Ухвала

від 13.01.2015 по справі 810/1927/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/47018/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013

у справі № 810/1927/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Систем"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 0001232300.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інком Систем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.08.2011 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства, складено акт від 25.12.2012 № 519/1-22-01-37757153, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1 083 927,00 грн. та зменшено рядок 24 на суму 876 083,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 № 0000182300 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 876 083,00 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, на підставі рішення ДПС у Київській області про результати розгляду первинних скарг від 26.03.2013 № 681/10/10-206/86-89, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 №0001232300 про завищення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 72 887,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між «GOODWAY ALLIANCE LIMITED» Гонконг (постачальник) та ТОВ «Інком Систем» (покупець) було укладено договір поставки від 15.09.2011 № 11К-712В, за умовами якого постачання товару (рами бокової, балки надресорної для візка) здійснювалося залізничним транспортом; датою поставки товару є дата штемпеля станції призначення в накладній.

В ході перевірки встановлено, що оприбуткування товару (рами бокової, балки надресорної для візка) здійснювалося відповідно до вантажно-митних декларацій за фактурною (інвойсною) вартістю.

Таким чином, відповідач обґрунтовує донарахування ПДВ невірним визначенням бази оподаткування і стверджує, що за результатами перевірки база оподаткування операцій з постачання товарів (ввезених на територію України) розраховувалася як різниця між фактурною (інвойсною) та митною вартістю та порівнювалася ціна продажу за 1 одиницю товару, зазначеного в виданих податкових накладних, які складають податкові зобов'язання по ПДВ з митною вартістю товару за 1 одиницю товару.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач проводив розрахунок перевищення звичайної ціни (митної) над фактичною (ціною продажу) наступним чином: 1 поставка товару за грудень 2011 - січень 2012 років, з яких за грудень 2011 року нараховано ПДВ - 48 282,18 грн., а за січень 2012 року - 109 701,74 грн.

Друга та третя поставка відбувалася у лютому 2012 року. Товар завозився контейнерами по 24 рами та 12 балок в одному контейнері та продавався відповідно двом покупцям за різними цінами. Оскільки по одній вантажній митній декларації проходило два найменування товару, то для находження розподілу митної вартості, зазначеної в вантажній митній декларації, знаходився коефіцієнт розподілу, який базується на фактурній вартості товару. Загальна фактурна вартість товару по вантажній митній декларації була вирахувана на суму 847 304,81 грн. По продажу зазначеного товару ПП «Металобаза», було донараховано ПДВ в сумі 155 321,28 грн., а на «Трансмаш» - 411 580,51 грн., що в сукупності за лютий 2012 року складає 566901,79 грн. ПДВ.

Чотири поставки за квітень 2012 року - ПДВ на суму 278 057,40 грн.

П'ять поставок за червень 2012 року - ПДВ на суму 187 649,01 грн.

Загалом, за період, що перевірявся, позивачем донараховано ПДВ та оформлено згідно чинного законодавства податкові накладні на суму перевищення митної вартості над договірною в сумі 1 190 591,88 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до п. 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану, виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка « 01» - виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Така податкова накладна покупцю не надається, усі її примірники зберігаються у продавця.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що на дату отримання попередньої оплати за товари, які ще не ввезені на митну територію України, платник податку повинен скласти податкову накладну та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із договірної (контрактної) вартості таких товарів.

Якщо під час митного оформлення митна вартість імпортованих товарів встановлена митним органом вище ніж раніше визначена договірна вартість та така договірна вартість в подальшому переглядатися не буде, то на дату розмитнення імпортованих товарів платник податку - продавець повинен виписати податкову накладну на суму перевищення митної вартості над договірною. Така податкова накладна покупцю не видається, обидва її примірники залишаються у продавця.

Слід зазначити, що позивачем за перевіряємий період були подані уточнюючі розрахунки до поданих декларацій, з відображенням нарахованого ПДВ, в додатку № 5 в рядку з позначкою контрагента «інші» та в поточних деклараціях на загальну суму ПДВ 1 190 593,00 грн. (обсяг поставки 6 328 265,00 грн).

За результатами перевірки, база оподаткування операцій з постачання товарів (ввезених на митну територію України) розраховувалася як різниця між фактурною (інвойсною) та митною вартістю (база оподаткування складає 9 800 045,00 грн. х 20%, ПДВ 1 960 009,00 грн.) та порівнювалася ціна продажу за 1 одиницю товару, зазначеного в виданих податкових накладних, які складають податкові зобов'язання по ПДВ з митною вартістю товару за 1 одиницю товару, а ПДВ нараховувався позивачем на митну вартість відповідно до ВМД, сплачувався на митницю та був відображений позивачем в складі податкового кредиту в рядку 12.4 «обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» декларації з ПДВ, що не заперечувалося відповідачем.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що розрахунок бази оподаткування перевіряючими було проведено всупереч нормам Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль