Ухвала

від 15.01.2015 по справі 826/4600/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4600/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Август Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство «Август Груп», звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 0003612240/11509 та № 0003602240/11509.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 23 листопада 2012 року № 0003612240/11509. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 23 листопада 2012 року № 0003602240/11509 в частині нарахованого податку на прибуток приватних підприємств у сумі 129 368,00 грн. (в тому числі в частині основного платежу на суму 129 368,00 грн.).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Август Груп» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Ліга Груп» за період з 01.08 2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 217 261 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, зокрема: за серпень 2011 - 69 470 грн., за вересень 2011 - 43 024 грн., за жовтень 2011 року - 32 842 грн., за листопад 2011 року - 27 821 грн., за грудень 2011 року - 44 104 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.08.2011 по 31.12.2011 у розмірі 129 368 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, зокрема: за 3 кв. 2011 року - 129 368 грн.; п. 120.1 ст. 120 ПК України, що стало наслідком неподання декларації на прибуток за 2-4 кв. 2011 року.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «Ліга Груп» акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року від 31.08.2012 №304/22-2/36449011, в якому зазначено, що ТОВ «Ліга Груп» фактично не здійснює господарської діяльності та має ознаки фіктивності.

За таких підстав відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Ліга Груп» не створюють реальних правових наслідків, а тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є неправомірним.

За результатами перевірки позивача відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.11.2012 року:

- №0003612240 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 217 261 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) на суму 54 315,25 грн.;

- №0003602240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 129 368 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 020 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Ліга Груп» та ПП «Август Груп» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків, позивачем виконані всі передбачені податковим законодавством умови для віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга Груп» до складу валових витрат та податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ліга Груп» (Виконавець) 31.10. 2011 року та 25.11.2011 року укладено договори про надання послуг, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується за Замовленням Замовника виконувати транспортно-експедиційні послуги та послуги перевезення вантажу. Також, Виконавець зобов'язується виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оброблення вантажів для транспортування (упакування відповідним чином) за завданнями-замовленнями з вказаною адресою замовника, які повідомляються Виконавцю в письмовій або усній формі за дві години до їх початку. Роботи виконуються засобами та силами Виконавця з використанням свого інвентарю, приладдя та інструменту.

Відповідно до п.3.1 зазначених вище Договорів Замовник приймає виконану роботу (її результат) від Виконавця на підставі та шляхом підписання Акту виконаних робіт.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ліга Груп» (Виконавець) укладено договори про надання послуг від 30.09.2011 року, 25.10.2011 року та 31.10.2011 року ( здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та оброблення вантажів для транспортування) .

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеним договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, заявки на виконання робіт, відповідні рахунки-фактури, акти прийому-передачі робіт.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Перевезення товарів здійснювалось в інтересах позивача на користь третіх осіб, ( ДТГО «Південно-Західна Залізниця», ТОВ «Імпел Гріффін Груп», ПАТ «КЕВРЗ»), що підтверджуються заявками третіх осіб на організацію робіт, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Ліга Груп» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих послуг податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 20.01.15 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.