Постанова

від 24.02.2015 по справі 909/1306/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 909/1306/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ", м.Івано-Франківськ, вх. № 01-05/531/15 від 03.02.15 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р..

у справі № 909/1306/14

за позовом: Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ", м. Івано-Франківськ

про: стягнення 8 332 грн. 03 коп. заборгованості, з яких: 7 951 грн. 84 коп. - основний борг, 380 грн. 19 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Григорчук М.В.- представник на підставі довіреності б/н від 22.12.14 року;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р. у справі № 909/1306/14 (суддя Кавлак І.П .) позов Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення 8 332 грн. 03 коп. заборгованості, з яких: 7 951 грн. 84 коп. - основний борг, 380 грн. 19 коп. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" - основний борг в сумі 7 951(сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 84 коп., 3% річних в сумі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 1 826 грн. 82 коп. В частині позову Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" про стягнення 3% річних в сумі 0 (нуль) грн. 23 коп. -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р. у справі № 909/1306/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що згідно умов договору укладеного між сторонами у останніх виникли господарські зобов'язання щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг. Надання будь-яких інших послуг (в т.ч. послуг з благоустрою будинку і споруди та прибудинкової території) договором не передбачено, додаткових угод між сторонами не укладалося, інші умови договору сторонами не визначалися. Фактичне надання послуг з благоустрою, як зазначає скаржник, відсутнє. Однак, не зважаючи на це, позивач у своїх рахунках-фактурах включив послугу з благоустрою будинку, споруди та прибудинкової території до вартості житлово-комунальних послуг. Пункт 7.1. Договору передбачає, що щомісячна плата складається з вартості кожної з послуг, що надаються для житлового будинку Споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності Послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання Послуг. Отже, позивач повинен здійснювати нарахування в розмірі щомісячної плати з дотриманням умов договору за фактично надані послуги, в даному випадку виключно за житлово-комунальні послуги. Що ж до нарахування щомісячної плати за послуги з благоустрою, то домовленості між сторонами про надання таких послуг не існує, такі послуги фактично не надавалися та не можуть бути оплачені. Також апелянт вважає що послуги з благоустрою не належать до житлово-комунальних послуг. Пункт 7.5 Договору свідчить лише про цільове використання коштів, а не про зобов'язання Споживача вносити кошти за послугу благоустрою до погодження Сторонами Переліку заходів (робіт, послуг) передбачених для даного будинку, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався б надавати послуги. Оскільки, додатком № 2 до рішення № 842 від 27.12.2011 р.(додаток до Договору) є Граничні тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій в м. Івано-Франківську, то такий додаток може розцінюватися не інакше як крайній (найвищий) тариф по місту і аж ніяк не свідчить про послуги, які повинні бути надані по даному будинку, а тим більше про погодження умов договору відповідачем. Окрім того, у своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що споживач не зобов'язаний авансувати послуги з благоустрою.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.15 р. у справі №909/1306/14 в частині стягнення основного боргу в сумі 6263,40 грн., 3% річних в сумі 283,98 грн. та судових витрат скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог цій частині відмовити.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.02.15 року, справу № 909/1306/14 призначено до розгляду судді -доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії: суддям Желіку М.Б. та Марку Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ", на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р. у справі №909/1306/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 17.02.15 р. на 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 17.02.15 року клопотання Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" про участь у судвому засіданні в режимі відео конференції задоволено, розгляд справи відкладено на 24.02.15 року.

Представнику роз'яснено його права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 24.02.15 року яке відбувалось в режимі відео конференції з'явився представник позивача. Останній проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну без задоволення. Також надав усні пояснення по суті спору.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не довів.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.02.2012 р. між Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" (виконавець) та ресторан-баром "Терек" ТзОВ "Терек-ІФ" (споживач) укладено договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Посилання скаржника на те, що ресторан-бар не має статусу юридичної особи не впливає на характеристику спірних відносин враховуючи, що стороною у справі є юридична особа - ТзОВ «Терек-ІФ», договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку № 36 за адресою вул. Гетьмана Мазепи, який перебуває на балансі КП "Єдиний розрахунковий центр", власники якого не визначили виконавця житлово-комунальних послуг самостійно, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пунктом 2.2. договору сторони погодили, що невід'ємною частиною цього договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додаток № 1 до договору. Так, додатком № 1 до Договору є рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 842 від 27.12.2011р. "Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" яким, зокрема, затверджено граничні тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій на основі яких здійснюється розрахунок наданих послуг. Посилання скаржника на те, що граничні тарифи є максимальними, а актуальний тариф у межах граничного не затверджений, не заслуговують на увагу як такі, що не відповідають змісту вказаного рішення в цілому не залежно від використання у тексті рішення певних термінів.

Розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховувався на підставі тарифів визначених рішенням Івано-Франківської міської ради, яке є невід'ємною частиною договору, а відтак є узгодженим сторонами.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території.

Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що послуги з благоустрою йому не надавались, однак, жодного доказу цьому суду не надав. В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно виходив з того, що окрім документів, які є підставою для оплати, факт надання послуг з благоустрою підтверджується договорами укладеними позивачем з підрядними організаціями та актами виконаних робіт. В матеріалах справи наявні помісячні довідки про розрахунок за надані послуги з яких вбачається, що позивачем надавалися відповідачу наступні послуги: прибирання прибудинкової території; обслуговування мереж холодного водопостачання; аварійне обслуговування холодного водопостачання; технічне обслуговування конструктивних елементів; обслуговування електромереж; аварійне обслуговування електромереж; експлуатація номерних знаків на будинках.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що щомісячна плата складається з вартості кожної з Послуг, що надаються для житлового будинку Споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності Послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання Послуг. Пунктом 7.3. Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за Послуги визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці Споживача на сайті: domivka.if.ua. Рахунок-фактура вноситься в електронний обліковий регістр Виконавця. На вимогу Споживача Виконавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на паперовому носії, засвідченому печаткою Виконавця. Таких вимог скаржник не заявляв.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що рахунок- фактура складений на підставі цього Договору, є свідченням фактичного надання Послуг та підставою для оплати. Загальна сума таких рахунків становить 7951,84 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору оплата Послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця. Однак, така оплата скаржником не проводилась.

Згідно з ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

28.08.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою (№ 28/08; вх.№ 01-02/1529) про зняття нарахувань за договором за послуги із обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а також нарахувань по прибиранню прибудинкової території оскільки відповідач забезпечує виконання даних послуг самостійно. Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" провело розрахунок з дати укладення договору по дату звернення та провело сторнування по особовому рахунку відповідача в сумі 245,22 грн. Також, з 01.09.2013 року зняті нарахування з прибирання прибудинкової території. Тобто, з вересня 2013 року на підставі заяви відповідача з переліку послуг було вилучено прибирання прибудинкової території обслуговування електромереж та аварійне обслуговування електромереж.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У відповідності до п. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З норм вказаного закону вбачається, що підлягають оплаті фактично надані житлово-комунальні послуги. Закон не передбачає обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги споживачем на перед.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача. Хоча звернень щодо ненадання послуг, скаржник не надавав, сторони в судовому засіданні не заперечували того, що послуги з благоустрою скаржнику не надавались, перелік заходів не погоджувався.

Рішенням Івано-Франківської міської ради (18 сесія) 6 демократичного скликання від 29.12.2011р. № 546-18 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради щодо утримання будинків та прибудинкових територій", доповнено додаток 1 рішення міської ради від 15.09.2011р. № 383-14 "Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" пунктами 4.1. та 4.2. наступного змісту:

згідно п. 4.2. додатку 1 рішення Івано-Франківської міської ради №383-14 від 15.09.2011 року "Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" (зі змінами та доповненнями), до послуги благоустрій будинку і споруди та прибудинкової території належить утримання та ремонт об'єкта благоустрою, ремонт прибудинкової території (в тому числі асфальтобетонного покриття) між будинкових проїздів, тротуарів, відновлення та встановлення огорож, облаштування паркувальних майданчиків, відмостків, щебінкових площадок і садових доріжок, обладнання дитячих майданчиків. Дана послуга надається в межах коштів власника та згідно переліку заходів.

Відповідно до п. 4.2. додатку 2 рішення міської ради від 15.09.2011 року №383-14 "Про структуру, періодичність та строки надання та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську" (зі змінами та доповненнями) послуга "благоустрій будинку та прибудинкової території" надається та оплачується понад розмір плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі договорів, укладених між відповідним виконавцем послуг та власниками (орендарями) нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), розташованих на території об'єкта благоустрою будівлі чи споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення тощо.

Надаючи оцінку змісту вказаного рішення суд першої інстанції не врахував того, що зазначені послуги підлягають оплаті лише у випадку їх надання. Окрім того, судом першої інстанції не надано оцінку доводам сторін про те, що послуги з благоустрою фактично позивачем у спірний період не надавались. Позивач не довів фактичного надання зазначених послуг у заявленій сумі, а саме підписання сторонами рахунків-фактур без фактичного надання зазначених послуг, що не тягне за собою обов'язку по оплаті.

За наведених обставин суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу про стягнення в частині суми основного боргу 6263,40 грн. вартості послуг з благоустрою.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи безпідставність позовних вимог в частині суми основного боргу щодо вартості послуг з благоустрою, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення 3% річних із зазначеної суми, що становить 283,98 грн..

Посилання скаржника на те, що ресторан-бар не має статусу юридичної особи, не заслуговує на увагу, оскільки не впливає на характеристику спірних відносин враховуючи, що стороною у справі є юридична особа - ТзОВ «Терек-ІФ», договір №88 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2012 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на норми п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.15 р. у справі № 909/1306/14 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ", м.Івано-Франківськ задоволити.

2 .Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р. у справі № 909/1306/14 скасувати в частині стягнення 6263,40 грн. основного боргу та 283,98 грн.-3% річних. В цій частині у позові відмовити.

3 .В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2015 р. у справі № 909/1306/14- залишити без змін.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" (вул. Г.Мазепи, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 33860459) на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (вул.Незалежності,9, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 35277442) - 1829,65 грн. основного боргу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" (вул. Г.Мазепи, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 33860459) на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (вул.Незалежності,9, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 35277442) - 401,20 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6.Стягнути з Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (вул.Незалежності,9, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 35277442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терек-ІФ" (вул. Г.Мазепи, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 33860459)- 542,52 грн. за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

8. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 02.03.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.