Рішення

від 16.01.2015 по справі 909/1306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2015 р. Справа № 909/1306/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр"

вул. Незалежності,161, м. Івано-Франківськ, 76002

вул. Чорновола, 7 офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ"

вул. Гетьмана Мазепи, 36, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 8 332 грн. 03 коп. заборгованості, з яких:

7 951 грн. 84 коп. - основний борг, 380 грн. 19 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Григорчук М.В. - представник, (довіреність № б/н від 22.12.14);

від відповідача:Борис Л.Д. - представник, (довіреність б/н від 25.11.14);

від відповідача:Каркузаєв Ш.В. - директор ТзОВ "Терек-ІФ",

(паспорт серія СЕ 615899 виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області від 26.07.12)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення 8 101 грн. 83 коп., з яких: 7 951 грн. 84 коп. - основний борг, 149 грн. 99 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.14 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.12.14.

В судових засіданнях 02.12.14 та 16.12.14 оголошувалась перерва до 16.12.14 та до 24.12.14 відповідно. 23.12.14 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх.№20447/14).Виходячи з положень ст. 81-1 ГПК України судом задоволено зазначене вище клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.01.15.

15.01.15 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 495/15; а.с. 114) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 8373 грн. 45 коп., з яких: основний борг в сумі 7 951 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 380 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в сумі 41 грн. 42 коп. При дослідженні вищевказаної заяви встановлено, що в матеріалах справи наявні докази направлення останньої відповідачу (а.с. 115,116); представник відповідача в судовому засіданні підтвердив отримання заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї матеріалів.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки, в позовній заяві не було вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, дана вимога не підпадає під збільшення розміру позовних вимог передбачених ч.4 ст.22 ГПК України, а тому заява позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 495/15) підлягає прийняттю та розгляду по суті в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення 3% річних, в прийнятті заяви в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат слід відмовити.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 в частині проведення оплати передбачених договором послуг. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме, порушення строків оплати позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 380 грн. 19 коп. за період з 01.03.12 по 16.01.15.

Відповідач проти позову категорично заперечує, що зазначив письмово у відзиві на позов (вх.№ 18936/14 від 27.11.14; а.с. 59-62). Заперечуючи позов стверджує, що позивачем - КП "Єдиний розрахунковий центр" не надавалися ТзОВ "Терек-ІФ" передбачені договором послуги. На думку відповідача, в договорі № 88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 року сторонами не обумовлено порядок надання послуги з благоустрою будинку, строки їх виконання, перелік заходів, а також не передбачена оплата за надані послуги.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

1 лютого 2012 року між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» (надалі- виконавець) та ресторан-баром «Терек» ТзОВ «Терек-ІФ» (надалі- споживач) укладено договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір; а.с. 12-16).

Договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, зазначений вище договір є правомірним правочином, так як його недійсність прямо не встановлена законом; договір сторонами не оскаржувався отже не визнаний судом недійсним.

Предмет договору визначений в статті 2 останнього.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку № 36 за адресою вул. Гетьмана Мазепи, який перебуває на балансі КП «Єдиний розрахунковий центр», власники якого не визначили виконавця житлово-комунальних послуг самостійно, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що невід»ємною частиною цього договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додаток № 1 до договору.

Тобто, відповідно до п. 2.2. Договору невід'ємною частиною цього Договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додаток №1 до Договору . Так, додатком № 1 до Договору є рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 842 від 27.12.2011р. «Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську» (а.с. 17-18) яким, зокрема, затверджено граничні тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій на основі яких здійснюється розрахунок наданих послуг.

Розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховувався на підставі тарифів визначених рішенням Івано-Франківської міської ради, яке є невід'ємною частиною договору (додаток №1; а.с. 18).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території.

У відповідності до умов укладеного договору, за період з лютого 2012 року по жовтень 2014 року КП «Єдиний розрахунковий центр» надало ТзОВ «Терек-ІФ» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 7951 грн. 84 коп. Факт надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи договорами укладеними позивачем з підрядними організаціями та актами виконаних робіт (а.с. 119-283).

Вартість послуг визначена у статті 7 Договору.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що щомісячна плата складається з вартості кожної з Послуг, що надаються для житлового будинку Споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності Послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання Послуг.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за Послуги визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці Споживача на сайті: domivka.if.ua. Рахунок-фактура вноситься в електронний обліковий регістр Виконавця. На вимогу Споживача Виконавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на паперовому носії, засвідченому печаткою Виконавця.

Слід зазначити, що при розгляді справи в судових засіданнях судом з»ясовано, що споживач(відповідач) не вимагав у виконавця(позивача) надання рахунку-фактури на паперовому носії, засвідченому печаткою Виконавця.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що рахунок- фактура складений на підставі цього Договору, є свідченням фактичного надання Послуг та підставою для оплати.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на заявлену до стягнення суму - 7951 грн. 84 коп. (а.с.23-55).

Відповідно до п. 8.1. Договору оплата Послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов»язання з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 7951 грн. 84 коп. не виконав.

12.09.14 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 160/8-2014 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 7498 грн. 22 коп.; доказ направлення претензії наявний в матеріалах справи (а.с. 67). Проте, вимога щодо сплати зазначеної вище суми залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтями 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за невиконання відповідачем своїх зобов»язань згідно укладеного між сторонами договору № 88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

За змістом ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. п. 2, 3, 5 ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державне регулювання цін/тарифів базується на принципах нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам по цінам /тарифам, затвердженим у встановленому законом порядку, відповідності рівня цін/тарифів розмірам економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості і якості.

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У відповідності до п. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виконавцями та споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а саме послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стосовно заперечень відповідача слід зазначити наступне.

Заперечення відповідача щодо підписання договору неуповноваженою особою не заслуговують на увагу, оскільки договір підписаний директором ТзОВ «Терек - ІФ» - Каркузаєвим Ш.В., клопотань щодо проведення судової почеркознавчої експертизи відповідачем не подавалося, договір скріплений печаткою відповідача (а.с. 16) та в судовому порядку не оскаржувався.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів надання послуг спростовуються тим, що в матеріалах справи наявні помісячні довідки про розрахунок за надані послуги з яких вбачається, що позивачем надавалися відповідачу наступні послуги: прибирання прибудинкової території; обслуговування мереж холодного водопостачання; аварійне обслуговування холодного водопостачання; технічне обслуговування конструктивних елементів; обслуговування електромереж; аварійне обслуговування електромереж; експлуатація номерних знаків на будинках.

Розмір плати за вищевказані послуги розраховувався на підставі тарифів визначених рішенням Івано-Франківської міської ради, яке є невід»ємною частиною договору.

28.08.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою (№ 28/08; вх.№ 01-02/1529; а.с. 71) про зняття нарахувань за договором за послуги із обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а також нарахувань по прибиранню прибудинкової території оскільки відповідач забезпечує виконання даних послуг самостійно.

КП «ЄРЦ» провело розрахунок з дати укладення договору по дату звернення та провело сторнування по особовому рахунку відповідача в сумі 245, 22 грн. Також, з 01.09.2013 року зняті нарахування з прибирання прибудинкової території. Тобто, з вересня 2013 року на підставі заяви відповідача з переліку послуг було вилучено прибирання прибудинкової території обслуговування електромереж та аварійне обслуговування електромереж. ТзОВ «Терек -ІФ» направлено повідомлення № 01-2/1529 від 11.09.2013 року (а.с. 70) про вищезазначені дії.

Жодних інших звернень від відповідача на адресу позивача з моменту укладення договору та до моменту звернення в суд про стягнення заборгованості, яка утворилася за договором - не надходило.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, чого, як свідчать матеріали справи, останнім зроблено не було, що підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача з приводу неналежного виконання позивачем умов договору.

Відповідач стверджує про те, що нежитлові приміщення які належать йому на праві приватної власності не підключені до будинкової системи холодного водопостачання оскільки в нього наявна окрема (власна) система холодного водопостачання. Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про даний факт. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що ТзОВ «Терек-ІФ» не зверталося до КП «ЄРЦ» із заявою виключення даної послуги з переліку тих, що надаються на підставі наявної окремої системи холодного водопостачання.

Відповідач також заперечує надання послуг з прибирання підвалів, технічних поверхів і покрівлі, оскільки приміщення, яке перебуває у його власності знаходиться саме у підвальному приміщенні. Однак, з довідки про розрахунок вартості за надані послуги (наявні матеріалах справи) вбачається, що кошти за таку послугу КП «ЄРЦ» не нараховували. Крім того, дана послуга, як і послуга з експлуатації номерних знаків на будинках, вилучена із переліку послуг, які надаються, рішенням Івано-Франківської міської ради №479 від 05.09.2013 року (а.с. 112).

В матеріалах справи наявні угоди з підрядниками та акти виконаних робіт, як доказ надання послуг, оплата за які відображена в рахунках (а.с. 119-283).

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач заявив до стягнення оплату за послуги, які фактично були надані споживачу його підрядними організаціями.

Щодо надання послуги з благоустрою будинку слід зазначити наступне.

Рішенням Івано-Франківської міської ради (18 сесія) 6 демократичного скликання від 29.12.2011р. № 546-18 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради щодо утримання будинків та прибудинкових територій", доповнено додаток 1 рішення міської ради від 15.09.2011р. № 383-14 "Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" пунктами 4.1. та 4.2. наступного змісту:

Згідно п. 4.2. додатку 1 рішення Івано-Франківської міської ради №383-14 від 15.09.2011 року «Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську» (зі змінами та доповненнями), на яке посилається і сам відповідач, до послуги благоустрій будинку і споруди та прибудинкової території належить утримання та ремонт об'єкта благоустрою, ремонт прибудинкової території (в тому числі асфальтобетонного покриття) між будинкових проїздів, тротуарів, відновлення та встановлення огорож, облаштування паркувальних майданчиків, відмостків, щебінкових площадок і садових доріжок, обладнання дитячих майданчиків. Дана послуга надається в межах коштів власника та згідно переліку заходів.

Відповідно до п. 4.2. додатку 2 рішення міської ради від 15.09.2011 року №383-14 «Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську» (зі змінами та доповненнями) послуга «благоустрій будинку та прибудинкової території» надається та оплачується понад розмір плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі договорів, укладених між відповідним виконавцем послуг та власниками (орендарями) нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), розташованих на території об'єкта благоустрою будівлі чи споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення тощо.

Станом на сьогоднішній день від відповідача не надійшло жодних платежів відповідно до договору, в тому числі і на благоустрій його будинку, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати послугу з благоустрою, яка надається в межах коштів власника за відсутності сплати таких коштів ТзОВ «Терек-ІФ». Визначений Івано- Франківською міською радою порядок надання послуги благоустрою будинку на території м. Івано-Франківська не передбачає можливості позивача, як комунального підприємства надавати послугу за власний рахунок, а потім стягувати її із споживача, міська рада чітко визначила, що дана послуга надається в межах коштів власника.

Пунктом 7.5. Договору сторони погодили, що кошти внесені Споживачем за послугу «благоустрій будинку та прибудинкової території», використовуватимуться виключно на житловий будинок у якому знаходиться об'єкт споживача

Згідно п. 2.2. Договору, невід'ємною частиною цього Договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудникові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додаток №1 до Договору.

Відповідно до п. 4.2 вище вказаного додатку до Договору граничний тариф за послугу «благоустрій будинку та прибудинкової території» за м.кв. становить 1, 0 грн.

Таким чином, вбачається, що відповідно до умов договору та рішення Івано- Франківської міської ради послуга «благоустрій будинку та прибудинкової території» надається в межах коштів власника, і становить 1, 0 грн. за 1 кв.м. Відповідач підписавши даний договір на момент його укладення, а відповідно погодив всі його умови. За весь період дії договору, а саме з 01 лютого 2012 року не подав жодної заяви, скарги на адресу позивача із повідомленням про те, що він не погоджується з вище вказаними умовами договору щодо послуги «благоустрій будинку та прибудинкової території». Згідно, п. 1.1. Договору згодою вважається ненадання заперечень з боку Споживача щодо умов цього Договору упродовж встановленого Договором терміну.

КП «Єдиний розрахунковий центр» включило послугу «благоустрій будинку та прибудинкової території» в договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій оскільки закон не встановлює вимоги, що конкретно для даної послуги повинен укладатися окремий договір, як про це стверджує відповідач.

Послуга «благоустрій будинку та прибудинкової території» позивачем не надавалася, оскільки така послуга надається, як це визначено умовами договору та рішеннями міської ради, які є його невід'ємною частиною, в межах коштів власника, а станом на час подання позову жодних коштів від ТОВ «Терек-ІФ» не надходило.

Щодо плану заходів, на які звертає увагу відповідач у своєму відзиві та в судових засіданнях, то такий не розробляється до того моменту поки не надійдуть платежі від споживача визначені договором.

Згідно ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів; зокрема, належить: затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених" пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних і споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів на об'єктах благоустрою населених пунктів, графіків роботи кладовищ, зовнішнього освітлення! та санітарного очищення території, термінів проведення робіт з реконструкції та; капітального ремонту об'єктів благоустрою; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 12 вищевказаного закону встановлює, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

З вище викладеного вбачається, що міська рада діяла відповідно до наданих їй чинним законодавством повноважень та своїм рішенням визначила саме такий порядок організації благоустрою будинків на території Івано-Франківської міської ради, а саме, що юридичні особи, які здійснюють діяльність на території м. Івано-Франківська повинні брати участь у благоустрої будинку" в якому знаходиться нежитлове приміщення, яке належить їм на праві приватної власності в розмірі 1,0 грн. за 1 кв. м.

Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Оцінюючи подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, суд вважає, що заперечення відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові.

За наведених обставин та правових норм, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 7 951 грн. 84 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд перевірив нарахування позивачем 3 % річних в сумі 380 грн. 19 коп. за період з 01.03.12 по 16.01.15.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% в сумі 379 грн. 96 коп. за період з 01.03.12 по 16.01.15., розраховані в ІПС «Законодавство», тобто на 0 грн. 23 коп. менше від суми нарахованої позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку позивач порушив вимоги п.3 ч.3, ч.5 ст. 254 ЦК України, тому в частині стягнення 3% в розмірі 0 грн. 23 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49 ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення 8 332 грн. 03 коп. заборгованості, з яких:7 951 грн. 84 коп. - основний борг, 380 грн. 19 коп. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" (вул. Гетьмана Мазепи, 36, м. Івано-Франківськ, 76018; код 33860459) на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (юридична адреса: вул. Незалежності, 161, м. Івано-Франківськ, 76002; фактична адреса: вул. Чорновола, 7 офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018; код 35277442) - основний борг в сумі 7 951(сім тисяч дев»ятсот п»ятдесят одну) грн. 84 коп. , 3% річних в сумі 379 (триста сімдесят дев»ять) грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 1826 грн. 82 коп.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення 3% річних в сумі 0 (нуль)грн. 23 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.01.15

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"