Рішення

від 15.01.2015 по справі 906/631/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2015 р. Справа № 906/631/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання:Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабич Н.В. - дов. №1 від 02.01.15 р., дійсна до 31.12.15 р., Мальцева Л.М. - дов. №13 від 14.01.15 р., дійсна до 31.12.15 р.

від відповідача: Вандяєв О.О. - дов. №01-25/22 від 15.01.15 р., дійсна до 31.12.15 р.

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради ( смт. Озерне)

до Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м. Житомир)

за участю третьої особи на стороні відповідача Озерненської гімназії ( смт. Озерне)

про стягнення 146243,22 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 146243,22 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у листопаді 2013 року відповідно до Договору № 4 від 30.01.13року про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскільки на дату отримання акту № 505 від 01.12.2013 року на оплату теплової енергії за листопад 2013 року на суму 135990,74 грн. - 27.12.13р. збігли строки для реєстрації бюджетного фінансового зобов'язання, визначені у п.2.4 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.12р. № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", останній до оплати прийнятий не був. Окрім того, позивачу сплачена у повному обсязі договірна вартість послуг з постачання теплової енергії у 2013 році в розмірі 2958333,62 грн. (а. с. 40-41).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.07.2014р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р., у задоволенні позову про стягнення 146 243,22 грн. відмовлено.

Постановою ВГСУ від 03. 11.14року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд для встановлення наступних обставин: здійснення постачання позивачем в листопаді 2013 року певної кількості теплової енергії та прийняття її відповідачем на підставі договору №4 або на певній іншій правовій підставі, а також здійснення ним оплати отриманої теплової енергії за листопад 2013р.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Житомирської області № 226/2014 від 17.11.14року справу № 906/631/14 передано на повторний автоматичний розподіл та визначено головуючого у справі - суддю Машевську О.П.

Ухвалою від 19.11.14 року справу № 906/631/14 прийнято до свого провадження та вжити заходи щодо підготовки її до нового розгляду, з врахуванням обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України ( ст. 111-12 ГПК України), а також залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Озерненську гімназію ( смт. Озерне).

До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідач зустрічного позову не подав, в засіданні суду 02.12.14р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

В ході вирішення спору представники позивача позовні вимоги підтримували з підстав, у ньому визначених, представники відповідача , відповідно, заперечували. Судом вживались заходи щодо витребування у сторін спору додаткових доказів та пояснень по суті спірних правовідносин.

В засіданні суду 15.01.15року представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Заслухавши представників сторін , дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Новогуйвинської селищної ради від 05.10.2012року № 67 "Про початок опалювального сезону 2012-2013 р.р." позивачем прийнято наказ № 67 від 10.10.2012 року почати опалювальний сезон з 10.10.2012 року ( а с. 198-199).

На підставі розпорядження Новогуйвинської селищної ради від 12.04 .2013року № 33 "Про завершення опалювального сезону 2012-2013 р.р." позивачем прийнято наказ № 31 від 12.04.2013 року закінчити опалювальний сезон 15.04.2013 року ( а с. 200 -201).

Відповідно до розпорядження Новогуйвинської селищної ради від 01.10.2013року № 71 "Про початок опалювального сезону 2013-2014 р.р." позивачем прийнято наказ № 57 від 02.10.2013 року почати опалювальний сезон з 02.10.2013 року ( а. с. 14-15).

Таким чином, правовідносини сторін спору щодо постачання теплової енергії у 2013році виникли в період дії опалювального сезону 2012-2013років, що закінчився 15.04.13року та опалювального сезону 2013-2014років, що розпочався 02.10.2013року.

Як встановлено судом, 30.01.2013р. між сторонами спору укладено Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 4 (а.с.9-10), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2013 році поставити відповідачеві (замовнику) послуги, зазначені в Договорі №2 від 21.01.2011р., а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (відпуск та споживання теплової енергії ( надалі - Договір про закупівлю послуг № 4).

Договором № 2 від 21.01.2011р., укладеним між позивачем та відповідачем (а.с.7-8), строк дії якого закінчився 31.12.12року, було визначено, що позивач (постачальник) відпускає відповідачу (споживачу) теплову енергію у Гкалоріях протягом опалювального періоду, і як це випливає із суті договору , фактичному споживачу - Озерненській гімназії Житомирського району ( надалі - Договір на постачання теплової енергії №2).

В ході вирішення спору сторони письмово підтвердили, що у п.п. 1.1., 4.1 та 5.2 Договору про закупівлю послуг № 4 погодили застосовувати умови Договору на постачання теплової енергії №2 до відносин постачання - споживання теплової енергії у 2013 році для загальноосвітнього навчального закладу Житомирського району, підпорядкованого відповідачеві - Озерненській гімназії Житомирського району.

Відповідно до п.1.2 Договору про закупівлю № 4 найменування послуги - послуга з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (40.30.1). Кількість послуги - 398,27 Гкал.

У п.1.3 Договору про закупівлю № 4 сторони погодили, що обсяги закупівлі послуги можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків .

Відповідно до п.3.1 Договору про закупівлю № 4 ціна цього договору становить 327271,00 грн., у тому числі ПДВ 54545,17 грн.

В п. 3.2 Договору про закупівлю № 4 додатково визначено, що ціна цього Договору не повинна змінюватись, крім випадку зменшення ціни договору про закупівлю, узгодженого сторонами, та зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування.

Як визначено у п.6.2.3 Договору про закупівлю № 4 відповідач як замовник послуги зобов'язаний зменшувати обсяг її закупівлі та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 4.1 Договору про закупівлю № 4, розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату товару (робіт або послуг) або після підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт по теплопостачанню.

Разом з тим, у цьому ж пункті Договору про закупівлю № 4 сторони фактично домовились застосовувати у 2013році також умови Договору на постачання теплової енергії №2.

Зокрема, у п. 7 Договору на постачання теплової енергії №2 було визначено, що всі розрахунки проводяться через банківські установи до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим , по платіжним документам, які виписуються постачальником.

Відповідно до п. 10.1 Договору про закупівлю № 4 він діє з 15 лютого 2013 року до 31 грудня 2013 року.

Як встановлено судом, 15.02.13 року сторони укладають Додаткову угоду №1 до до Договору про закупівлю № 4, відповідно до якої зменшують договірний обсяг закупівлі послуги з постачання теплової енергії з 398,27 Гкал. до 302,0 Гкал та, відповідно, договірну вартість з 327271,00 грн. ( ПДВ 54545,17 грн.) до 269510,00 грн. ( ПДВ 44918,33 грн.) (а.с.12).

Строк дії Додаткової угоди №1 від 15.02.13року сторони погоджують з 15.02.13року до 31.12.2013року. В решті умови Договору про закупівлю № 4 сторони не змінюють.

Таким чином, згідно досягнутих сторонами домовленостей станом на 15.02.13р. у період з 15.02.13року до 31.12.2013року договірний обсяг теплової енергії на період опалювального сезону становив 302,0 Гкал, вартістю 269510,00 грн.

Договірний обсяг теплової енергії та її вартості у період з 01.01.13року по 14.02.13року, визначався Договором № 4 від 29.02.2012року ( а.с. 190).

Судом встановлено, що 21 січня 2013року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 4 від 29.02.2012року про поставку теплової енергії в кількості 195 Гкал вартістю 163939 грн. на період з 21 січня 2013року до 31 березня 2013року та, як це фактично доводять обставини спору, у фактичне місце поставки - Озерненській гімназії Житомирського району ( а. с. 11, 190, 228).

Разом з тим, визначивши у Договорі про закупівлю послуг № 4 в редакції Додаткової угоди №1 від 15.02.13року початок його дії з 15 лютого 2013року , сторони , тим самим, фактично погодили останнім днем дії Додаткової угоди № 1 до Договору № 4 від 29.02.2012року - 14.02.2013року.

Таким чином, акти здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачанню № № 51, 55 від 21.01. 13року та 11.02. 13року на загальну суму 163939,00 грн. підтверджують факт поставки позивачем відповідачу теплової енергії у кількості 194Гкал у період з 21.01.13р. по 14.02.13року в межах строку дії Додаткової угоди № 1 до Договору № 4 від 29.02.2012року. Однак період поставки теплової енергії, що закінчився 14.02.13року не входить до предмету та підстав цього позову.

В свою чергу, факт поставки теплової енергії у період з 15.02.13р. по 15.04.13року , що припадає на перебіг опалювального сезону 2012-2013років, та визначення її кількості у Гкалоріях за приладом обліку в межах строку дії Договору про закупівлю послуг № 4 в редакції Додаткової угоди №1 від 15.02.13року підтверджується наступними актами :

- акт здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачанню № 72 від 22 лютого 2013року щодо поставки 101,06 Гкал теплової енергії у лютому на суму 84988,71 грн.;

- акт здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачанню № 140 від 21 березня 2013року щодо поставки 104,00 Гкал теплової енергії у березні на суму 87461,09 грн.;

- акт здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачанню № 180 від 22 квітня 2013року щодо поставки 45 Гкал теплової енергії у квітні на суму 37843,74 грн. (а.с. 176-179, 226 ).

Судом встановлено, що отриману за цей період теплову енергію у кількості 250,06 Гкал на суму 210293,54 грн. відповідач оплатив у період з 28.02.13р. по 30.04.13року ( а.с. 187).

Станом на дату початку опалювального сезону 2013-2014 р.р. з 02.10.2013 року, третя особа Озерненська гімназія повідомила позивача письмово про те, що облік теплової енергії за показниками лічильника здійснюватись не буде у зв'язку із його відсутністю ( а.с. 172).

Як встановлено судом, за період з 02.10.13 року по 01.12.13року включно кількість поставленої теплової енергії у Гкалоріях не визначалась у зв'язку з відсутністю у третьої особи приладу її обліку. Тому в ході нового вирішення спору судом достовірно не встановлено фактичний обсяг поставленої позивачем третій особі теплової енергії у відповідній одиниці вимірювання - Гкалорія, в тому числі, конкретно у листопаді 2013 року.

В свою чергу, факт поставки теплової енергії в цей період для опалення будівлі гімназії сторонами спору не заперечувався.

Як встановлено судом за період з 02.10.13р. по 31.10.13р. та за 01.12.13року відповідач прийняв та оплатив послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 54272,25 грн., кількість якої була розрахована позивачем в одиниці вимірювання - 1 кв. м , виходячи із приведеної опалювальної площі будівлі гімназії - 7377,97 кв.м , а вартість - за тарифами в розмірі 15, 36 грн. та 5,63 грн. за 1 кв.м. площі, відповідно. Зокрема, це акти здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачанню № 444 від 22.11.13року за жовтень на суму 49845,56 грн. та акт № 514 від 13.12.13року за один день грудня на суму 4 426,79 грн. ( 3688,99 грн. + ПДВ 737,80 грн.) ( а.с. 53 -54 , 84, 86).

Як встановлено судом, 13.12.13року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про закупівлю послуг № 4 (а.с.55), відповідно до якої збільшено обсяг закупівлі послуги з постачання теплової енергії у 2013році на 30,307 Гкал. вартістю 26 323,62 грн.

За умовою п.3.1 Додаткової угоди №2 від 13.12.13року , остання діє з 13.12. 2013року по 31.12.13р.

Таким чином, згідно досягнутих сторонами домовленостей станом на 13.12.13р. у період з 15.02.13року до 31.12.2013року договірний обсяг теплової енергії на період опалювального сезону становив 332,307 Г кал, вартістю 295 833,62 грн.

02 грудня 2013 року у приміщенні Озерненської гімназії були встановлені теплові лічильники СВТУ -11Т, заводський номер 2864 та СВТУ -11Т, заводський номер 2820, про що складено акт про введення їх в експлуатацію для обліку теплової енергії ( а. с. 24).

Третя особа Озерненська гімназія 12.12.2013року подала позивачу показники обох лічильників про використані 36 Гкалорій на опалення у грудні 2013року. Згідно акту № 514 від 13.12.13року відповідач прийняв та оплатив 25.12.13р. послуги з постачання теплової енергії у кількості 36 Гкалорій на суму 31 267,73 грн. ( 26056,44 грн. + ПДВ 5211,29 грн. ( а.с. 53 -54 , 84, 86, 91, 187). Встановлені обставини спору доводять, що зазначений обсяг теплової енергії визначено за період з 02.12.13р. по 12.12.2013року включно за показниками приладу обліку.

Обсяг поставленої теплової енергії за приладами її обліку за період з 13.12.13р. по 31.12.13р., тобто по останній день строку дії Договору про закупівлю послуг № 4, не входить до предмету та підстав цього позову.

Таким чином, судом встановлено, що у період з 15.02.13р. до 13.12.13року позивач поставив , а відповідач прийняв визначений приладами обліку обсяг теплової енергії у кількості 286,06 Гкал на суму 241 561,27 грн.

Натомість поставка теплової енергії в кількості 46, 247 Гкал ( 332,307 Гкал - 286,06 Гкал) на суму 40167,74 грн. показниками приладу обліку не підтверджена.

Як встановлено судом, відповідач сплатив позивачу, і це останній визнав, договірну вартість наданих послуг з постачання теплової енергії в сумі 295 833,62 грн.

Цими коштами, відповідач фактично оплатив послуги з постачання теплової енергії за даними приладу обліку в кількості 286,06 Гкал на суму 241 561,27 грн. та за приведеною опалювальною площею на суму 54272,25 грн.

Як визнав позивач, на кінець 2013 року теплова енергія в кількості 46, 247 Гкал вважається такою, що не використана ( а.с. 227).

В свою чергу, вважаючи, що за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в листопаді місяці 2013р. в сумі 135990,74 грн. , що розрахована за приведену опалювальну площу - 7377,97 кв.м, що визначена у Договорі на постачання теплової енергії №2 та за ціною 1 кв.м. - 15,36 грн., що визначена рішенням виконкому Новогуйвинської селищної ради № 83 від 18.07.13 року , позивач надіслав відповідачу акт № 505 від 01.12.2013 року для оплати.

Отримавши 27.12.13р. акт № 505 від 01.12.2013 року на суму 135990,74 грн., відповідач листом від 21.01.14р. № 18-5/104 повідомив позивача про те, що до оплати акт прийнятий не був , оскільки на дату його отримання збігли строки для реєстрації бюджетного фінансового зобов'язання, визначені у п.2.4 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.12р. № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" (а.с. 18).

Вважаючи заперечення відповідача безпідставними, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 21.03.2014року про стягнення боргу за поставлену теплову енергію у листопаді 2013 року на суму 135990,74 грн. , посилаючись при цьому на п.6.2.4 Договору про закупівлю послуг № 4 ( а. с. 19 -20).

У відповіді на претензію від 24.04.14р. № 01-25/227 відповідач вимоги останньої не визнав саме з тих підстав, що акт № 505 від 01.12.2013 року на суму 135990,74 грн. було надано позивачем з порушення строків його надання, що доводить порушення умов Договору про закупівлю послуг № 4 з його боку та звільняє відповідача від обов'язку оплати послуг за листопад 2013 року ( а. с. 22).

Як встановлено в ході вирішення спору, під дотриманням строку надання акту № 505 від 01.12.2013 року на суму 135990,74 грн. для оплати відповідач вважає умову п. 7 Договору на постачання теплової енергії №2 ( до 10 числа наступного за розрахунковим). В даному випадку - до 10.12.13 року.

Таким чином, судом встановлено, що заперечення відповідача проти оплати теплової енергії за листопад 2013 року на суму 135990,74 грн. не ґрунтувались на недотриманні позивачем умов укладених договорів щодо визначення її кількісних та вартісних показників в цей місяць, оскільки, як визнав відповідач вже в ході судового вирішення спору, він погодився на умову п. 6 Договору на постачання теплової енергії №2 про визначення розміру плати за опалення у період відсутності у третьої особи приладу обліку за приведеною опалювальною площею та затвердженим виконком Новогуйвинської селищної ради тарифом за 1 кв. м. цієї площі.

На підставі вищевикладених обставин позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, вважаючи зобов'язання відповідача з оплати спожитої теплової енергії в листопаді місяці 2013р. не виконаним .

Окрім того, вважаючи виконання цього зобов'язання простроченим та у відповідності до п. 7.2 Договору про закупівлю послуг № 4 та ст. 625 ЦК України на суму боргу позивач нарахував 49,18 грн. пені, 1475,41 грн. 3% річних та 8727,89 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на ті самі обставини - порушення позивачем строків надання акту № 505 від 01.12.2013 року для оплати в порядку бюджетного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Насамперед господарський суд приймає до уваги, що Договір про закупівлю послуг № 4 є наслідком проведеної відповідачем закупівлі послуг з постачання водяної пари і гарячої води , за процедурою закупівлі в одного учасника (п. п. 3 та 23 ч.1 ст. 1 та п. 2 ч. 2 та ч. 1 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI редакції, чинній станом на 31.01.13р. ( надалі - Закон № 2289-VI).

Стаття 40 Закону № 2289-VI передбачала, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Станом на 31.01.13р. стаття 41 Закону № 2289-VI "Істотні умови договору про закупівлю" вже не діяла, оскільки її було виключено на підставі Закону N 5044-VI від 04.07.2012року, який набрав чинності з 05.08.12р.).

Окрім того, станом на 31.01.13року також втратив чинність наказ Міністерства економіки України 27.07.2010 N 925, яким було затверджено Типовий договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та Інструкцію щодо його заповнення ( наказ № 925 втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі N 1223 від 05.11.2012 року).

Тому укладаючи 31.01.13року Договір про закупівлю послуг № 4, зокрема, погоджуючи його істотні умови, сторони спору мали керуватися як загальними вимогами Цивільного та Господарського кодексів України, так і враховувати особливості , визначені Законом № 2289-VI.

Зокрема, зміст ч. 5 ст. 40 Закону № 2289-VI доводить, що істотними умовами договору про закупівлю є кількість (обсяг ) предмету закупівлі, ціна та якість предмету закупівлі, строк дії договору.

Зміст істотних умов Договору про закупівлю послуг № 4 визначає його дійсну правову природу - договір енергопостачання.

Так, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає, зокрема, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується ( ч.1 ст. 275 ГК України).

У ч. 2 статті 275 ГК України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно ч. 3 цієї статті предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно ч.1 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

У частині 2 цієї статті встановлено, що пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

За правилом ч. 5 цієї статті кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

У ч. 3 ст. 714 ЦК України також встановлено, що Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так особливості виконання договору постачання енергетичними ресурсами передбачені Законом України "Про теплопостачання" , і зокрема:

- споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію ( стаття 19),

- теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання споживачу обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів ( стаття 24).

За змістом статті 1 цього Закону обсяг спожитої теплової енергії визначається на основі показань приладу комерційного обліку теплової енергії. Інший спосіб визначення обсягу поставленої та спожитої теплової енергії цей Закон не визначає.

Закон України "Про теплопостачання" набрав чинності 06.07.2005 року , у п. 3 Прикінцевих положень якого було встановлено Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання ним чинності:

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити розробку нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Сукупний аналіз ч. 3 ст. 714 ЦК України та п. 3 Прикінцевих положень Закон України "Про теплопостачання" доводить, що особливості виконання договору постачання енергетичними ресурсами визначаються також підзаконними нормативно- правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 були затверджені Правила користування тепловою енергією, згідно загальних положень яких вони є обов'язкові для виконання , зокрема, усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності та споживачами ( фізичними та юридичними особами) ( надалі - Правила № 1198).

Згідно п. 17 Правил № 1198 для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

У п. 19 Правил № 1198 передбачено, що споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

В абз. 2 п. 20 Правил № 1198 передбачено, що у разі відсутності приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Аналогічне правило містить абз. 2 п. 23 Правил № 1198 про те, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно п. 24 Правил № 1198 у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

Згідно п. 26 Правил № 1198 споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору.

За змістом п. 35 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов'язана надавати споживачеві інформацію про обсяги та якість постачання теплової енергії, тарифи (ціни), порядок оплати, методики і нормативи розрахунку, режими споживання на умовах, визначених договором.

Згідно п. 38 Правил № 1198 теплопостачальна організація несе відповідальність за:

- недотримання затверджених договірних значень обсягів постачання теплової енергії;

- ненадання на вимогу споживача розрахунку обсягів поставленої теплової енергії.

В свою чергу, споживач, як це встановлено у п. 39 Правил № 1198, має право вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, н а р а х у в а н н я р е а л ь н о с п о ж и т о ї к і л ь к о с т і т е п л а на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду.

Вищевикладене доводить, що визначення кількості (обсягу) реально (фактично) спожитої теплової енергії здійснюється двома способами:

- за показами вузла обліку;

- за розрахунком абз. 2 п. 23 Правил № 1198 у разі відсутності вузла обліку.

В свою чергу, розрахунок абз. 2 п. 23 Правил № 1198 вимагає договірного визначення теплового навантаження. Інші показники розрахунку не є сталою величиною, тому їх розмір визначається не договором, а за фактом ( реальна температура теплоносія в теплових мережах, температура зовнішнього повітря, тривалість розрахункового періоду).

Судом встановлено, що при укладенні Договору про закупівлю послуг № 4 сторони спору не передбачили умову про теплове навантаження будівлі Озерненської гімназії, оскільки істотні умови останнього визначали не на підставі Закону України "Про теплопостачання" та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Таким чином, укладаючи Договір про закупівлю послуг № 4, сторони залишили поза увагою приписи ст. 40 Закону № № 2289-VI про те, що договір про закупівлю укладається відповідно до положень Цивільного кодексу України, зокрема, абз. 2 ч.3 ст. 6 цього Кодексу про те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Однак в ході виконання Договору про закупівлю послуг № 4, зокрема, на початку опалювального сезону 2013-2014років - 02.10.13року, сторони в обов'язковому порядку мали врахувати вимоги абз.2 п.п. 20 та 23 Правил № 1198 для визначення кількості (обсягу) фактично поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за період відсутності в останнього приладу її обліку з 02.10.13р. по 01.12.13року включно, оскільки це прямо передбачено ч. 3 ст. 714 ЦК України та п. 3 Прикінцевих положень Закон України "Про теплопостачання".

Для належного виконання Договору про закупівлю послуг № 4 в цій частині сторони мали право внести до нього зміни , зокрема, доповнити умовою про теплове навантаження будівлі Озерненської гімназії. Однак таким правом сторони не скористались.

Відповідно до встановлених судом обставин, Договором про закупівлю послуг № 4 сторони погодили договірну кількість ( обсяг) теплової енергії - 332,307 Г кал та її ціну 295 833,62 грн. З них фактично позивачем поставлено теплову енергію в кількості 286,06 Гкал на суму 241 561,27 грн. , що підтверджено показами приладу обліку.

Оскільки поставка 46, 247 Гкал на суму 40 167,74 грн. не підтверджена показниками приладу обліку або актами здачі - прийняття виконаних робіт по теплопостачання, суд не розцінює сплату відповідачем коштів за приведеною опалювальною площею на суму 54272,25 грн. як доказ фактичного прийняття цього залишку договірного обсягу теплової енергії.

Окрім того, суд не встановив кількість ( обсяг) фактично поставленої та спожитої третьою особою теплової енергії у листопаді 2013року, оскільки для її визначення позивач не застосовував умови абз. 2 п.20 та 23 Правил № 1198. У зв'язку з цим, суд не встановив, чи виконав відповідач свій обов'язок з її оплати, зокрема, за рахунок сплачених коштів в сумі 54272,25 грн.

Доводи позивача в частині обов'язку відповідача сплатити за спожиту теплову енергію в листопаді місяці 2013р. в сумі 135990,74 грн. , що розрахована за приведену опалювальну площу - 7377,97 кв.м, що визначена у Договорі на постачання теплової енергії №2 та за ціною 1 кв.м. - 15,36 грн., що визначена рішенням виконкому Новогуйвинської селищної ради № 83 від 18.07.13 року на підставі акта № 505 від 01.12.2013 року суд відхиляє у повному обсязі з вищевикладених підстав, оскільки згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за ф а к т и ч н о о т р и м а н у теплову енергію.

Доводи позивача про те, що визначення кількості ( обсягу) фактично поставленої та спожитої третьою особою теплової енергії здійснено на підставі п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005р. (далі - Правила №630), суд відхиляє з наступних підстав.

Так, предметом регулювання Правил № 630 є послуга з централізованого опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Об'єктом надання цієї послуги є приміщення квартири, без урахування площі лоджій, балконів, терас багатоквартирного будинку, нежитлові приміщення у цьому будинку, а також будинок садибного типу.

Суб'єктами отримання цієї послуги є фізичні та юридичні особи (далі - споживач).

Згідно абз. 1 п. 10 Правил № 630 оплата послуг з централізованого опалення здійснюється за показами квартирних засобів обліку теплової енергії незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Згідно абз. 2 цього пункту справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У п. 12. Правил № 630 передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Згідно п. 13 Правил № 630 у разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно п. 21 Правил № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Згідно п. 28 Правил № 630 споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Зокрема, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006р. затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.

Згідно п. 24 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р.

При визначення сфери застосування Правил № 630 слід також керуватись ДБН "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" В.2.2-15-20052.55 , у яких передбачено , серед інше, наступне :

- житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05. ( п.23);

- вбудовані в житлові будинки приміщення громадського призначення повинні обладнуватися системами опалення і вентиляції відповідно до норм проектування цих приміщень;

- житлові будинки повинні підключатися до систем централізованого теплопостачання через індивідуальний тепловий пункт (ІТП), обладнаний приладами обліку теплоспоживання та автоматизованими вузлами приготування теплоносіїв систем опалення та гарячого водопостачання ( п.5.24);

- вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення повинні обладнуватися окремими від житлової частини будинку системами або відгалуженнями систем зі своїми приладами обліку теплоспоживання, що розташовуються в загальному приміщенні ІТП. За завданням на проектування допускається за погодженням з теплопостачальною організацією розміщувати прилади обліку теплоспоживання вбудованих приміщень за межами ІТП;

- допускається забезпечувати теплопостачання вбудованих нежитлових приміщень, які розташовуються у габаритах однієї або двох квартир, від загальнобудинкових систем теплоспоживання.

Окрім того, Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99р. № 686-XIV зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачувати комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У пункті 1.7. Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території, затверджених Наказом Державного комітету з будівництва України від 05.09.01р. № 176 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.03.03р. також встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, сплачують орендну плату (у першому випадку) та плату за комунальні послуги (водо-, теплопостачання, водовідведення тощо) за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами.

Отже , Правила № 630 поширюються на споживачів юридичних осіб, які є власниками (орендарями) нежитлових приміщень виключно у житловому будинку, який не обладнано окремими від житлової частини будинку системами теплопостачання. При цьому предметом оплати є не кількість ( обсяг) фактично спожитої теплової енергії у Гкалоріях, а послуга з централізованого опалення , оплата за яку здійснюється як за показами квартирних засобів обліку теплової енергії, так і за нормативами (нормами) споживання за відсутності квартирних засобів обліку, тобто, за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами.

Натомість на мешканців багатоповерхових будинків та власників (орендарів) нежитлових приміщень у таких будинках не поширюються Правила користування тепловою енергією № 1198, оскільки всі вони не є власниками цього будинку як будівлі, а є лише споживачами послуг з централізованого опалення.

В свою чергу, постачання теплової енергії у громадські будівлі , до яких належить Озерненська гімназія , та визначення її кількості (обсягу) здійснюється виключно на підставі Правил № 1198, однак умови яких у спірних відносинах застосовані не були.

Посилання позивача на розпорядження голови Житомирської ОДА від 11.04.2002 року № 193 " Про затвердження Порядку застосування тарифів на комунальні послуги" як підставу розрахунку наданих послуг з постачання теплової енергії у листопаді 2013 року за приведеною опалювальною площею, суд відхиляє за безпідставністю, виходячи з наступного.

На житлово-комунальні послуги державне регулювання цін було запроваджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Так, згідно з пунктом 16 додатку до цієї постанови обласні державні адміністрації встановлювали, зокрема, тарифи на виробництво теплової енергії, послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, з прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів.

Однак пункт 16 додатку до цієї постанови втратив чинність на підставі Постанови КМ N 342 від 11.05.2005 року.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Тому суд критично розцінює пояснення Житомирської ОДА про чинність розпорядження голови Житомирської ОДА від 11.04.2002 року № 193 на даний час ( а.с. 248).

Оскільки в силу ст.33 ГПК України, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, господарський суд виходить з того, що недоведеність факту порушення майнового права є достатньою підставою для відмови у позові.

Витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.15року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам ( простою)

4 - третій особі ( рек.)