на землю" в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд орієнтовною площею 0,25 га.

Визнати недійсним рішення 9 сесії 5 скликання Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 25.12.2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки" в частині затвердження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії НОМЕР_7, виданий ОСОБА_6, в с.Нові Яриловичі Ріпкинського району, Чернігівської області, з кадастровим № НОМЕР_6.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим № НОМЕР_6., на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_7, виданого 06.04.2009 року відділом Держкомзему у Ріпкинському районі Чернігівської області.

Стягнути зі ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, в доход держави, судовий збір у розмірі 609 грн.

Стягнути з Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області ЄДРПОУ 04416051, в доход держави, судовий збір у розмірі 609 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: