Постанова

від 16.01.2015 по справі 5008/748/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2015 р. Справа № 5008/748/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

В.Л. Кузь

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Верховина-1030", б/н від 25.11.2014

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2014, винесену за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Верховина-1030" на дії відділу ДВС Воловецького РУЮ при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2012

у справі №5008/748/2012

про стягнення 58 655,08 грн.

Стягувач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, с. Підполоззя Воловецького району Закарпатської області

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю „Верховина-1030", с. Абранка, урочище " Луг" Воловецького району Закарпатської області

Представники:

скаржника (боржника) - Газій І.О. (довіреність в матеріалах справи)

стягувача - не з'явився

ВДВС - не з'явився

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 04.12.2014 колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О., розгляд справи призначено на 18.12.2014.

У зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.14 у склад колегії суддів замість суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О. введено суддів Кузя В.Л. та Гриців В.М., розгляд справи розпочато заново.

Ухвалою суду від 18.12.2014 продовжено на 15 днів строк розгляду скарги, розгляд справи відкладено на 16.01.2015.

В С Т А Н О В И В:

22.10.2014 боржник - ТзОВ „Верховина-1030" звернувся до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою на дії відділу ДВС Воловецького РУЮ при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2013 №5008/748/2012, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014, а також скасувати (визнати незаконним) акт опису та арешту майна від 10.10.2014 як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства та прав ТзОВ „Верховина-1030".

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що орган виконання не надіслав боржнику - ТзОВ „Верховина-1030" повідомлення про проведення 10.10.2014 виконавчих дій щодо опису та арешту майна, чим порушив права боржника на пропозицію зручного для нього часу для проведення виконавчих дій, передбачені п.4.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій; в порушення ч.9 ст. 57 ЗУ « Про виконавче провадження» та пунктів 4.1.1, 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту від 02.04.2012 № 512/5, при описі та арешті майна державним виконавцем не були використані дані бухгалтерського обліку щодо належного боржнику майна. Крім того, боржник стверджує, що передавши майно на відповідальне зберігання стягувачу, орган виконання порушив норми чинного законодавства, яким не передбачена передача майна на зберігання стягувачу.

19.11.2014 боржник подав заяву про збільшення/зміну вимог по скарзі, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014; скасувати ( визнати незаконним) акт опису та арешту майна від 10.10.2014 як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства та прав ТзОВ „Верховина-1030"; визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо передачі на відповідальне зберігання майна стягувачу - ФОП ОСОБА_2; зобов'язати орган виконання винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

В цій заяві боржник посилається на те, що 10.10.2014 виконавчі дії вчинені на підставі заяви від 09.10.2014, поданої не уповноваженою особою, оскільки керівником боржника - ТзОВ «Верховина -1030» є Кордюков О.І., який обіймає посаду генерального директора і згідно із статутом товариства директор не має права вчиняти дії без відповідного уповноваження на те генерального директора. Крім того, скаржник стверджує, що в зведеному виконавчому провадженні всі активи боржника з 27.03.2013 є арештованими . Таким чином, боржник вказує на допущені порушення при описі та арешті майні 10.10.2014:

- до акту опису і арешту майна від 10.10.2014 внесені відомості про матеріальні цінності, які не належать боржнику по тих критеріях, які визначені в акті;

- до акту опису і арешту майна від 10.10.2014 внесені відомості про матеріальні цінності (3-поверхову будівлю ), яка вже знаходиться під арештом відповідно до акту опису і арешту майна від 04.04.2013 і яка передана на зберігання ОСОБА_5;

- за наявності відповідей відповідних органів про відсутність у боржника майна орган виконання не здійснив дій щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2014 у справі №5008/748/2012 (суддя О.В. Васьковський) у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за заявою стягувача від 15.03.2013 органом виконання була винесена постанова від 15.03.2013 ВП № 37046015 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 14.03.2013 №5008/748/2012, боржнику надано строк для добровільного виконання до 23.03.2013.

31.03.2014 виконавчий документ було повернено стягувачеві без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, а стягувачеві - ОСОБА_2 надано строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 01.04.2015.

В квітні 2014 наказ був повторно пред'явлений до виконання. 09.10.2014 стягувач звернувся із заявою про виїзд за місцем знаходження боржника для опису і арешту майна та передачі йому на зберігання, подав витяг з ЄДР від 07.10.2014, згідно з яким ОСОБА_2 є засновником та керівником ТзОВ „Верховина-1030". 10.10.2014 здійснено виїзд за місцем знаходження боржника, де виявлено туристично-готельний комплекс, загальною площею 303,63 кв м згідно з декларацією про початок будівельних робіт, який описано і арештовано та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_2

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій органу виконання та безпідставність доводів скаржника, оскільки такі дії вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, посилаючись на витяг з ЄДР від 07.10.2014, суд відхилив доводи скаржника про те, що виконавчі дії вчинені на підставі заяви, поданої не уповноваженою особою.

Боржник - ТзОВ „Верховина-1030" не погодилось з ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, прийняти нове рішення, яким задоволити його вимоги.

Скаржник вказує на те, зокрема, що заява від 09.10.2014, на підставі якої проводись 10.10.2014 оскаржувані виконавчі дії, була подана ОСОБА_2 від імені директора ТзОВ „Верховина-1030" на підставі витягу з ЄДР від 07.10.2014, до якого помилково були внесені відомості про обіймання ним посади директора товариства, оскільки не було рішення про призначення ОСОБА_2 директором товариства. Вважає, що витяг з ЄДР не є належною правовою підставою для визначення повноважень фізичних осіб, які діють від імені юридичних осіб. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачена можливість арешту та передачі на зберігання майна стягувачу, яке вже арештоване і передане на зберігання іншій особі.

15.01.2015 представник скаржника подав клопотання про витребування від Господарського суду Закарпатської області всіх матеріалів справи № 5008/748/2012. Також подав додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.01.2015 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники ВДВС та стягувача не з'явилися в судове засідання 16.01.2015, хоча були належним чином повідомлені.

З огляду на подані судом першої інстанції матеріали оскарження ухвали та подані органом виконання матеріали виконавчого провадження, колегія суддів вважає їх достатніми для розгляду апеляційної скарги та відхиляє клопотання представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

На виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2012 у справі №5008/748/2012 про стягнення з ТзОВ „Верховина-1030" на користь ФОП ОСОБА_2 50 196,98грн( 39 918,00 грн безпідставно отриманих коштів, 6 761,82 грн. інфляційних нарахувань та 3 517,16грн - 3% річних), а також 1377,41грн судового збору, суд видав наказ від 14.03.2013 №5008/748/2012, який був пред'явлений до виконання.

Згідно з актом опису і арешту майна від 04.04.2013 при примусовому виконанні вказаного наказу державним виконавцем ВДВС Воловецького РУЮ було описане і арештоване рухоме і нерухоме майно боржника (станки, бульдозер, екскаватор, вантажний автомобіль, будівельний вагончик, 3-х поверхова будівля, ліс калібрований, пиломатеріали), яке передане на зберігання ОСОБА_5

31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП № 37046015 про повернення стягувачу наказу суду від 14.03.2013 №5008/748/2012 на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення. Стягувачеві наданий строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 01.04.2015 ( а.с. 20).

02.04.2014 стягувач повторно пред'явив до виконання наказ суду від 14.03.2013 №5008/748/2012, про що звернувся до органу виконання із заявою від 01.04.2014, в якій вказав про наявність у боржника земельної ділянки площею 5,5 га та будівлі за адресою : с. Абранка урочище Луг, до якої додав декларацію про початок виконання будівельних робіт туристично-готельного комплексу та системи г/л витягів, зареєстровану 23.11.2011 Інспекцією ДАБК у Закарпатській області за № ЗК 08311084312( а.с.15-18).

З матеріалів справи вбачається, що орган виконання відкрив 02.04.2014 виконавче провадження № 42803815 з виконання названого наказу. Постановою від 09.04.2014 виконавче провадження №42803815 з виконання наказу суду від 14.03.2013 №5008/748/2012 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 43257086, в якому виконувалися накази суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_2: по наказу № 5008/ 914/2012 від 14.08.2014 - 1073,00грн та № 5008/1161/2012 від 15.05.2013 - 2 414,25грн.

В травні та жовтні 2014 року державний виконавець надіслав запити до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Свалявсько- Воловецької ОДПІ, Відділу Держземагенства у Воловецькому районі, Центру ДАІ №2110 про надання відомостей про зареєстровану за ТзОВ „Верховина-1030" с/г техніку, автотранспортні засоби, земельні ділянки, рахунки ТзОВ „Верховина-1030" та здійснення ним платежів упродовж 2013 та 2014 років. На ці запити органу виконання надані відповіді про те, що с/г техніка, автотранспортні засоби, земельні ділянки за ТзОВ „Верховина-1030" не зареєстровані, що товариство має відкриті 3 гривневі рахунки: 2 рахунки у ПАТ КБ « Приватбанк» та 1 рахунок у ПАТ «Кредитпромбанк», що 2013-2014 роках товариство сплатило орендну плату за землю в сумі 48 442грн( а.с.21-30).

ОСОБА_2, як директор ТзОВ „Верховина-1030", подав до ВДВС заяву від 09.10.2014( а.с. 33) про здійснення виїзду за місцем знаходження майна товариства (с. Абранка, урочище «Луг») для його опису та передачі йому на зберігання з метою забезпечення виконання наказу суду у виконавчому провадженні № 43257086.До заяви додав витяг з ЄДР, виданий станом на 07.10.2014, згідно з яким ОСОБА_2 є керівником товариства (а.с. 34).

При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 43257086, державним виконавцем ВДВС складено акт опису і арешту майна від 10.10.2014, відповідно до якого описано і накладено арешт на 3- поверховий туристично-готельний комплекс, що знаходиться в с. Абранка, урочище «Луг» Воловецького району, загальною площею 303,63 кв м згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт, який переданий на зберігання ОСОБА_2

Дослідивши всі обставини справи, доводи скаржника, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст.1 ЗУ « Про виконавче провадження»).

Частиною 2 ст. 52 цього Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (частина 5 ст. 52 Закону).

В силу ст. 55 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, із змінами і доповненнями, стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Матеріалами справи підтверджено, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 43257086, до якого було приєднане виконання наказу суду від 14.03.2013 №5008/748/2012 про стягнення з ТзОВ „Верховина-1030" на користь ФОП ОСОБА_2 50 196,98грн та 1377,41грн судового збору, відповідно до акту опису і арешту майна від 10.10.2014 держаним виконавцем ВДВС описано і накладено арешт на 3- поверховий туристично-готельний комплекс загальною площею 303,63 кв м згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт, який переданий на зберігання ОСОБА_2

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Закону від 1 липня 2004 р. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Законом N 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2).

Матеріалами справи підтверджено, зокрема, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 76379977 від 12.11.2014( а.с.32), що за ТзОВ „Верховина-1030" право власності на туристично-готельний комплекс загальною площею 303,63 кв м не зареєстроване.

З матеріалів вбачається та підтверджено представниками сторін, що право власності на цей комплекс не було зареєстроване за ТзОВ „Верховина-1030" і станом на 10.10.2014.

Отже, в силу названих норм у ТзОВ „Верховина-1030"не виникло права власності на туристично-готельний комплекс загальною площею 303,63 кв м, відтак проведення опису і арешту цього комплексу, як належного боржнику - ТзОВ „Верховина-1030" майна, є неправомірним.

Декларація про початок виконання будівельних робіт не є тим правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності особи на нерухоме майно.

Крім того, статтею 52 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника і лише у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржнику інше майно.

Згідно з п.15 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року N 14 стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону N 606-XIV.

З матеріалів справи не вбачається, в рішенні суду першої інстанції не вказано, доказів не подано, що державний виконавець в травні, жовтні 2014 року вчиняв дії (робив запити до банківських установ тощо) щодо встановлення наявності чи відсутності коштів на рахунках боржника, достатніх для задоволення вимог стягувача, та рухомого майна (крім транспортних засобів та с/г техніки).

Слід також зазначити, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 76379339 від 12.11.2014( а.с.31) до цього реєстру 27.03.2013 внесено запис про арешт нерухомого майна ТзОВ „Верховина-1030", який є актуальним. При першому пред'явленні стягувачем наказу від 14.03.2013 №5008/748/2012 до виконання (2013 рік) державним виконавцем було описане і арештоване рухоме і нерухоме майно боржника згідно з актом опису і арешту майна від 04.04.2013 , в т.ч. 3-х поверхова будівля в с. Абранка, урочище «Луг»( в акті опису і арешту від 10.10.2014 ця будівля названа туристично-готельним комплексом), яке передане на зберігання ОСОБА_5 Доказів того, що ОСОБА_5 повернув цю будівлю зі зберігання суду не подано.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9, з наступними змінами і доповненнями, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця по опису і арешту туристично-готельного комплексу і передачі його на зберігання ОСОБА_2 та вважає помилковим висновок місцевого суду про правомірність цих дій та відповідність їх закону.

При цьому колегія суддів відхиляє інші доводи скаржника, зокрема, про те, що витяг з ЄДР не є належним доказом того, що особа, яка вказана в ЄДР, як керівник товариства, не є уповноваженою особою.

Таким чином, вимоги скаржника про визнання незаконними дії державного виконавця щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014, а також визнання незаконним акту опису та арешту майна від 10.10.2014 підлягають до задоволення.

Водночас апеляційний суд вважає, що заявлення у скарзі вимоги про визнання незаконними дії державної виконавчої служби щодо передачі на відповідальне зберігання майна стягувачу - ФОП ОСОБА_2, як самостійної вимоги по скарзі, не є правомірним, оскільки про передачу майна на зберігання ОСОБА_2 вказано в акті опису і арешту майна від 10.10.2014, який оскаржений вцілому, та оскаржені дії органу виконання щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014.

Крім того, апеляційний суд визнає неправомірними доводи та вимогу скаржника про зобов'язання органу виконання винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, оскільки скаржником не доведено, доказів не подано відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення , зокрема, коштів на рахунках та рухомого майна. Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували факт відсутності у боржника коштів на рахунках та рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що внаслідок неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги в частині вимог про визнання незаконними дії державного виконавця щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014, а також визнання незаконним акту опису та арешту майна від 10.10.2014 . Отже, апеляційну скаргу належить задоволити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою скаргу в цій частині задоволити, в решті вимог - відмовити

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покласти на сторони порівно.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ „Верховина-1030" задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2014 у справі №5008/748/2012 скасувати, прийняти нову, якою скаргу ТзОВ „Верховина-1030" на дії відділу ДВС Воловецького РУЮ задоволити частково.

Визнати незаконними дії Відділу ДВС Воловецького районного управління юстиції щодо проведення 10.10.2014 опису та арешту майна ТзОВ „Верховина-1030" - туристично -готельного комплексу в с. Абранка, урочище Луг Воловецького району, загальною площею 303,63 кв м , та складання акту опису та арешту майна від 10.10.2014.

Визнати незаконним акту опису та арешту майна від 10.10.2014, складений заступником начальника Відділу ДВС Воловецького районного управління юстиції Крижанівським Ярославом Івановичем, згідно з яким описане і арештоване майно ТзОВ „Верховина-1030" - туристично - готельний комплекс в с. Абранка, урочище Луг Воловецького району, загальною площею 303,63 кв м, який переданий на зберігання ОСОБА_2.

В задоволенні решти вимог по скарзі відмовити.

2. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, ідент. код 34197639, адреса: 89100, смт. Воловець Воловецького району Закарпатської області, вул. Карпатська,68, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Верховина-1030" , ідент. код 34197419, адреса: Закарпатська область, Воловецький район, с. Абранка, урочище «Луг», - 304,50грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 17.01.2015

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

Суддя В.М. Гриців

Суддя В.Л. Кузь