Ухвала

від 13.01.2015 по справі 522/5743/14-к

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/5743/14-к

Номер провадження: 1-кп/511/64/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

підготовчого судового засідання

"13" січня 2015 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №120131700000655 від 04.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 року суддею Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 прийнято до свого провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор та обвинувачена в судовому засіданні просили призначити справу до судового розгляду, вважали, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття чи зупинення справи немає, справа підсудна Роздільнянському районному суду Одеської області і може розглядатись у відкритому судовому засіданні, вказували, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Крім того прокурором було заявлено клопотання про відсторонення від посади обвинуваченої.

Представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 та потерпіла в судовому засіданні наполягали на поверненні обвинувального акту до прокуратури, оскільки акт не відповідає фактичним обставинам справи, також вказували, що проти обвинуваченої може бути порушено нове кримінальне провадження, оскільки відповідні відомості внесені до ЄРДР, тому слід вказані провадження розглядати одночасно щоб не погіршувати її становище; крім того ними було заявлено ряд письмових клопотань з приводу тимчасового доступу до речей та документів, арешту майна обвинуваченої та проведення слідчих дій. Також потерпіла та її представник просили задовольнити клопотання прокурора щодо відсторонення обвинуваченої від посади.

Крім того, потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно якого вона просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 144000 грн., та моральну шкоду у розмірі 56000 грн., визнання її в якості цивільного позивача а обвинувачену ОСОБА_6 в якості цивільного відповідача.

Прокурор в судовому засіданні крім приєднання до матеріалів справи цивільного позову заперечував щодо задоволення усіх інших клопотань потерпілої.

Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала проти заявлених клопотань прокурора та усіх клопотань потерпілої, крім доступу до документів з банку, оскільки зазначала, що ніяких рахунків в банках вона не має.

Заслухавши думку всіх учасників провадження та доводи клопотаннь, вивчивши обвинувальний акт, ухвали суду, а також документи оглянуті та надані в судовому засіданні, суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні, справа підлягає призначенню до судового розгляду. Крім того суд вважає, що клопотання прокурора та клопотання потерпілої щодо приєднання до обвинувального акту цивільного позову підлягають задоволенню, а в задоволенні інших клопотань належить відмовити з огляду на наступне.

Суд вважає, що справа повинна бути призначена до розгляду, оскільки угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Роздільнянськомурайонному суду Одеської області.

Посилання представника потерпілої в судовому засіданні на необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав скоєння обвинуваченої більш тяжкого кримінального злочину групою осіб, було предметом перевірки судів попередніх інстанцій. Так, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.10.2014 р. була скасована ухвала Роздільнянського районного суду від 19.06.2014 р., якою обвинувальний акт з тих же підстав вже був повернутий прокурору та справа направлена на новий розгляд. Вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції зазначалося про те, що з урахуванням встановлених в судовому засіданні доказів, прокурор згідно п. 15 ст. 36 та ст.ст. 338, 339 КПК України має право змінити обвинувачення та висунути додаткове обвинувачення.

Суд вважає, що твердження представника потерпілої про наявність даних щодо внесення відомостей до ЄРДР без повідомлення про нову підозру обвинуваченої та можливого погіршення в майбутньому становища обвинуваченої не можуть слугувати підставою для повернення вказаного обвинувального акту прокурору, оскільки вказані вимоги не узгоджуються з нормами процесуального законодавства.

Оскільки будь-яких інших підстав, в тому числі і невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, які б не були перевірені судом апеляційної інстанції, представник потерпілої в судовому засіданні не навів, тому суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні, а тому справа підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

З приводу заявленого цивільного позову, суд вважає, що зазначене клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Крім того, відповідно до ч.2 ст.61 КПК України права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно ч.1 ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов.

Оскільки ОСОБА_5 по справі визнана потерпілою тому в цій частині суд вважає, що заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає прийняттю до спільного розгляду з обвинувальним актом з визнанням в якості цивільного позивача потерпілої, а в якості цивільного відповідача обвинуваченої.

Також під час підготовчого судового засідання представником потерпілої було заявлено ряд клопотань з приводу тимчасового доступу до речей та документів, витребування відомостей про майно та арешт майна обвинуваченої ОСОБА_6 , проведення слідчих дій, то в цій частині суд вважає, що вказані клопотання задоволенню не підлягають у повному обсязі з урахуванням наступного.

Щодо клопотання з приводу тимчасового доступу до речей та документів суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе: 1) наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні (п. 2 ч. 5 ст. 163 КПК України); 2) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 6 ст. 163 КПК України).

Статтею 164 ч. 1 п.п. 1, 5 КПК України передбачено, що в ухвалі суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено: прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів та назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ.

Але потерпілою та її представником не дотримано вказаних вимог закону, а саме: ст. 159 ч.1, 163 ч. 5 п. 2 та ч. 6, 164 ч. 1 п.п. 1, 5 КПК України, тому без зазначення ким та яким чином буде проведений вказаний доступ, які речі та документи планується відшукати (без зазначення ідентифікації), що свідчить про не обґрунтованість такого клопотання, оскільки ставиться під сумнів фактична можливість в подальшому технічного виконання вказаної ухвали суду.

Крім того, як вбачається з вказаного клопотання потерпіла звернулася до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, але просить витребувати відомості та документи від відповідних установ та організацій для встановлення належності обвинуваченій на праві власності будь-якого майна, що не узгоджується з вимогами закону.

При цьому в судовому засіданні представником потерпілої підтверджено про те, що названі клопотання на стадії досудового розслідування ними не заявлялися, доказів неможливості отримання вказаних відомостей на запити адвоката суду не надано, крім того представником потерпілої підтверджений той факт, що взагалі ніяких запитів у відповідні установи щодо наявності рухомого та нерухомого майна обвинуваченої ними не направлялися.

Також, в порушення вимог ст. 160 ч. 2 п.п. 5, 6 КПК України представником потерпілої не доведено значення вказаних речей та документів для встановлення обставин в кримінальному провадженні та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах.

Суд вважає, що посилання представника потерпілої на те, що вказані дії повинен був зробити слідчий та прокурор під час досудового розслідування, є неспроможними, оскільки цивільний позов під час досудового розслідування потерпілою не заявлявся.

Крім того, заперечуючи проти вказаного клопотання прокурором надані документи про відсутність в банках депозитних рахунків, відкритих на ім`я обвинуваченої, вказаний факт підтверджений і обвинуваченою в судовому засіданні.

Викладене в сукупності дає суду підстави для відмови в задоволенні клопотання про тимчасовий доступу до речей та документів.

З приводу заявленого клопотання про арешт майна обвинуваченої, суд також вважає, що воно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати; розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та вартість майна.

В своєму клопотанні потерпіла просить накласти арешт на майно обвинуваченої, а саме земельну ділянку та автомобіль без зазначення відомостей їх вартості.

Суд вважає, що у даному випадку з урахуванням положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, яка встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що узгоджується з положеннями ст. 171 ч.4 КПК України.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню (ч. 4 ст. 170 КПК).

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту (ст. 173 ч. 1 КПК України).

Судом враховано, що потерпілою та її представником не доведено необхідністьарешту майна обвинуваченої, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, те, що обвинуваченою вчиняються дії спрямовані на реалізацію даного майна, та доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання вироку суду в разі задоволення цивільного позову.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження суд дійшов до висновку, що клопотання потерпілої про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Потерпілою та її представником крім іншого, заявлено письмове клопотання про проведення слідчих дій, а саме: призначення та проведення документальної ревізії фінансово - господарської діяльності відділу освіти Роздільнянської РДА під час роботи ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера, допиту певних осіб, проведення одночасного допиту свідків з обвинуваченою, проведення та витребування з казначейства даних щодо перерахунку бюджетних коштів.

Суд вважає, що вказане клопотання також задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ст. 22 КПК України).

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Відповідно до вимог статті 93 КПК України зібрання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому нормами КПК України.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до вимог частин 11 та 12 статті 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Згідно до ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Крім того, як зазначалося раніше з урахуванням встановлених в судовому засіданні доказів, прокурор згідно п. 15 ст. 36 та ст.ст. 338, 339 КПК України має право змінити обвинувачення та висунути додаткове обвинувачення.

Разом з тим, відповідно до ст.21 КПК України ухвали суду, які набрали законної сили в порядку, визначеному цим кодексом, є обов`язковим і підлягають безумовному виконанню на всійтериторії України.

Системний аналіз вказаних норм КПК України вказує, що висновки і мотиви суду, викладені в ухвалі апеляційного суду при скасуванні ухвали суду є обов`язковими для всіх без винятку осіб.

Суд вважає, що метою вказаного клопотання про проведення слідчих дій є зміна підозри обвинуваченої зі ст. 368 ч. 2 на ст. 368 ч. 4 КК України; забезпечення збору доказів вини ОСОБА_6 щодо незаконності передачі в оренду приміщень під буфети та неналежного використання бюджетних коштів тощо, скоєного групою осіб, що не є предметом дослідження по вказаній справі та виходить за межі підозри по зазначеному кримінальному провадженню.

Також встановлено в судовому засіданні, що в процесі досудового слідства, а ні представник потерпілої, а ні потерпіла клопотання про проведення вказаних слідчих дій не заявляли ні слідчому, ні слідчому судді.

Діючим законодавством взагалі не передбачено проведення будь-яких саме слідчих дій на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що всі зазначені в клопотанні особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були допитані в якості свідків під час досудового розслідування, а тому суд може безпосередньо дослідити в судовому засіданні вказані докази шляхом допиту осіб, без проведення будь-яких слідчих дій.

З урахуванням вищевикладеного підстав для задоволення вказаного клопотання судом не встановлено.

Окрім іншого, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки остання скоїла злочин, працюючи на посаді головного бухгалтера, продовжує працювати на вказаній посаді, а тому є підстави для її відсторонення терміном на 2 місяця.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як передбачено вимогами ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Судом встановлено, що на досудовому слідстві на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2014 року обвинувачена ОСОБА_6 була відсторонена від посади головного бухгалтера відділу освіти Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області строком на два місяці, тобто до 28.04.2014 року. На теперішній час, строк ухвали слідчого судді про відсторонення обвинуваченої від посади жодного разу не продовжувався та сплив.

Крім того, враховуючи, відсутність негативних наслідків відсторонення обвинуваченої від посади для інших осіб, а також те, що саме перебування обвинуваченої на посаді головного бухгалтера відділу освіти Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області сприяло вчиненню кримінального злочину, суд дійшов висновку, що досягнути завдання кримінального судочинства неможливо без відсторонення обвинуваченої від посади строком на 2 місяці.

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченої на стадії досудового розслідування не обиралася, клопотань щодо обрання міри запобіжного заходу в підготовчому судовому засіданні заявлено не було, суд також не вбачає підстав для обрання жодного із запобіжних заходів до обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 62, 314-316, 372, 376 ч. 2 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Роздільнянського районного суду Одеської області на 21 січня 2015 року о 10.30 годині.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.

Відсторонити обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від посади головного бухгалтера відділу освіти Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області строком на два місяці, тобто до 13 березня 2015 року включно.

Клопотання потерпілої ОСОБА_5 в частині пред`явлення цивільного позову - задовольнити.

Прийняти до розгляду заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним злочином, визнавши в якості цивільного позивача - ОСОБА_5 , а в якості цивільного відповідача ОСОБА_6 .

В задоволенні клопотань потерпілої ОСОБА_5 щодо тимчасового доступу до речей та документів, витребування відомостей про майно та арешт майна обвинуваченої ОСОБА_6 , проведення слідчих дій відмовити у повному обсязі.

Контроль за виконанням ухвали в частині відсторонення від посади покласти на прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити до виконання Відділу освіти Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області.

Ухвала в частині відсторонення від посади підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію позовної заяви вручити цивільному відповідачу та прокурору.

Міру запобіжного заходу до обвинуваченої не обирати.

В судове засідання викликати учасників судового процесу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_1