Рішення

від 19.01.2015 по справі 904/9731/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.15р. Справа № 904/9731/14 За позовом: приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", м. Дніпропетровськ

до державного підприємства Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України", с. Дослідне Дніпропетровська область

про стягнення 155 144, 00 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Кравченко Н.І., довіреність від 01.12.2014 року, представник

Від відповідача: Довгий Г.І., довіреність від 19.01.2015р., представник

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" заборгованість у розмірі 155 144,00 грн., з яких:

- сума основного боргу - 136 594, 75 грн.;

- сума втрат від інфляції - 10 552, 96 грн.;

- 3% річних - 2 245, 39 грн.;

- пеня - 5 780, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №120314 від 14.03.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Вартість переданого товару становить 196 285,38 грн. Однак, до теперішнього часу відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за поставлений товар, згідно договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 136 594, 75 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, п.6.2. договору купівлі-продажу позивач нарахував 3% річних у сумі 2 245, 39 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 10 522, 96грн. та пеню за загальний період з 16.05.2014 р. по 01.12.2014 р. у сумі 5 780,90грн.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" визнає позовні вимоги лише в частині стягнення суми основного боргу - 136 594, 75 грн., в решті заявлені вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що у 2012р. у нього було вилучено частину основних засобів - земельну ділянку площею 62 га з багаторічними насадженнями та посівами сільськогосподарських культур для будівництва автомобільної дороги Знам'янка-Луганськ - Ізварине, чим заподіяно збитків на суму 18 207 391,86грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014р по справі №904/7635/14 із Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь відповідача стягнуто 15 957 391,86грн. заподіяних збитків, які станом на час розгляду даної справи не відшкодовані у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Крім того, відповідач є державним сільськогосподарським підприємством, здійснює дослідження й експериментальні розробки в сфері природних і технічних наук, а невиконання зобов'язань перед позивачем стало можливим за форс-мажорних обставин, які полягають у відсутності бюджетного фінансування.

Також відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 30.08.2015р. - до моменту збору урожаю ранніх зернових культур.

Розгляд справи був відкладений з 23.12.2014р. на 19.01.2015р.

У судовому засіданні 19.01.2015р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012р. Державним підприємством Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України", с. Дослідне Дніпропетровська область (покупець) та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", м. Дніпропетровськ (продавець) укладено договір купівлі-продажу №120314, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Вартість товару складає 102 352,38грн. (п.2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець поставляє товар покупцю партіями, згідно поданих заявок. Моментом реалізації і переходу права власності до покупця, згідно договору, слід вважати дату передачі товару за накладною (п.3.2. договору).

Розрахунок за товар, поставляємий за цим договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в три етапи:

перший - оплата 10 000,02грн. до 19.03.2012р.,

другий - оплата 51 411,41грн. до 03.04.2012р.,

третій - оплата 40 940,95грн. до 15.08.2012р. (п.4.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 8.1. договору).

На підставі договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 196285,38грн., що підтверджується належним чином оформленими наступними видатковими накладними:

№ІТ-019 від 23.03.2012р. на суму 3 154,38грн.,

№ІТ-017/1 від 24.04.2012р. на суму 45 144,00грн.,

№ІТ-017/2 від 11.05.2012р. на суму 26 730,00грн.,

№ІТ-080 від 24.05.2012р. на суму 29 700,00грн.,

№ІТ-0000059 від 16.04.2013р. на суму 1 011,6грн.,

№ІТ-0000074 від 19.04.2013р. на суму 90 545,40грн.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши суму 59 690,63грн.

Таким чином несплачена відповідачем частина отриманого товару складає 136 594,75грн. (196285,38грн. - 59 690,63грн.).

Відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням відстрочити строки погашення заборгованості (листи за вих. №012 від 11.02.2013р., за вих. №12-12 від 28.11.2013р.), а.с. 30, 32.

28.11.2013р. між позивачем та відповідачем укладена Угода про відстрочення кредиторської заборгованості, якою встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 136 595,00грн.

Відповідно до п.2.1. Угоди про відстрочення кредиторської заборгованості від 28.11.2013р. боржник зобов'язується у строк до 15.05.2014р. перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора суму кредиторської заборгованості, визначену у п.1.1. цієї угоди.

В установлений Угодою про відстрочення кредиторської заборгованості від 28.11.2013р. строк заборгованість відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару за наведеними вище видатковими накладними, наявності боргу відповідача за поставлений товар у загальній сумі 136 594,75грн., що і є причиною спору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару у сумі 136 594,75грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товару у наведеній сумі у встановленому порядку не спростував, позовні вимоги в цій частині визнав.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 136 594,75грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2. договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За період з 16.05.2014р. по 01.12.2014р. позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня у сумі 5 780,9грн.

З огляду на те, що при обчисленні пені позивачем не враховані положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 5 186,16грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути 3% річних за період з 16.05.2014 р. по 01.12.2014 р. у сумі 2 245, 39 грн., суму втрат від інфляції за період з 16.05.2014 р. по 01.12.2014 р. у розмірі 10 522, 96грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та суми втрат від інфляції перевірено судом, відповідає вимогам чинного законодавства. Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 16.05.2014 р. по 01.12.2014 р. у сумі 2 245, 39 грн., суми втрат від інфляції за період з 16.05.2014 р. по 01.12.2014 р. у розмірі 10 522, 96грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 154 549,26грн. (136 594,75грн. - основний борг + 5 186,16грн. - пеня + 10 522,96грн. - втрати від інфляції + 2 245,39грн. - три відсотка річних).

Доводи відповідача, що відсутність бюджетного фінансування є форс-мажорними обставинами та підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та суми втрат від інфляції, відхиляються судом, оскільки така обставина не звільняє державне підприємство Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, та, відповідно, від сплати пені, трьох відсотків річних та суми від інфляції.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 30.08.2015р. - до моменту збору урожаю ранніх зернових культур.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у виняткових випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - за її межами.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р. п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ) зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 вказаної Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

З огляду на те, що поставка товару відбулася у березні-травні 2012р. та квітні 2013р., Угодою про відстрочення кредиторської заборгованості строк виконання зобов'язань було продовжено до 15.05.2014р., суд не вбачає підстав задовольнити клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 102,89грн. згідно платіжного доручення №489 від 04.12.2014р., а потрібно було сплатити 3 102,88грн. (155 144,00грн. х2%).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем зайво сплачено судовий збір в розмірі 0,01грн., зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 3 090,99грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, ЄДРПОУ 30093529) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Наримська,33-35, ЄДРПОУ 21857880) заборгованість у сумі 136 594,75грн., пеню у сумі 5 186,16грн., втрати від інфляції у сумі 10 522,96грн., три відсотка річних у сумі 2 245,39грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 090,99грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Наримська,33-35, ЄДРПОУ 21857880) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,01грн. (одна копійка) перерахований згідно платіжного доручення №489 від 04.12.2014р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 19.01.2015р.