Ухвала

від 26.02.2015 по справі 826/17159/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17159/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомейшн Секьюріті Кентрол» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фомейшн Секьюріті Кентрол» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2015 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі від 23.06.2014 року №0004722203.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФСК».

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Град Інвест ЛТД» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складено відповідний акт від 21.05.2014 №2030/26-56-22-03-09/36865905.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 103 235,00 грн..

Не погоджуючись із вищезазначеними висновками акта перевірки, позивачем подано до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на акт, за результатами розгляду яких, листом відповідача від 19.06.2014 року №5468/10/26-56-22-03-05 висновки акта перевірки залишено без змін.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0004722203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 103 235,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 809,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Град Інвест ЛТД», як виконавцем, укладено: Договір про надання послуг з організації охорони від 31.12.2013 року №31/12-2013 та Договір про надання послуг з професійної підготовки від 01.01.2014 року №0101/14, а також відповідні додатки до них.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за вищезгаданими договорами позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні. Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства стали, зокрема, численні Акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Проте, зазначене не може бути належним та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом, оскільки вищезазначені акти лише фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки та не можуть давати оцінку здійсненим господарським операціям.

Колегія суддів зазначає, що оцінка господарським відносинам позивача з його контрагентом повинна даватись комплексно, з урахуванням специфіки їх сторін та предмету, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції.

Більш того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем перевірявся період господарської діяльності позивача з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, проте, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства у січні 2013 року, тобто за період, який не мав перевірятись.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином підтверджено реальність та фактичність здійснених господарських операцій, вони відповідають економічному змісту та діловій меті, а отримані результати використані позивачем у своїй господарській діяльності. Натомість, висновки податкового органу базуються виключно на припущеннях та повністю спростовуються наявними матеріалами справи.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.03.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.