Постанова

від 14.01.2015 по справі 910/9017/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа № 910/9017/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Ходаківської І.П. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаВасиленко Н.В. (дов. від 25.12.2014 № 761) відповідачаПригара О.В. (дов. від 13.01.2015) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 910/9017/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" простягнення 1 591 380, 11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" про стягнення 1 591 380, 11 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/9017/14 (суддя Митрохіна А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 (колегія суддів: головуючий Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна Продовольчо-Зернова корпорація України" 1 301 313, 99 грн. основної заборгованості, 71 934, 16 грн. пені, 56 466, 70 грн. - 3 % річних, 46 221, 51 грн. - інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, здійснив перерахунок штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012, зокрема, виключивши із нарахованої позивачем суми штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати комунальних платежів, інших передбачених договором платежів, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати яких сторонами договору у письмовій формі не укладався.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, в касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" просило вирішити питання про відстрочку на 6 місяців виконання рішення суду на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" як безпідставної та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 як такі, що прийняті при належному дослідженні всіх доказів в їх сукупності та встановленні всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, а також у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 у складі колегії суддів: головуючого Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2015.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/6 від 13.01.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1212/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Данилової (доповідача), Данилової Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 14.01.2015 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 89/1, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що належить орендодавцю, загальною площею 965,6 м 2 , що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,1. Мета використання орендованого приміщення - розміщення офісу.

В пунктах 3.1. - 3.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням становить 160 990, 52 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 26 831,77 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визнається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно пункту 3.3 договору вартість комунальних послуг орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем, з розшифровкою всіх затрат по кожній послузі окремо.

Пунктами 3.6. - 3.7. договору визначено, що протягом 3 робочих днів після закінчення місяця орендодавець зобов'язується виставити орендарю рахунок за користування приміщенням. орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок орендодавця орендну плату не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку.

Відповідно до пункту 4.1. договору орендодавець зобов'язаний передати Орендарю приміщення по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі орендованого приміщення (додаток 1 до договору, пункт 2.1. договору відповідно).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за порушення терміну сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В пункті 9.1. договору сторони погодили, що термін дії останнього становить 2 роки 11 місяців з дня підписання акту.

Додатковою угодою від 23.07.2012 до договору сторони домовилися викласти пункт 3.3 договору у редакції, відповідно до якої вартість комунальних послуг орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем згідно з формулою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" прийняло орендоване за договором приміщення, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом приймання-передачі до договору (додаток № 1).

Договір № 89/1 від 23.07.2012 є договором оренди, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір оренди є оплатним, і обов'язок орендодавця надати в оренду приміщення відповідає обов'язку орендаря прийняти приміщення та оплатити орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" в порушення умов договору не виконало основного обов'язку орендаря щодо перерахунку орендної плати згідно пункту 3.7 договору оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з липня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 1 301 313, 99 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, актами звірки взаєморозрахунків, виставленими рахунками на оплату комунальних послуг.

30.01.2013 між сторонами була підписана додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони досягли взаємної згоди достроково припинити дію договору. До того ж, вказаною угодою Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" зобов'язалось звільнити приміщення до 30.01.2013 та повернути орендоване приміщення відповідно до акту повернення орендованого нежитлового приміщення (додаток № 1 до цієї угоди).

30.01.2013 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого нежитлові приміщення на момент повернення орендарем знаходяться в задовільному стані та були прийняті орендодавцем без зауважень.

Вказаному передував лист-попередження Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 16.01.2013 № 130-10-17/242, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" було попереджено, що у разі непогашення до 31.01.2013 заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012, орендодавець буде змушений звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості та достроково припинити дію вказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В абзаці 4 пункту 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що з урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" як орендаря перед Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012 належним чином доведений, документально підтверджений і не спростований, а наявна заборгованість не погашена, суди попередніх інстанцій дійшли цілком правомірного та обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача заборгованості по орендній платі з липня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 1 301 313, 99 грн., а отже - задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" 95 636, 08 грн. пені, 571 16, 55 грн. - 3% річних, 46 221, 51 грн. індексу інфляції, 91 091, 98 грн. - 7% штрафу.

Як передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 8.2. договору нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012 за порушення терміну сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (статті 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та досліджених матеріалів вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати комунальних та інших платежів, передбачених договором, сторонами договору нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012 у письмовій формі не укладався, у зв'язку з чим суди дійшли правомірного висновку про те, що нарахування Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пені за неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати комунальних платежів, інших передбачених договором платежів - безпідставне.

З огляду на вищевказане, а також беручи до уваги зроблені судом першої інстанції власні перерахунки пені за порушення термінів сплати орендної плати, виходячи з умов пункту 3.7 договору оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012 та приписів чинного законодавства, з якими погодився апеляційний суд, вбачається, що розмір стягуваної з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" пені становить 71 934, 16 грн., а отже суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені саме у вказаному розмірі.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764", установлено, що 100% акцій Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, вимогу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" 7% штрафу у розмірі 91 091, 98 грн. задовольнив лише частково - у розмірі 70 876, 49 грн., дійшовши правомірного та вмотивованого висновку, що стягнення штрафу у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання по сплаті комунальних та інших платежів є безпідставним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Задовольняючи вимогу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" 3% річних лише частково - у розмірі 56 466, 70 грн. із заявлених 57 116, 55 грн., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, також обґрунтовано врахував безпідставність нарахування 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання в частині сплати комунальних та інших платежів.

Стосовно інфляційних втрат, про стягнення яких у розмірі 46 221, 51 грн. заявило Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", суд першої інстанції, як і в подальшому апеляційний суд, встановили, що згідно перерахунку індексу інфляції до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" підлягає 91 335, 03 грн., тобто більше, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Однак, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, а саме - 46 221, 51 грн.

Враховуючи вищевикладені встановлені судами попередніх інстанцій обставини та досліджені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна Продовольчо-Зернова корпорація України" 1 301 313, 99 грн. основної заборгованості, 71 934, 16 грн. пені, 56 466, 70 грн. - 3 % річних, 46 221, 51 грн. - інфляційних втрат.

Доводи, викладені у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що прохання у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" про відстрочку на 6 місяців виконання рішення суду першої інстанції у даній справі на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про ймовірне погодження скаржника з результатом вказаного судового рішення.

Разом з тим, у відповідності до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення може лише той господарський суд, який видав вказаний виконавчий документ.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 910/9017/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді: М. Данилова

Т. Данилова