Ухвала

від 15.01.2015 по справі 826/12546/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/32427/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі №826/12546/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління

Міндоходів у м. Києві

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс",

2) Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції

у місті Києві

про визнання недійсними установчих документів, зобов'язання внести відповідні

реєстраційні зміни, скасування реєстрації в якості платника податку на додану

вартість та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс"(далі по тексту - ТОВ «Мінераліс»), Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - Відділ державної реєстрації) яким просить визнати недійсними установчі документів ТОВ «Мінераліс»; зобов'язати Відділ державної реєстрації внести відповідні реєстраційні зміни; скасувати реєстрації ТОВ «Мінераліс в якості платника податку на додану вартість та скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року у справі №826/12546/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у зазначеній справі, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Мінераліс» (ідентифікаційний код 32486018, місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного, 15) зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 19 вересня 2003 року.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 25879/10/19-2010 від 19 березня 2004 року керівником підприємства є Сацька Л.В.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання установчих документів ТОВ «Мінераліс» недійсними з моменту державної реєстрації, позивач посилається на те, що в ході розслідування кримінальної справи № 77-00186 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України , працівниками ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_5, 22 січня 1990 року. Під час допиту зазначена особа повідомила, що він з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність власних дій, здійснив реєстрацію ряду підприємств без наміру ведення господарської діяльності, з метою надання послуг в ухиленні від сплати податків суб'єктам господарювання, резидентам України. Одним з таких підприємств було ТОВ «Мінераліс». Особи, зазначені як директор та головний бухгалтер ТОВ «Мінераліс» участі у фінансово-господарській діяльності товариства не приймали, відповідних документів не підписували.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 42 , 551 , 56 , 65 , 66 , 79 Господарського кодексу України та підпункт 20.1.12. пункту 20.1 . статті 20 Податкового кодексу України , позивач просить установчі документи юридичної особи - ТОВ «Мінераліс» визнати недійсними з моменту державної реєстрації підприємства, зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести відповідні реєстраційні зміни та скасувати реєстрацію ТОВ «Мінераліс» як платника податку на додану вартість і відповідне свідоцтво з моменту державної реєстрації.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України , статті 42 Господарського кодексу України , статей 2 , 3 , 5 , частини 3 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року з наступними змінами та доповненнями, Порядку проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, визначений Законом України № 755-IV від 15 травня 2003року, пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України .

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про порушення закону реєструючим органом під час державної реєстрації суб'єкта господарювання та докази, що діяльність ТОВ «Мінераліс» визнавалась фіктивною, суди дійшли вірного висновку, що державна реєстрація останнього проведена відповідно до чинного законодавства України.

Зі змісту підпункту 20.1.37 20 Податкового кодексу України , закріплено право контролюючих органів на звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України № 755-IV від 15 травня 2003 року, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

На вимоги пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» , частини 8 статті 19 Господарського кодексу України ТОВ «Мінераліс» подало до податкового органу податку звітність. Також, згідно повідомлення про грошові зобов'язання та податковий борг № 375/11-04-15 від 16 серпня 2013 року станом на момент звернення до суду ТОВ «Мінераліс» має податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість загалом на суму 271214,19 грн.

Згідно статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Перелік підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Функції державних податкових органів визначені статтями 8 - 10 Закону України № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року. Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції забезпечують облік платників податків.

Отже, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Враховуючи викладене, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що податкові органи відповідно до пункту 17 частини 1статті 11 Закону України № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року мають право звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, та з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Таким чином, наведене свідчить про відсутність підстав для визнання недійсними установчих документів ТОВ «Мінераліс» з моменту його державної реєстрації та, як наслідок, відсутність у суду правових підстав для зобов'язання Відділу державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо внесення будь-яких реєстраційних змін.

Стосовно вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва скасувати реєстрацію ТОВ «Мінераліс» в якості платника податку на додану вартість та свідоцтва платника такого податку з моменту державної реєстрації.

Суд, дотримуючись принципів законності, не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо вирішення питання про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/12546/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді