Рішення

від 12.01.2015 по справі 922/4776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/4776/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікс" м. Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз імені С.С Монятовського" м. Луганськ про стягнення коштів в сумі 284256,79грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сердюкова І.В. - дов. від 06.01.15.

У судовому засіданні з 23.12.2014 року по 12.01.2015 року була оголошена перерва

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елікс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського" про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 284256,79грн.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Позивач стверджує про те, що підставою для передачі товару є відповідний рахунок-фактура, реквізити якого зазначені в кожній видатковій накладній, за якими передавався товар.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського", проти задоволення позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що між сторонами не було укладено договору, в документах на отримання товару відсутні умови та строки оплати, письмова вимога позивача щодо оплати товару на адресу відповідача не надходила. Вказане, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач проти тверджень відповідача щодо неотримання останнім вимоги про оплату товару заперечує, вказуючи на те, що відповідачу направлялись відповідні рахунки-фактури, що є однією із форм пред'явлення вимоги кредитором боржнику.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи і надані докази, суд встановив наступне.

У період з 29.10.2013 року по 14.03.2014 року позивачем відповідачу був переданий товар на загальну суму 246891,60грн., а саме:

- за видатковою накладною №ЕЛ00000723 від 29.10.13р. на підставі рахунку-фактури №ЕЛ00001084 від 29.10.13р. на суму 86400,00грн.;

- за видатковою накладною №ЕЛ00000724 від 30.10.13р. на підставі рахунку-фактури №ЕЛ00001087 від 30.10.13р. на суму 33048,00грн.;

- за видатковою накладною №ЕЛ00000769 від 14.11.13р. на підставі рахунку-фактури №ЕЛ00001161 від 14.11.13р. на суму 87897,60грн.;

- за видатковою накладною №ЕЛ00000046 від 30.01.14р. на підставі рахунку-фактури №ЕЛ00000076 від 29.01.14р. на суму 2250,00грн.

- за видатковою накладною №ЕЛ00000129 від 14.03.14р. на підставі рахунку-фактури №ЕЛ00000243 від 14.03.14р. на суму 37296,00грн.

Позивач стверджує про отримання відповідачем товару протягом зазначеного періоду, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей на отримання товару.

За твердженнями позивача, він свої зобов'язання щодо поставки товару відповідачу виконав повністю, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, сплативши позивачу 25.06.2014 року лише частину заборгованості в сумі 6586,00грн., з огляду на що за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 240305,60грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Стаття 639 ЦК України вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Тобто, договір може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили істотні умови.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи копій видаткових накладних, рахунків-фактур, вони містять відомості щодо найменування та реквізитів сторін, найменування товару, його кількості та ціни, тобто сторонами був укладений договір поставки продукції.

Статтею 265 у частинах 1, 2, 6 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги здійснення позивачем поставки товару та часткової її оплати відповідачем, суд вважає доведеною наявність обо'язку відповідача сплатити заборгованість в розмірі 240305,60грн., оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Доводи позивача, викладені в письмових поясненнях від 24.12.2014 року, щодо повторного надсилання позивачем на адресу відповідача відповідних рахунків-фактур, судом розглянуті і прийняті на доказ вимоги про оплату товару, як це передбачено чинним законодавством, тобто обов'язок сплати виник після звернення до суду з даним позовом.

Щодо заявлених до стягнення суми 3% річних у розмірі 6541,47грн. та інфляційної різниці в розмірі 37409,72грн. за порушення зобов'язань за договором поставки, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 2 цієї ж статті ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наданих до матеріалів справи доказів не вбачається встановлення сторонами строку виконання боржником його зобов'язань щодо оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів, в підтвердження пред'явлення вимоги відповідачу щодо оплати поставленого товару до звернення з відповідним позовом до суду, тобто відсутні докази настання строку виконання зобов'язань щодо оплати продукції, з огляду на що є недоведеним факт прострочення виконання зобов'язань.

Таким чином, є недоведеним прострочення здійснення оплати товару відповідачем, за яке передбачено застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки даний спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського" (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, корп. 14, код ЄДРПОУ 13392898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Роторна,8/40, код ЄДРПОУ 30640085) заборгованість в сумі 240305,60грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя М.В. Калантай