Ухвала

від 14.01.2015 по справі 319/541/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/365/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скляр С.Ю.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області

на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.

В позові зазначав, що він більше 30 років пропрацював трактористом в сільськогосподарських підприємствах в умовах дії загальних та локальних вібрацій. 23 січня 2013 року він звільнився з роботи за власним бажанням. Вплив шкідливих виробничих умов призвів до виникнення у нього професійного захворювання. 30 квітня 2013 року йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, у зв'язку з чим у червні 2013 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому страхових виплат унаслідок виникнення професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності. Постановою від 11 червня 2013 року №0818/261/261/3 відповідач призначив йому одноразову допомогу в сумі 0 грн. 00 коп., виходячи із доходу ОСОБА_3 у розмірі 0 грн. 00 коп. згідно з довідкою за останні шість місяців (вересень 1999 року - лютий 2000 року) до дня його звільнення за останнім місцем роботи трактористом - 10 березня 2000 року. ОСОБА_3 вважає такі дії відповідача неправомірними, так як одноразова допомога мала б бути йому призначена в сумі, розрахованій із середньомісячної заробітної плати, яку він отримував за останнім місцем роботи в порядку, визначеному частиною другою статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У зв'язку з цим позивач просив суд визнати постанову відповідача від 11 червня 2013 року незаконною; зобов'язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову допомогу у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціальної страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області від 11 червня 2013 року, №0818/261/261/3 «Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності», якою ОСОБА_3 признано одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 0 грн. 00 копійок, - незаконною.

Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову страхову виплату в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі, розрахованій із середньомісячної заробітної плати, яку він отримував у Приватному підприємстві «Колос» за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року в порядку, визначеному частиною другою статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Соболь С.С., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

З 10 жовтня 1980 року по 23 листопада 1985 року позивач працював трактористом колгоспу "Імені ХХ партз'їзду" Куйбишевського району Запорізької області (реорганізований в КСП "Червоноселівка") (5 років 1 місяць), з 05 березня 1986 року по 10 березня 2000 року трактористом там же (14 років), а з 01 квітня 2000 року по 23 січня 2013 року на посаді директора ПП "Колос" (12 років 10 місяців).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 26 березня 2013 року, позивачу встановлено професійний характер захворювання.

За результатами розслідування випадку хронічного професійного захворювання, виявленого у позивача 17 квітня 2013 року комісією Пологівського міжрайонного Управління Держсанепідслужби у Запорізькій області складено акт за формою П-4.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виданою 30 квітня 2013 року Запорізькою обласною медико-соціальною (експертною) комісією №3 позивачу встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

Постановами відповідача - ВВД ФСС НВВ ПЗ України у Куйбишевському районі Запорізької області від 11 червня 2013 року №0818/261/261/1 та №0818/261/261/3 позивача взято на облік з 30 квітня 2013 року з номером справи 261, зареєстровано страховий випадок "профзахворювання" за номером 261 з датою реєстрації 30 квітня 2013 року та відмовлено у призначенні одноразової допомоги, оскільки її розмір визначений в 00,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно вказав, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV (далі - Закон №1105-ХІV).

Суд правильно застосував ст. 40 цього Закону, за якою страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком; зазначений строк встановлюється медико-соціальною (експертною) комісією (далі - МСЕК).

Суд врахував п.11 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" щодо права на отримання потерпілим страхової виплати з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з ст.ст. 21,28,30,34,35,40 Закону №1105-ХІV в їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом правильно та у порядку ст. 360-7 ЦПК України застосовано правову позицію, висловлену в постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі №6-59цс11 та від 19 грудня 2011 року у справі №6-74цс11. Зокрема, відповідно до ст. ст.13,21,34 Закону №1105-ХІV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Згідно із частиною десятою статті 34 Закону №1105-ХІV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі - Порядок). Відповідно до п.3 даного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Згідно п.4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою (стаття 14 Закону №1105-ХІV).

Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють заперечення проти позову, надані у суді першої інстанції, які були ретельно розглянуті під час провадження справи судом першої інстанції та дістали належної правової оцінки, яка визнана вірною з підстав, наведених вище у цій ухвалі.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції періоду, з якого має обчислюватися заробітна плата позивача для вирішення питання про призначення одноразової страхової виплати не мають свого підтвердження.

Висновок рішення суду першої інстанції в цій частині правильно ґрунтується наступним.

Судом встановлено, що відповідно до обґрунтування діагнозу професійного захворювання позивач за медичною допомогою позивач з приводу захворювань неврологічного характеру звертався, починаючи з 1995 року по 1997 рік, тобто під час роботи за професією "тракторист" та внаслідок прогресування хвороби продовжив своє лікування з жовтня 2000 року по 15 лютого 2013 року, працюючи на посаді директора ПП "Колос". Тобто, професійне захворювання позивач отримав в ході трудової діяльності за професією (посадою) тракторист-машиніст в період роботи з 10 жовтня 1980 року по 23 листопада 1985 року та з 05 березня 1986 року по 10 березня 2000 року, та за посадою директора в період роботи з 01 квітня 2000 року по 23 січня 2013 року, а тому відповідно до пунктів 3,4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата позивача, повинно бути останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок за останнім місцем роботи, а саме за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Суд правильно та у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України послався при вирішенні справи на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року, у справі №319/394/14-а (провадження №2а/319/13/2014) за позовом ОСОБА_3 до того самого відповідача - ВВД ФСС НВВ ПЗ України у Куйбишевському районі Запорізької області, якою у зв'язку з вищевказаним професійним захворюванням відповідача зобов'язано вчинити дії щодо призначення щомісячної страхової суми в разі часткової втрати професійної працездатності. (а.с.13-16,94-95).

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: