Ухвала

від 22.12.2014 по справі 825/691/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/691/14 (2 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма "Дайна" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма "Дайна" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.10.2013 року № 0005012200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 331 501,00 грн. за основним платежем та 152 499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (ЄДРПОУ 14225518) зареєстровано в якості юридичної особи 19.10.1992, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.03.2014 (а.с. 239-241 т. 2).

На підставі наказу від 20.09.2013 № 633 (а.с. 88 т. 1), пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість операцій з ПП «Інтранском» за січень 2011 року, ПП «Укрнафтотрейд» за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року, ТОВ «Дайнова» за січень-лютий 2011 року та ТОВ «Нафто-Сервіс» за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2013 № 544/22/14225518 (а.с. 16-86 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками на суму ПДВ 331501,00 грн., в т. ч. за жовтень 2010 року в сумі 31106,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 33367,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 33367,00 грн., за січень 2011 року в сумі 83286,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 96255,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 54120,00 грн., чим позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0005012200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 331501,00 грн. за основним платежем та 152499,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 15 т. 1).

Позивач заперечує законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Частиною першою статті 70 КАС України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частинпершої, другоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 26.11.2010р. між позивачем та ТОВ «Дайнова» (код 37150860) було укладено договір поставки товарів від 26.11.2010 № 261110-2НП та додаткову угоду до договору від 04.04.2011 № 01 (а.с. 156-158, 159 т. 1), за ямовами якого ТОВ «Дайнова» продало, а позивач купив бензин А-76 в кількості 39345,00 л. загальною вартістю 281316,75 грн., в тому числі ПДВ 46 886,12 грн. Факт отримання позивачем товару підтверджуються актом приймання-передачі ТМЦ від 10.01.2011 (а.с. 163 т. 1), актом приймання бензину в резервуари від 11.01.2011 (а.с. 166 т.1), актом приймання-передачі ТМЦ від 18.02.2011 (а.с. 175 т. 1), актом приймання бензину в резервуари від 20.02.2011 (а.с. 179 т. 1) належним чином оформленою податковою накладною від 10.01.2011 № 3 (а.с. 165 т. 1), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 10.01.2011 (а.с. 164 т. 1), спецификациєю на поставку товару від 05.01.2011 (а.с. 162 т. 1), рахунком-фактурою від 05.01.2011 № СФ-0000001 (а.с. 161 т. 1). належним чином оформленою податковою накладною від 18.02.2011 № 11 (а.с. 178 т. 1), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 18.02.2011 (а.с. 177 т. 1), рахунком-фактурою від 17.02.2011 № СФ-0000016 (а.с. 174 т. 1), спецификациєю на поставку товару від 17.02.2011 (а.с. 176 т. 1), актом приймання-передачі ТМЦ від 24.02.2011 (а.с. 191 т. 1), товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.02.2011 (а.с. 192 т. 1), належним чином оформленою податковою накладною від 24.02.2011 № 13 (а.с. 193 т. 1), рахунком-фактурою від 23.02.2011 № СФ-0000018 (а.с. 189 т. 1), спецификациєю на поставку товару від 23.02.2011 (а.с. 190 т. 1). Отриманий позивачем товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ТОВ «Дайнова», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 167-172 т. 1, а.с. 180-187, а.с. 194-198).

Даний товар позивачем був належним чином облікований в бухгалтерському обліку ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (а.с. 199, 200 т. 1). В подальшому вищезазначений товар був реалізований ряду підприємств, що підтверджують видаткові накладні (а.с 201-232 т. 1). Всі податкові накладні були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 233-257 т. 1).

Крім того, як свідчать матеріали даної справи, 08.02.2011р. між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс» (код 36007629) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № НС0331 (а.с. 1-4), за умовами якого позивач купив бензин А-76 в кількості 39600 л. загальною вартістю 324720,00 грн., в тому числі ПДВ 54120,00 грн. Поставку бензину здійснювало ТОВ «Нафто-Сервіс». Факт отримання товару, крім зазначених документів, підтверджують акт приймання бензину в резервуари від 18.03.2011 (а.с. 10 т. 2), рахунок-фактура від 10.03.2011 № СФ-00089 (а.с. 5 т. 2), товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17.03.2011 № КВН 17/03/11 (а.с. 7 т. 2), належним чином оформлені податкові накладні від 10.03.2011 № 23 та від 17.03.2011 № 43 (а.с. 8,9 т. 2). Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ТОВ «Нафто-Сервіс», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 11-17 т. 2).

Зазначений товар був належним чином облікований в бухгалтерському обліку ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (а.с. 18, 19 т. 2). В подальшому вищезазначений товар був реалізований ряду підприємств, що підтверджують видаткові накладні (а.с 20-29 т. 2). Всі податкові накладні були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 30-43 т. 2).

Рахом з тим, 01.01.2011р. між позивачем та ПП «Укрнафтотрейд» було укладено договір купівлі-продажу № 01-01-11 (а.с. 70 т. 2), за умовами якого ПП «Укрнафтотрейд» продав, а позивач купив конденсат газовий нестабільний в кількості 28,143 т. загальною вартістю 218400,09 грн., в тому числі ПДВ 36400,01 грн. Поставку конденсату здійснював ПП «Укрнафтотрейд». Факт отримання товару, крім зазначених документів, підтверджують акт приймання газового конденсату в резервуари від 02.01.2011 (а.с. 75 т. 2), належним чином оформлена податкова накладна від 01.01.2011 № 1 (а.с. 74 т. 2), товарно-транспортна накладна від 01.01.2011 № 1 (а.с. 72 т. 2), рахунок-фактура від 01.01.2011 № 1 (а.с. 73); Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Укрнафтотрейд», що підтверджують платіжні доручення (а.с. 76-84 т. 2).

Відповідно до накладної від 15.10.2010 № 115 ПП «Укрнафтотрейд» продав, а позивач купив бензин А-76 в кількості 30200 л. загальною вартістю 186636,00 грн., в тому числі ПДВ 31106,00 грн. (а.с. 44 т. 2). Поставку бензину здійснювало ПП «Укрнафтотрейд». Факт отримання товару, крім зазначеної накладної, підтверджують акт приймання палива в резервуари від 17.10.2010 (а.с. 47 т. 2), належним чином оформлена податкова накладна від 15.10.2010 № 119 (а.с. 46 т. 2), товарно-транспортна накладна від 17.10.2010 № 115 (а.с. 45 т. 2). Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Укрнафтотрейд», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 48-51 т. 2).

Відповідно до накладної від 24.11.2010 № 142 ПП «Укрнафтотрейд» продав, а позивач купив конденсат газовий нестабільний в кількості 28,195 т. загальною вартістю 200200,01 грн., в тому числі ПДВ 33366,67 грн. (а.с. 52 т. 2). Поставку конденсату здійснював ПП «Укрнафтотрейд». Факт отримання товару, крім зазначеного документу, підтверджують акт приймання газового конденсату в резервуари від 24.11.2010 (а.с. 55 т. 2), належним чином оформлена податкова накладна від 24.11.2010 № 145 (а.с. 54 т. 2), товарно-транспортна накладна від 23.11.2010 № 142 (а.с. 53 т. 2). Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Укрнафтотрейд», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 56-62 т. 2).

Відповідно до накладної від 08.12.2010 № 149 ПП «Укрнафтотрейд» продав, а позивач купив конденсат газовий нестабільний в кількості 28,121 т. загальною вартістю 200200,15 грн., в тому числі ПДВ 33366,69 грн. (а.с. 63 т. 2). Поставку конденсату здійснював ПП «Укрнафтотрейд». Факт отримання товару, крім зазначеної накладної, підтверджують акт приймання газового конденсату в резервуари від 09.12.2010 (а.с. 66 т. 2), належним чином оформлена податкова накладна від 08.12.2010 № 152 (а.с. 65 т. 2), товарно-транспортна накладна від 08.12.2010 № 149 (а.с. 64 т. 2). Отриманий товар був оплачений шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Укрнафтотрейд», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 67-69 т. 2).

Вищезазначений товар був належним чином облікований в бухгалтерському обліку ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (а.с. 85-87 т. 2). В подальшому вищезазначений товар був реалізований ряду підприємств, що підтверджується видатковими накладними (а.с 121-143 т. 2). Всі податкові накладні були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 88-120 т. 2).

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України, слід зауважити, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбаннямтоварів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтвердженихналежними доказами (первинними документами).

У той же час, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як свідчать матеріали даної справи, сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар, правомірно була віднесена ним до складу валових витрат, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними первинними документами, а придбаний ним товар використовувався в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим позивач отримав прибуток, задекларований за період, що перевірявся, а також відобразив зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за вказаний період.

Крім того, на момент укладення та виконання спірних правочинів юридичні особи-контрагенти позивача ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс» не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача ТОВ «Дайнова», ТОВ «Нафто-Сервіс» ПП «Укрнафтотрейд».

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем вартості придбаних товарів до складу валових витрат, оскільки всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

Отже, за наявності всіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Дайнова», ТОВ «Нафто-Сервіс» ПП «Укрнафтотрейд» за спірні періоди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Повний текст ухвали виготовлено - 29.12.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.