Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/2965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2965/14 13.01.15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Київ"

до страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення 38 507,79 грн.

Представники сторін :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Київ" про стягнення з страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" 38 507,79 грн. страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.05.2013 року на 16-му км шляху Київ-Чоп, в напрямку Житомира в крайній лівій смузі рухався автомобіль KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ, власником якого є ТОВ "Втормет-Київ", в свою чергу автомобіль GEELY д.н. АА 2345ТС здійснюючи розворот з зустрічної смуги не пропустив автомобіль KIA SORENTO внаслідок чого сталося ДТП, та останній автомобіль отримав пошкодження.

Відповідно до висновку ТОВ «Автопартнер Центр» вартість матеріального збитку власнику колісного транспортному засобу KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ в результаті пошкодження КТЗ в ДТП складає 38 507,79 грн.

13.01.2014 року на адресу відповідача направлена претензія про виплату страхового відшкодування в сумі 38 507,79 грн.

Відповіді та грошових коштів в розмірі 38 507,79 грн. на рахунок позивача не надходили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року у справі №910/2965/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Київ" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року у справі №910/2965/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва від 06.11.14 року, відповідно п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/2965/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/2965/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 24.11.2014 року.

В судове засідання 24.11.12014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 10.11.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0100 30816459, 01030 30816483 відповідно, але 24.11.2014 року загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року розгляд справи відкладено на 09.12.2014 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 13.01.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 10.11.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 31257569, 01030 31257593 відповідно, але 13.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

24.05.2013 приблизно о 17 год. 52 хв. гр. Пашинник О.В. керуючи автомобілем GEELY д.н. АА 2345ТС на Житомирському шосе в напрямку руху вул. Ушакова в м. Києві рухаючись в додатковій крайній лівій смузі руху почав здійснювати маневр - розворот та проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконався що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ під керуванням водія Драчука В.М., який рухався в крайній правій смузі руху.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно Пашинника Олега Вікторовича справа про притягнення останнього до адміністративної відповідальності не порушувалась.

Проте, як вбачається з довідки №9204214 про дорожньо-транспортну пригоду, факт ДТП зареєстровано в журналі обліку ДТП від 24.05.2013 року за №16342, та по факту отримання тілесних ушкоджень громадянкою Пашшиник Катериною Василівною слідчим відділом Святошинського РУГУМВС України в м. Києві, відкрито кримінальне провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.07.2013 у справі пр.№1-кп/759/396/13 (ун.№759/10560/13-к) (кримінальне провадження) на підставі ст.. 46 КК України закрито кримінальне провадження відносно Пашинника Олега Вікторовича та звільнено його від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення передбачене ст.. 286 ч.1 КК України.

В вищезазначеній ухвалі суду зазначено, що порушення водієм Пашинником О.В. правил дорожнього руху та заподіяння Пашинник К.В. тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку. Під час судового розгляду обвинувачений Пашинник О.В. звернувся з письмовим клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності, так як він примирився з потерпілою та заподіяна їй шкода усунута.

Ухвала Святошинського районного суду м. Києва не є вироком суду в кримінальному провадженні, тому вона не має преюдиційного значення в розумінні ст.. 35 ГПК України.

Разом з тим відповідно до ч.1 статті 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності , якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до ч.1 статті 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Наведене у ч. 1 ст. 11 поняття злочину є формально-матеріальним. Із нього випливає, що злочином є діяння (дія або бездіяльність), якому властиві такі обов'язкові ознаки: 1) це діяння вчинене суб'єктом злочину; 2) воно є винним ; 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК.

Враховуючи вищезазначене, порушення правил дорожнього руху є злочином, а тому суд вбачає наявність вини Пашинника Олега Вікторовича у скоєні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобілем GEELY д.н. АА 2345ТС - Пашинника О.В., на момент ДТП застрахована у страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0101171 від 29.11.2012 року.

Відповідно до узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, у випадку, якщо потерпілий у встановленому законодавством порядку звернувся за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, але не отримав відшкодування з будь-яких причин, він має звернутись з відповідною вимогою до суду.

23.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою №9005 на виплату страхового відшкодування (за пошкоджений транспортний засіб).

Відповідач вимоги заяви не виконав, про що свідчить довідка позивача з банку від 06.02.2014 №125/110-2, відповіді щодо результату розгляду заяви №9005 не надав.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з узагальненням судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, у разі недосягнення згоди між потерпілим і страховиком щодо розміру завданої шкоди, така шкода, як і в інших випадках, визначається на підставі наданих сторонами доказів, у тому числі висновку експертизи.

Відповідно до звіту № 03010 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ від 08.06.2013 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 38 507,79 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу KIA SORENTO д.н. АА 9645 ІТ в результаті пошкодження КТЗ в ДТП складає 38 507,79 грн.

Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч.1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу № АЕ/0101171 передбачено, що франшиза становить 1 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню розмірі 37 507,79 грн. (38 50,79 грн. збиток по звіту - 1 000,00 грн. (франшиза)).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 754,33 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГРК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, судом встановлено, що положення вищевказаної норми регулюють відносини між Моторним (транспортним) страховим бюро України та страхувальником, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 174,08 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 37 507,79 24.12.2013 - 17.02.2014 55 3 % 169,56

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково в розмірі 169,56 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 4,52 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Київ" (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, будинок 21, оф. 461, ідентифікаційний код 36335604) страхове відшкодування в розмірі 37 507 (тридцять сім тисяч п'ятсот сім) грн. 79 коп., 3 % річних у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 56 коп. та 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.01.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий