Постанова

від 10.03.2015 по справі 903/429/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 903/429/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Дужич С.П. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: - Дворський В. М.

відповідача 1 - Собковський С. С.

відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи - Собковський С. С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" на рішення господарського суду Волинської області від 14.01.15 р. у справі № 903/429/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова"

про заборону виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. у справі №903/429/14 (суддя Гарбар І.О.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" та до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" про заборону виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. у справі №903/429/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, апеляційну скаргу задоволити повністю, а також у зв'язку з відмовою від позову - повністю скасувати рішення господарського суду Волинської області по справі №903/429/14 від 14.01.2015 р. за позовом ТОВ «Галичина-Табак» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" та відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" про заборону виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням та припиненням провадження у справі №903/429/14.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" звернулося із заявою про припинення провадження у даній справі та розглянув справу по суті.

Однак, скаржник стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" подало заяву про відмову від позову у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був припинити провадження по справі, а не розглядати справу по суті та виносити рішення по справі.

Крім того, доводи апеляційної скарги обґрунтовані неправомірним маркуванням відповідачами горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична" із застосуванням додаткових, не зазначених у Свідоцтві № 179728 від 10.12.2013 р. словесних та інших елементів позначення у спосіб, настільки схожий на той, в який маркує свою горілку товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" - Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, що призводить до її копіювання, змішування з іншим виробником та до введення в оману споживачів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

29.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" надали Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у яких просять апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. без змін.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. у справі №903/429/14 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Дужич С.П., суддя Василишин А.Р.

У судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" Дворський В.М. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 14.01.15 р. у справі №903/429/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, тому просить його скасувати і припинити провадження у справі №903/429/14 у зв'язку з відмовою від позову.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" Собковський С.С. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 14.01.15 р. у справі №903/429/14 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 2 - ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2013 р. Фізичними особами Сухомлином А.О., Ширшиковим О.В., Грушицькою В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГЕТЬМАН" подано заявку № m 2013 13201 про реєстрацію знака для товарів і послуг "ЕТНОС ПОЛІССЯ" (комбіноване) для товарів 33 класу МКТП.

15.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА- ТАБАК" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГЕТЬМАН" як виконавцем укладено договір про виробництво й поставку алкогольних напоїв .

За умовами даного договору замовник доручив виконавцю здійснити виробництво алкогольних напоїв, зокрема горілки "Етнос ПОЛІССЯ Оригінальна" з використанням відповідної рецептури та технологічної інструкції, а виконавець зобов'язався виготовити таку продукцію в обсягах і на умовах, які визначені замовником з дотриманням попередньо заявленого замовником товарного іміджу продукції (щодо вигляду пляшки, етикетки, ковпачка, кришки, ящика та інших пакувальних матеріалів) і передати її замовнику (пункт 2.1 Договору).

У відповідності до п.4.2. Договору у випадку виникнення будь-яких спорів з приводу законності використання Рецептур та/або об'єктів інтелектуальної чи промислової власності, пов'язаних із виробництвом горілок, передбачених цим договором, усі фінансові санкції та усю відповідальність чи можливі негативні наслідки пов'язані із використанням Рецептур чи об'єктів інтелектуальної власності, нестиме замовник.

Пунктом 9.6. договору передбачено, що договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 р. з можливістю його продовження відповідно до додаткових угод до цього Договору.

08.04.2014 року позивачем на адресу відповідачів направлена вимога про припинення введення в оману споживачів.

Позивач вважав, що відповідачі вчиняють дії щодо маркування алкогольної продукції, які вводять в оману споживачів і порушують приписи ст.4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Відповідь на вимогу надана не була.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 179728 від 10.12.2013 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою № m201308156 від 08.05.2013 року вбачається, що ним надано правову охорону як знаку для товарів і послуг комбінованому позначенню "НОВЕ ПОЛІССЯ". Право власності на зареєстрований знак належить Синишину В.М.

Відповідно до ліцензійного договору № 11/12-01 від 11.12.2013 року, укладеного між Синишиним В.М. (ліцензіаром) та ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" (ліцензіатом, ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі № 013996 від 06.07.2012 року), ліцензіар надає ліцензіату на строк дій даного договору (до 31.12.2014 року, п. 5.1) на платній основі, виключну ліцензію на користування знаком для товарів та послуг, що охороняється свідоцтвом № 179728 від 10.12.2013 року, для позначення товарів, що виготовляються за замовленнями ліцензіата і реалізуються ним. Ліцензіат є ексклюзивним дистриб'ютором продукції, позначеної знаком для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" на території України.

У відповідності до ліцензійного договору № 13/12-01 від 13.12.2013 року, укладеного між Синишиним В.М. (ліцензіаром) та ПАТ "Люботинський завод "Продтовари" (ліцензіатом, ліцензія на виробництво алкогольних напоїв № 565322 від 24.01.2012 року), ліцензіар надає ліцензіату на строк дії даного договору (до 31.12.2014 року, п. 5.1) на платній основі, не виключну ліцензію на користування знаком для товарів та послуг, що охороняється свідоцтвом № 179728 від 10.12.2013 року, для позначення товарів, що виготовляються та збуваються. Ліцензіат постачає продукцію, позначену знаком для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ", виключно ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" на підставі відповідного договору поставки. (п. 1.1, 1.3 договору).

14.04.2008 року Міністерством аграрної політики України затверджено рецептуру горілки "Вільна Класична", розроблену ПАТ "Люботинський завод "Продтовари".

Також з матеріалів справи вбачається, що заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні подав, зокрема, Сухомлин Антон Олександрович, а позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ТАБАК".

З розглянутих колегією суддів матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду жодних доказів, які б засвідчили належність йому права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, чи права на її захист. В матеріалах справи є докази подання заявки на знак Етнос "ПОЛІССЯ", проте дана заявка була здійснена не позивачем, а Сухомлином А.О., Ширшиковим О.В., Грушицькою В.В., та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", які не є сторонами по даній справі.

Окрім цього, причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для: вилучення у відповідачів всієї алкогольної продукції "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", оскільки її виготовлення та введення у цивільний обіг здійснюється з неправомірно використаним позначенням; знищення такої продукції; заборони відповідачам використовувати будь-які словесні та окремі інші елементи позначення на знак для товарів і послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за свідоцтвом України від 10.12.2013 р. №179728 при виробництві і реалізації горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на вчинення відповідачами акту недобросовісної конкуренції шляхом внесення додаткових елементів до зареєстрованого позначення за свідоцтвом України від 10.12.2013 р. № 179728 при маркуванні горілки "НОВЕ ПОЛІССЯ" "Вільна Класична", що призводить до змішування з продукцією, яка реалізується позивачем, неправомірного використання ділової репутації іншого виробника, використання етикетки, що є промисловою власністю іншої особи і введення споживачів в оману.

Відтак, позивачем обрано спосіб захисту, який передбачає відновлення його права шляхом заборони виробництва і продажу продукції з неправомірно використаним позначенням.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені у справі обставини та досліджені докази, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до частин третьої та п'ятої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно з приписами статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка набула чинності для України з 25.12.1991, країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Зокрема підлягають забороні: всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента; неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента; вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Відповідно до частин першої та другої статті 32 Господарського кодексу України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 33 Господарського кодексу України неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно з частиною першою статті 4 названого Закону неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Реалізація положень наведених законодавчих приписів не пов'язана з наявністю чи відсутністю у особи, яка вважає свої права порушеними, охоронного документа на знак для товарів і послуг, оскільки останні забезпечують захист від недобросовісної конкуренції виходячи з першості у використанні позначення, що сприяє індивідуалізації суб'єкта господарювання.

В пункті 61 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 р., роз'яснено, що оскільки згідно з п. 1 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами господарському суду необхідно точно з'ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Сухомлин Антон Олександрович подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні 25.07.2013 р.. Свідоцтво на знак товарів і послуг №188413 зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.07.2014 р.

В свою чергу Синишин Володимир Миронович подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні 08.05.2013 р.. Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 179728 зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2013 р.

Оскільки, згідно з п. 1 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Таким чином Синишин Володимир Миронович першим подав заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні, а саме 08.05.2013 р.

Крім того, Синишину Володимиру Мироновичу видано патент на промисловий зразок № 27222, який зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 25.06.2014 р.

Доводи апелянта, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" використовує інше маркування своєї продукції, ніж зареєстроване в базі даних "Український інститут промислової власності" є не обґрунтованими, оскільки згідно коментованої ст. 495 ЦК України знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що вирізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, зовнішній вигляд товару ЕТНОС "Полісся" Оригінальна візуально відрізняється від зовнішнього вигляду товару "Нове Полісся" "Вільна Класична" формою та розміром скляної тари, формою та розміром етикетки, найменуванням. А відтак в колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що товар "Нове Полісся" "Вільна Класична" є копією товару ЕТНОС "Полісся" Оригінальна і може вводити в оману споживачів.

У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" №12 від 17.10.2012 р. роз'яснено, що вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності.

Також не обґрунтоване позивачем право на звернення до суду з вимогою про заборону відповідачам при виробництві та реалізації горілки наносити будь-які словесні та будь-які окремі інші елементи позначення на знак для товарів та послуг "НОВЕ ПОЛІССЯ" за свідоцтвом (наявність повноважень, порушення права тощо).

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що по суті рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального права та дослідженням обставин справи.

Однак, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення вимог норм процесуального права не прийняв заяву позивача про відмову від позовної заяви, чим порушив його права і охоронювані законом інтереси.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Місцевий господарський суд, в порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав належної юридичної оцінки заяві, поданій позивачем до суду 22.12.2014 р., у якій позивач визначив, з яких підстав просить припинити провадження у справі, а саме з підстав, встановлених ст.78 ГПК України. Оскільки у прохальній частині заяви не містилось точної указівки позивача саме на ту підставу, з якої він просив суд першої інстанції припинити провадження у справі, місцевий господарський суд не тільки мав можливість, але і процесуальний обов'язок з'ясувати незрозумілий йому зміст поданої заяви. Такий висновок колегії суддів грунтується на положеннях ст.55 Конституції України, ст.ст.7,8,9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.4,4-2, ГПК України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.12.1997 р. у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі провадження підлягає припиненню у зв'язку із відмовою позивача від позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Оскільки рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. у справі № 903/429/14 прийнято з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення у справі слід скасувати, а провадження у справі припинити.

Керуючись ст.ст.78,80,99,101,103,104,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" на рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. у справі № 903/429/14 - задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2015 р. скасувати.

Провадження у справі №903/429/14 припинити.

Справу №903/429/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.