Постанова

від 17.01.2015 по справі 922/2919/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа №922/2919/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцова І.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третіх осіб - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман», м.Харків (вх.№4278Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року по справі №922/2919/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман», м.Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Вишкевич Володимир Вікторович, м.Харків,

2. Бенедик Юлія Василівна, м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року у справі №922/2919/14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму заборгованості за простроченим кредитом - 117724,36 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 8350,37 грн., суму заборгованості за простроченими відсотками понад 31 день - 15599,02 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 603,74 грн., судовий збір в сумі 2845,54 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Талисман», з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, апелянт просить стягнути на його користь з позивача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не надано до суду доказів підписання акту приймання-передачі, що свідчить про відсутність доказів фактичного переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, а також не надано доказів у підтвердження виконання ним зобов'язань в частині сплати загальної купівельної ціни за право вимоги.

Апелянт вказує, що він станом на момент звернення позивача не був повідомлений про відступлення права вимоги і письмове повідомлення про заміну кредитора не отримував.

Як зазначає скаржник, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що на момент подачі позову, право позивача відповідачем не порушено, оскільки останній не був повідомлений та був позбавлений можливості пересвідчитись в переході права вимоги від первісного кредитора до нового.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 14.01.2015 року була направлена сторонам та третім особам рекомендованими листами 12.12.2014 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі. Вказана ухвала отримана позивачем 22.12.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Копії ухвали суду від 12.12.2014 року, які направлялися на адреси відповідача та третіх осіб повернулися на адресу суду з позначкою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання».

У пункті 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою суду від 12.12.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін та третіх осіб про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін та третіх осіб не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (банк, позикодавець) та ТОВ «Талисман» (позичальник) укладено кредитний договір №49-КМК-07, відповідно до якого банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів протягом дії договору.

Згідно пункту 1.1. кредитного договору, ним встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів в рамках траншевої кредитної лінії у національній валюті України або в іноземних валютах в межах загальної суми 220000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною (надалі додаткова угода); процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

27.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (позивач у справі) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 Цивільного кодексу України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи приписи чинного законодавства України та керуючись договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків нового кредитора, а саме за кредитним договором №49-КМК-07 від 07.03.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього.

Згідно ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором - ПАТ «Кредитпромбанк» та новим кредитором - АТ «Дельта Банк» було направлено на адресу ТОВ «Талисман» повідомлення вих.№10429/КРМ/10102013-287 від 12.10.2013 року, в якому повідомлено останнього про здійснення відступлення права вимоги і надано інформацію щодо здійснення платежів та реквізитів. Вказане повідомлення було направлено на адресу ТОВ «Талисман» 12.10.2013 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, відомістю про направлення поштової кореспонденції та чеком «Укрпошта».

При цьому, кредиторами було повідомлено, що відступлення не призводить до будь-яких змін обсягу прав та обов'язків за кредитними документами, зокрема, сум, що підлягають сплаті та строків їх сплати.

Згідно з п.2.7.1., 2.7.2., 2.7.3. кредитного договору, розрахунок суми процентів за користування кредитом починається з дня зарахування суми кредиту на зазначений в пункті 1.2 даного кредитного договору рахунок, відкритий банком для обліку заборгованості позичальника за кредитом, наданим за даним кредитним договором, та здійснюється від суми фактичної заборгованості за кредитом. проценти за користування кредитами нараховуються в дні їх сплати відповідно до умов даного кредитного договору, а також в останній робочий день місяця та у день повного повернення заборгованості за кредитом, але не пізніше дати, вказаної в пункті 4.4. відповідного кредитного договору, виходячи із суми заборгованості на позичковий рахунок, який відкрито банком для обліку заборгованості позичальника, та процентної ставки, що встановлена даним кредитним договором. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строк, встановлений у пункті 4.4, останнє нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступного робочого дня за датою вказаною у пункті 4.4., в подальшому проценти за кредитом не нараховуються.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, про що неодноразово повідомлявся. Станом на 19.05.2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: за кредитним договором №49-КМК-07 142277,49 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом 117724,36 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 8350,37 грн.; сума заборгованості за простроченими відсотками понад 31 день - 15599,02 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 603,74 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно виконав своє зобов'язання за кредитним договором, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором №49-КМК-07 від 07.03.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по кредитному договору №49-КМК-07 від 07.03.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду доказів, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача боргу за кредитним договором №49-КМК-07 від 07.03.2007 року в сумі 117724,36 грн. та суму відсотків за простроченими відсотками понад 31 день у розмірі 15599,02 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.7.1. договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості за кредитами та процентами за користування кредитами сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем здійснено розрахунок суми пені по кредиту та по відсоткам заявлених до стягнення у розмірі 8350,37 грн. та 603,74 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши нарахування позивача, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 8350,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 603,74 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі за кредитним договором №49-КМК-07 від 07.03.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року по справі №922/2919/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Талисман» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року по справі №922/2919/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 січня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.