Постанова

від 29.04.2015 по справі 909/1306/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 909/1306/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Гончарука П.А. (доповідач),

Суддів: Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року у справі №909/1306/14 за позовом комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення суми,-

Встановив:

У листопаді 2014 року комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 8 373,45 грн., з яких 7 951,84 грн. основного боргу та 380,19 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині оплати передбачених договором послуг.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2015 року у справі №909/1306/14 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" на користь комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" основний борг в сумі 7 951,84 грн., 3% річних в сумі 379,96 грн. та судові витрати; в частині стягнення з відповідача 0,23 грн. 3% річних у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення 6 263,40 грн. основного боргу та 283,98 грн. 3% річних і в цій частині позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 829,65 грн. основного боргу та судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 лютого 2012 року між сторонами укладено договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно умов якого позивач має забезпечувати надання послуг у житловому будинку №36 за адресою вул. Гетьмана Мазепи, який перебуває на його балансі, а відповідач забезпечувати своєчасну оплату цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором (п.2.1.); невід'ємною частиною цього договору є рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 грудня 2011 року № 842 "Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" (п. 2.2.); розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території (п. 2.3.).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт надання відповідачу передбачених договором послуг, які останній не оплатив та має заборгованість в сумі 7 951,84 грн., яка підлягає стягненню.

Не погодившись з висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, виходячи з вимог ст.ст. 1, 18, 20, 31, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27 грудня 2011 року № 842 "Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську", дійшов висновку, що житлово-комунальні тарифи підлягають оплаті лише у випадку їх надання.

Встановивши, що позивачем у спірний період послуги з благоустрою будинку і споруди та прибудинкової території відповідачеві не надавались, суд другої інстанції дійшов висновку про безпідставне стягнення судом першої інстанції з відповідача 6 263,40 грн. вартості цих послуг, скасував судове рішення в цій частині та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що позов підлягає лише частковому задоволенню є правомірним з огляду на наступне.

Згідно ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 2.3 договору про надання послуг сторони погодили, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території, а п. 7.1. визначено, що щомісячна плата складається з вартості кожної з послуг, що надаються для житлового будинку споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання послуг.

Рішенням Івано-Франківської міської ради (18 сесія) 6 демократичного скликання від 29 грудня 2011року № 546-18 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради щодо утримання будинків та прибудинкових територій", якими було доповнено додаток 1 рішення міської ради від 15 вересня 2011 року № 383-14, на підставі якого здійснювались розрахунки вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську визначено, що до послуги благоустрій будинку і споруди та прибудинкової території належить утримання та ремонт об'єкта благоустрою, ремонт прибудинкової території (в тому числі асфальтобетонного покриття) між будинкових проїздів, тротуарів, відновлення та встановлення огорож, облаштування паркувальних майданчиків, відмостків, щебінкових площадок і садових доріжок, обладнання дитячих майданчиків, яка надається в межах коштів власника та згідно переліку заходів (п. 4.1.); послуга "благоустрій будинку та прибудинкової території" надається та оплачується понад розмір плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі договорів, укладених між відповідним виконавцем послуг та власниками (орендарями) нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), розташованих на території об'єкта благоустрою будівлі чи споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення тощо (п. 4.2).

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що оскільки сторони в суді не заперечували стосовно того, що послуги з благоустрою фактично позивачем у спірний період не надавались, перелік заходів щодо благоустрою не погоджувався, додаткові угоди чи договори про надання таких послуг сторонами не укладались, позов підлягає задоволенню лише в частині фактично наданих позивачем житлово-комунальних послуг на загальну суму 1 829,65 грн.

Крім того, є правильним висновок апеляційної інстанції стосовно того, що враховуючи безпідставність позовних вимог в частині суми основного боргу щодо вартості послуг з благоустрою, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення 3% річних із зазначеної суми, що становить 283,98 грн.

За обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та вказаних норм матеріального права висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є правильними, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є безпідставними, зводяться до оцінки наявних у матеріалах справи доказів, аналіз та переоцінка яких, в силу ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року у справі №909/1306/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року у справі №909/1306/14 - без змін.

Головуючий П.А.Гончарук

Судді І.Д.Кондратова

Л.В.Стратієнко