Вирок

від 16.11.2007 по справі 1-119/2007

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-119/2007р

Справа №1-119/2007р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16

листопада 2007 року   Корсунь-Шевченківський

районний суд Черкаської області в складі:

головуючого -

судді Кіхтенко Н.І.,

при

секретарі   СміянА.В.,

за участю:

прокурора

Павленка В.В.;

адвоката

ОСОБА_2,

представника   служби  

у справах дітей Корсунь-Шевченківської 

районної державної адміністрації

- Гребініченко

О.М. ,

представника

Звенигородської школи-інтернату - Дудник С

А.,

розглянувши   у   

відкритому    судовому    засіданні у    залі   

суду    м.     Корсуня-Шевченківського кримінальну справу

по обвинуваченню:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. 

Донецьк,  а жителя   м. 

Звенигородка,  вул.  Свердлова, 

17 (школа-інтернат для дітей - сиріт),     Черкаської області,  українця, 

гр. України,  з  неповною 

середньою освітою,  не

працюючого,  не судимого,  допризовника, 

неодруженого,  утриманців

немаючого,

у   вчиненні злочину,  передбаченого ч.3  ст. 

185 КК  України,  -

суд

ВСТАНОВИВ:

4 липня

2007 року близько 22 год.

30 хв. підсудний ОСОБА_1  скориставшись

відсутністю господарів,  через кватирку у

вікні квартири,  зірвавши з неї

сітку,  проник до квартири АДРЕСА_1,  яка належить потерпілій ОСОБА_3,  звідки вчинив крадіжку грошей в сумі 240

доларів СІЛА,  що по курсу національного

банку України становить 1212 грн., 

спортивної куртки вартістю ЗО грн. та пари кросівок вартістю 40

грн.,  завдавши при цьому потерпілій

матеріальної шкоди на загальну суму 1282 гривні,  якими розпорядився на свій розсуд.

Допитаний

під час досудового слідства і в суді підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні

визнав повністю,  розкаявся у вчиненому і

дав суду наступні покази.

Що

влітку 2007 року перебуваючи в санаторії "Сосновий Бір" м.  Черкаси він познайомився з ОСОБА_4,  і який запросив його в гості. В червні місяці

2007 року підсудний приїхав в м. 

Корсунь-Шевченківський і гостював у ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_1.

А 4

липня 2007 р. близько 22 год. 30 хв. він прийшов до квартири,  яка була заперта і у нього виникло бажання

викрасти гроші з квартири,  так як він їх

бачив і знав де лежать. Знаючи,  що

квартирка вікна кімнати в якій він спав була не зачиненою,  підійшов до вікна,  зірвав з квартирки сітку та проник до

квартири. Діставши гроші з гаманця поклав їх до кишені,  після чого зайшов до кімнати ОСОБА_4,  де викрав спортивну куртку,  в коридорі взяв кросівки і відімкнувши вхідні

двері вийшов з квартири. Від будинку пішов на залізничний вокзал звідки на

автомобілі "таксі" поїхав до автовокзалу,  а потім іншому автомобілі  поїхав з міста та гостював у знайомих по

області.

А через кілька

днів дізнався,  що його розшукує міліція

і після   цього поїхав до м.  Звенигородку, 

де зайшов до райвідділу міліції та зізнався у скоєному ним злочині.

Вину

визнає повністю і просить суд слухати справу у спрощеному порядку,  пояснивши, 

що він правильно розуміє зміст цих обставин,  немає сумніву у добровільності та істинності

його позиції та розуміє те,  що у такому

випадку буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в

апеляційному порядку,  які не були

предметом дослідження у судовому засіданні.

Таким

чином,    суд,  на підставі доказів,  добутих в порядку ч.3  ст. 

299 КПК   України,  вважає, 

що пред'явлене   підсудному

обвинувачення повністю доказане і його дії кваліфікує за ч.3  ст. 

185

1

КК     України, 

як   вчинення ним   таємного  

викрадення чужого майна /крадіжку/, 

що належало потерпілій ОСОБА_3, 

на загальну суму 1282 гривні, 

шляхом проникнення у житло.

При

призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,  який класифікується   як 

тяжкий,  посередню характеристику

з школи-інтернату.

Обставинами,  які пом'якшують покарання підсудного,  суд визначає: його неповнолітній вік,  що до кримінальної відповідальності

притягується вперше,  щире каяття,  є дитиною-сиротою та знаходиться на утриманні

держави,  в зв'язку з чим і виховувався і

навчався у Звенигородській школі - інтернаті, 

думку потерпілої.

Обставин,  що обтяжують покарання  підсудного, 

суд не вбачає.

З

урахуванням всіх цих обставин,  суд

вважає,  що виправлення і перевиховання

підсудного можливе без ізоляції його від суспільства,  шляхом звільнення від відбування покарання з

випробуванням,  з призначенням іспитового

строку.

Речовий

доказ: спортивну куртку та кросівки,  які

повернуті потерпілій ОСОБА_3 на зберігання - залишити в її розпорядженні;

футболку синього кольору,  яка

зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Корсунь-Шевченківського райсуду - знищити.

Керуючись  ст. 

ст.  323, 324 КПК  України, 

суд

ЗАСУДИВ:

Визнати

ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, 

передбаченого ч.3  ст.  185 КК 

України  і призначити покарання у

вигляді 3 років позбавлення волі.

На

підставі  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1  від відбування даного покарання з

випробуванням,  з іспитовим   строком на 2 роки,  який рахувати з часу проголошення  вироку.

На

підставі  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1  без згоди кримінально-виконавчої інспекції у

Звенигородському районі Черкаської області не виїжджати за межі України,  періодично, 

в установлені інспекцією дні, 

з'являтися на реєстрацію та повідомляти дану інспекцію про зміну місця

проживання.

Речові

докази: спортивну куртку та кросівки, 

які повернуто потерпілій ОСОБА_3 під схорону розписку - залишити в її

розпорядженні; футболку синього кольору, 

яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів

Корсунь-Шевченківського районного суду - знищити.

Міру

запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою змінити на підписку про

невиїзд,  звільнивши з-під варти із зали

суду після проголошення вироку та передати представнику Звенигородської

школи-інтернату  Дудник С А.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з часу його проголошення

до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь - Шевченківський районний

суд.