Рішення

від 19.01.2015 по справі 903/429/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2015 р. Справа № 903/429/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси": Собковський С.С. (адвокат, посвідчення № 471)

від відповідача - приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари": н/з

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова": Собковський С.С. (адвокат, посвідчення № 471)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" та приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова", про заборону виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням.

В судовому засіданні 14.01.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі відповідач 1) та приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (далі відповідач 2) про заборону виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним маркуванням відповідачами горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична" із застосуванням додаткових, не зазначених у Свідоцтві № 179728 від 10.12.2013 р. словесних та інших елементів позначення у спосіб, настільки схожий на той, в який маркує свою горілку товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" - Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, що призводить до її копіювання, змішування з іншим виробником та до введення в оману споживачів.

Беручи до уваги викладене, позивач просив вилучити за місцем знаходження у відповідачів виявлену всю алкогольну продукцію "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", виготовлену та введену у цивільний оборот з неправомірно використаним позначенням та знищити таку продукцію; заборонити відповідачу 2 при виробництві та реалізації горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" додатково наносити будь-які словесні та будь-які окремі інші елементи позначення на знак для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 179728 від 10.12.2013 р.; заборонити відповідачу 1 реалізовувати горілку "НОВЕ ПОЛІССЯ" з додатково нанесеними будь-якими словесними та будь-якими окремими іншими елементами позначення знака для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 179728 від 10.12.2013 р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2014 р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 р. рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 р. зі справи № 903/429/14 скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.11.2014 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

09.12.2014 р. від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. Ухвалою господарського суду від 10.12.2014 р. дане клопотання задоволене.

12.01.2015 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких Коваленком Ігорем Борисовичем ще в 2011 році розроблена етикетка горілки "Золота Нива Полісся" графічне зображення якої є ідентичним графічному зображенні на етикетці "Етнос Полісся" Оригінальна (т. 2 а.с. 135).

22.12.2014 р. від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі. Заява позивача про припинення провадження у справі від 18.12.2014 р. № 391-01 (а.с. 129) лише містить заголовок "про відмову від позову", проте за змістом не містить ознак відмови від позову. Згідно коментованої ст. 80 ГПК України, припинення провадження у справі є формою завершення справи, яке зумовлене передбаченими обставинами, що повністю відкидають можливість подальшого судочинства. Оскільки в суду відсутні підстави для припинення провадження у справі, заява позивача судом не прийнята.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання копії ухвали (т. 2 а.с. 147).

Від відповідача 2 представник в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення (т. 2 а.с. 152).

Представник відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (т. 2 а.с. 76-77).

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.01.2015 р. за відсутності представника позивача, відповідача 2 запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1 та третьої особи, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.07.2013 р. фізичними особами Сухомлином А.О., Ширшиковим О.В., Грушицькою В.В. та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГЕТЬМАН" подано заявку № m 2013 13201 про реєстрацію знака для товарів і послуг "ЕТНОС ПОЛІССЯ" (комбіноване) для товарів 33 класу МКТП (т. 1 а.с. 24-26).

15.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА- ТАБАК" як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГЕТЬМАН" як виконавцем укладено договір про виробництво й поставку алкогольних напоїв (т. 1 а.с. 14-18), за умовами якого замовник доручив виконавцю здійснити виробництво алкогольних напоїв, зокрема горілки "Етнос ПОЛІССЯ Оригінальна" з використанням відповідної рецептури та технологічної інструкції, а виконавець зобов'язався виготовити таку продукцію в обсягах і на умовах, які визначені замовником з дотриманням попередньо заявленого замовником товарного іміджу продукції (щодо вигляду пляшки, етикетки, ковпачка, кришки, ящика та інших пакувальних матеріалів) і передати її замовнику (пункт 2.1 Договору); у випадку виникнення спорів, зокрема щодо використання об'єктів інтелектуальної чи промислової власності, відповідальність нестиме замовник (пункт 4.2 Договору).

Позивач обґрунтовує свою позицію у справі тим, що на ринку алкогольної продукції у Волинській області з'явився в продажі новий сегмент горілки з комбінованим позначенням "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", що насправді не відповідає зареєстрованому комбінованому позначенню для цього знаку для товарів і послуг, оскільки відповідачі здійснюють маркування своєї горілки із застосуванням додаткових словесних та інших елементів позначення, не відображених на картинці, зареєстрованій за свідоцтвом № 179728 від 10.12.2013 р., за відсутності розробленої у встановленому законом порядку рецептури, а тому, є копією позначення горілки Етнос "Полісся" Оригінальна. З етикетки та контр-етикетки цієї горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична" вбачається, що її замовником і продавцем є відповідач 1, виробником відповідач 2. При цьому, під час введення в господарський обіг зазначеної продукції відповідачами використовується етикетка, яка схожа на стільки, що її можна сплутати із етикеткою, розробленою на замовлення Сухомлина А.О. та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", і яка є промисловою власністю виробника.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також посилався на вчинення відповідачами акту недобросовісної конкуренції шляхом внесення додаткових елементів до зареєстрованого позначення за свідоцтвом України від 10.12.2013 р. № 179728 при маркуванні горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", що призводить до змішування з продукцією, яка реалізується позивачем, неправомірного використання ділової репутації іншого виробника, використання етикетки, що є промисловою власністю іншої особи і введення споживачів в оману.

08.04.2014 року позивачем на адресу відповідачів направлена вимога про припинення введення в оману споживачів, яка залишена без відповіді та задоволення (т. 1 а.с. 36-37).

Отже, заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні подав, зокрема, Сухомлин Антон Олександрович (т. 1 а.с. 24-26), а позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ТАБАК".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних доказів, які б засвідчили належність йому права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, чи права на її захист. В матеріалах справи є докази подання заявки на знак Етнос "ПОЛІССЯ", проте дана заявка була здійснена не позивачем, а Сухомлином А.О., Ширшиковим О.В., Грушицькою В.В., та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", які не є сторонами по даній справі.

Окрім цього, причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для: вилучення у відповідачів всієї алкогольної продукції "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична" з підстав її виготовлення та введення у цивільний обіг з неправомірно використаним позначенням і знищення такої продукції; заборони відповідачам використовувати будь-які словесні та окремі інші елементи позначення на знак для товарів і послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за свідоцтвом України від 10.12.2013 р. № 179728 при виробництві і реалізації горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на вчинення відповідачами акту недобросовісної конкуренції шляхом внесення додаткових елементів до зареєстрованого позначення за свідоцтвом України від 10.12.2013 р. № 179728 при маркуванні горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", що призводить до змішування з продукцією, яка реалізується позивачем, неправомірного використання ділової репутації іншого виробника, використання етикетки, що є промисловою власністю іншої особи і введення споживачів в оману.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч. 3 та 5 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно з приписами ст. 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р., яка набула чинності для України з 25.12.1991 р., країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Зокрема підлягають забороні:

- всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;

- неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;

- вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 32 ГК України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 33 ГК України неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 4 названого Закону неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Реалізація положень наведених законодавчих приписів не пов'язана з наявністю чи відсутністю у особи, яка вважає свої права порушеними, охоронного документа на знак для товарів і послуг, оскільки останні забезпечують захист від недобросовісної конкуренції виходячи з першості у використанні позначення, що сприяє індивідуалізації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 61 ППВГС України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 р., оскільки згідно з п. 1 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами господарському суду необхідно точно з'ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва.

Сухомлин Антон Олександрович подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні 25.07.2013 р. (т. 1 а.с. 24-26). Свідоцтво на знак товарів і послуг № 188413 зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.07.2014 р. (т. 2 а.с. 42).

Синишин Володимир Миронович подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні 08.05.2013 р. (т. 1 а.с. 66). Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 179728 зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2013 р. (т. 1 а.с. 65).

Згідно з п. 1 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Таким чином Синишин Володимир Миронович першим подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні, а саме 08.05.2013 р. (т. 1 а.с. 66).

Також, Синишину Володимиру Мироновичу видано патент на промисловий зразок № 27222, який зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 25.06.2014 р. (т.1 а.с. 176).

Доводи позивача, щодо того, що відповідач 1 використовує інше маркування своєї продукції, ніж зареєстроване в базі даних "Український інститут промислової власності" є не обґрунтованими, оскільки згідно коментованої ст. 495 ЦК України знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що вирізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, зовнішній вигляд товару ЕТНОС "Полісся" Оригінальна візуально відрізняється від зовнішнього вигляду товару "Нове Полісся" "Вільна Класична" формою та розміром скляної тари, формою та розміром етикетки, найменуванням. А від так в суду відсутні підстави вважати що товар "Нове Полісся" "Вільна Класична" є копією товару ЕТНОС "Полісся" Оригінальна і може вводити в оману споживачів.

Згідно п. 2.2 ППВСГ України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 р. вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності.

Не обґрунтоване позивачем і право на звернення до суду з вимогою про заборону відповідачам при виробництві та реалізації горілки наносити будь-які словесні та будь-які окремі інші елементи позначення на знак для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за свідоцтвом (наявність повноважень, порушення права тощо).

Заперечення третьої особи на позовну заяву, згідно яких Коваленком Ігорем Борисовичем ще в 2011 році розроблена етикетка горілки "Золота Нива Полісся" графічне зображення якої є ідентичним графічному зображенні на етикетці "Етнос Полісся" Оригінальна (т. 2 а.с. 135) судом до уваги не беруться, оскільки третя особа на підтвердження своїх доводів не надала суду належним чином завірених копій заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні та свідоцтва на знак товарів і послуг зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволені позову.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум, що сплачені стороною за отримання послуг адвоката, на підставі договору, укладеного з ним особисто або з адвокатським об'єднанням, як судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимог по оплаті послуг адвоката відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" подано договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) по даній справі від 21.05.2014 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 10 від 26.05.2014 р. на суму 3 000,00 грн.,, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 23.11.2010 р., розрахунок до договору про надання правової допомоги від 21.05.2014 р.

З урахуванням ціни позову, складності даного спору, та тривалості розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, є доказаною та обґрунтованою і підлягає задоволенню в розмірі 3 000,00 грн.

Ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. встановлено розмір ставок судового збору, зокрема, за подання позовної заяви немайнового характеру до господарського суду розмір ставки судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Станом на 2014 рік розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218,00 грн. У даній позовній заяві судовий збір, за чотири немайнові вимоги становить 4 872 грн. До позовної заяви додано платіжні доручення № 756 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 757 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 758 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 759 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Зайво сплачені 2 436,00 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 32, 33 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 495 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р., господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина - Табак" до приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари", товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова", про заборону виробництва і продаж продукції з неправомірно використаним позначенням відмовити.

Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36497264) 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) судового збору, зайве сплаченого платіжними дорученнями № 756 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 757 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 758 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн., № 759 від 29.04.2014 р. про сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. (оригінали платіжних доручень знаходяться у справі № 903/429/14).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36497264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (вул. Шевченка, буд. 35, м. Ківерці, Ківерцівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 35184264) 3 000,00 грн. (три тисячі гривень) витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

19.01.2015

Суддя І. О. Гарбар