Постанова

від 14.01.2015 по справі 826/17159/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2015 року 13:49 № 826/17159/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фомейшн Секьюріті Кентрол» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203, -

за участю представників сторін:

від позивача - Міхайліді Т.В.,

від відповідача - Перепелюка О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (надалі - позивач або ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» не порушувало вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Град Інвест ЛТД» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 14.01.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Град Інвест ЛТД» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 21.05.2014 року №2030/26-56-22-03-09/36865905 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» положень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 103 235,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2013 року - 103 235,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» подало до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на вказаний акт, розглянувши які відповідач листом від 19.06.2014 року №5468/10/26-56-22-03-05 вказав про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203, яким ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 103 235,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 809,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з відповідними скаргами, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 18.09.2014 року №9087/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 02.10.2014 року №4397/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203 залишено без змін, а скарги ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» - без задоволення.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» в звітних (податкових) періодах за січень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Град Інвест ЛТД».

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Град Інвест ЛТД» (Виконавець) укладено наступні договори:

1. Договір №31/12-2013 про надання послуг з організації охорони від 31.12.2013 року, згідно умов якого Замовник здійснює господарську діяльність з охорони власності згідно Ліцензії МВС України та Договорів надання охоронних послуг. Керуючись положеннями цих Договорів про його право покласти виконання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації охорони об'єктів власності у відповідності до умов цього Договору.

До змісту послуг з організації охорони належить: планування охоронних заходів; розробка комплексів постової, режимної та супутньої документації; здійснення комплексу заходів по контролю за несенням охорони, здійсненню перепускного та інших режимів; підбір та підготовка співробітників охорони, формування резерву охоронників; виставлення Виконавцем постів охорони на період формування груп охорони замовника; оперативна зміна співробітників замовника, які з будь-яких причин не можуть виконувати свої обов'язки з охорони; виставлення тимчасових постів охорони та спостереження за узгодженням з Замовником; вивчення рівня інженерного технічного захисту об'єктів та розробка планів розвитку інженерної укріпленості; організація ремонту та профілактичного обслуговування технічних засобів охорони; виявлення можливих шляхів здійснення неправомірних дій щодо об'єкту охорони та щодо осіб, які знаходяться на об'єкті, що охороняється; запобігання проникненню сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється; надання методичної допомоги в розробці, організації та здійснення заходів безпеки, охорони та режимних заходів; правове забезпечення заходів безпеки; пошук, збір, обробка, накопичення та аналіз інформації з питань забезпечення безпеки об'єктів, що заходяться під охороною; організація взаємодії з державними органами, установами і організаціями з питань інформаційно-аналітичної діяльності, пов'язаної із наданням охоронних послуг; проведення тематичних тренінгів з керівниками підрозділів замовника; надання кінолога з собаками; в разі необхідності, безпосередній (детальний) зміст охоронних послуг та порядок їх надання Сторони можуть уточнювати у доповненнях до цього Договору.

За надання передбачених Договором послуг, на підставі акта виконання робіт (послуг), Замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (послуг) (п. 4.1 даного договору).

2. Договір №0101/14 про надання послуг з професійної підготовки від 01.01.2014 року, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника, а саме: правова підготовка щодо правового регулювання застосування спецзасобів, фізичної сили та зброї, необхідної оборони, затримання осіб, що скоїли правопорушення, правомірних дій при виникненні критичних ситуацій; комплексна силова підготовка; загальна та спеціальна фізична підготовка зі здачею нормативів з тренером; рукопашний бій з інструктором; такти-спеціальна підготовка груп охорони із використанням необхідного інвентарю (ножі, палки та інше) з тренером щодо дій потенційного супротивника, попередження та протидії йому, включаючи тактичні комплексі вправи по організації взаємодії в екстремальних ситуаціях, ситуаційні тактичні тренінги з використанням страйкбольної зброї, маркерних боєприпасів та учбових імітаційних засобів; психологічна підготовка, тренування психологічної стійкості до психотравмуючих факторів.

За надання Виконавцем Замовнику послуг, зазначених у п. 1.1 відповідно до умов даного Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду, яка визначається згідно з Тарифами Виконавця, зазначеними в Додатку 1 до даного Договору. Загальна вартість Договору визначається як сума вартості послуг, визначених в актах виконаних робіт по даному Договору за весь період його дії (п. 3.1 даного договору).

Розрахунок Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюються на підставі підписаного Сторонами акту виконаних послуг. Датою приймання наданих послуг вважається дата підписання Сторонами акту наданих послуг (п. 4.1 даного договору).

В якості додатку 1 до договору №0101/14 від 01.01.2014 року сторонами погоджено тарифи та перелік послуг, що надаються ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» за вказаним договором.

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Гранд Інвест ЛТД», здійснених за вищезазначеними договорами, позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 від 05.01.2014 року на загальну суму 59 400,00 грн., №ОУ-0000009 від 10.01.2014 року на загальну суму 59 400,00 грн., №ОУ-0000010 від 15.01.2014 року на загальну суму 59 400,00 грн., №ОУ-0000011 від 16.01.2014 року на загальну суму 45 000,00 грн., №ОУ-0000012 від 20.01.2014 року на загальну суму 59 400,00 грн., №ОУ-0000013 від 25.01.2014 року на загальну суму 59 400,00 грн., №ОУ-0000014 від 29.01.2014 року на загальну суму 45 000,00 грн., №ОУ-0000026 від 31.01.2014 року на загальну суму 174 780 грн., №ОУ-0000027 від 31.01.2014 року на загальну суму 57 631,20 грн.;

- податкових накладних від 05.01.2014 року №13 на загальну суму 59 400,00 грн., від 10.01.2014 року №14 на загальну суму 59 400,00 грн., від 15.01.2014 року №15 на загальну суму 59 400,00 грн., від 16.01.2014 року №16 на загальну суму 45 000,00 грн., від 20.01.2014 року №17 на загальну суму 59 400,00 грн., від 25.01.2014 року №18 на загальну суму 59 400,00 грн., від 29.01.2014 року №19 на загальну суму 45 000,00 грн., від 31.01.2014 року №30 на загальну суму 174 780,00 грн., від 31.01.2014 року №31 на загальну суму 57 631,20 грн.

Також, на підтвердження оплати послуг за договорами №31/12-2013 про надання послуг з організації охорони від 31.12.2013 року та №0101/14 про надання послуг з професійної підготовки від 01.01.2014 року позивачем надано суду копії платіжних доручень та виписку з банківського рахунку позивача (з відмітками банку).

З урахуванням вищевикладеного, а також за результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Разом з тим, слід зазначити, що у відповідності до змісту акту перевірки період, який підлягав перевірці становить з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року , що також підтверджується наказом від 07.05.2014 року №537 про проведення документальної позапланової перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи.

Натомість, у висновках акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вказано про виявлене порушення вимог податкового законодавства за січень 2013 року , тобто за період, який, як було зазначено вище, не охоплювався перевіркою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» мало ділову мету, укладаючи вказані правочини з ТОВ «Гранд Інвест ЛТД», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У відповідності до наявної у матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру, основним видом економічної діяльності ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» є код КВЕД 80.10. Діяльність приватних охоронних служб, що відповідає предмету договорів, укладених ТОВ «Гранд Інвест ЛТД».

При цьому, як було зазначено вище, згідно договору №31/12-2013 про надання послуг з організації охорони від 31.12.2013 року вбачається, що Замовник здійснює господарську діяльність з охорони власності згідно Ліцензії МВС України та Договорів надання охоронних послуг. Керуючись положеннями цих Договорів про його право покласти виконання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з організації охорони об'єктів власності у відповідності до умов цього Договору.

На підтвердження вищезазначеного, у матеріалах справи містяться копії договорів про надання послуг з охорони, укладені з третіми особами - ТОВ «Крона-Комапі», ТОВ «Метрополія», ПрАТ «Лекс Холдинг».

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Гранд Інвест ЛТД») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Гранд Інвест ЛТД», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській №473/223/38752938 від 31.03.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року, оскільки у відповідності до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі №804/4961/14, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, постановлено визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких 31.03.2014 року складено Акт №473/223/38752938 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та 04.04.2014 року складено Акт №819/221/38752938 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» та її підсистемах, на підставі Акта №473/223/38752938 від 31.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та на підставі Акта №819/221/38752938 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року»; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі з Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» та її підсистем, інформацію, внесену на підставі Акта №473/223/38752938 від 31.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та на підставі Акта №819/221/38752938 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 38752938) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного вище товариства (ТОВ «Гранд Інвест ЛТД») умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Гранд Інвест ЛТД».

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомейшн Секьюріті Кентрол» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.06.2014 року №0004722203.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок