Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/24304/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24304/14 14.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Полтава» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваресурсінвест» простягнення 113564,12 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Серков Ю.А. - представник; від відповідача Галецький Я.І. - представник; від третьої особине з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Полтава» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» 113564,12 грн. за договором про відступлення права вимоги від 22.10.2013 №221.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов даного договору, відповідачем не було сплачено позивачу, як новому кредитору, заборгованість у розмірі 93781,20 грн., що виникла на підставі договору поставки №180 від 18.01.2012, який був укладений між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваресурсінвест» та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/24304/14, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваресурсінвест» та призначено розгляд справи на 24.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 розгляд справи відкладено на 05.01.2015, а 05.01.2015 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015, за клопотанням представника відповідача було продовжено строк розгляду спору у справі № 910/24304/14 на 15 днів.

У судовому засіданні 14.01.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що договір поставки №180 від 18.01.2012, який підписаний між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваресурсінвест» та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, а саме: не було встановлено точний перелік, номенклатуру та кількість товару, що поставляється.

Третя особа повноважних представників в судове засідання не направила, однак надіслала до суду пояснення по суті спору, позов підтримала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки №180 від 18.01.2012 третя особа, як постачальник, зобов'язалась передати у власність відповідачу, як покупцю товарно-матеріальні цінності, визначені в рахунках і накладних, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1.), комплектність товару за цим договором визначається в накладних (п.2.2.), загальна вартість товару складається з вартості, вказаної в рахунках та накладних (п.3.1.), розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем провадяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України (п.4.1.).

Відповідно до видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, третьою особою було поставлено, а відповідачем, відповідно до довіреностей, копії яких долучені до матеріалів справи, було прийнято товар на загальну суму 2439274,16 грн.

Згідно виписок банку з рахунку третьої особи, відповідачем було сплачено третій особі за отриманий товар 245492,96 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Судом встановлено, що неоплаченим відповідачем залишився товар, отриманий останнім за видатковими накладними №ІН000000067 від 08.05.2013 на суму 46263,60 грн. (довіреність №388 від 01.04.2013) та №ІН000000068 від 08.05.2013 на суму 47517,60 грн. (довіреність №387 від 01.04.2013), а всього на загальну суму 93781,20 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та у зв'язку з підписанням третьою особою та відповідачем вищезгаданих видаткових накладних, судом встановлено, що строк оплати товару на загальну суму 93781,20 грн. настав 08.05.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013 між третьою особою, як первісним кредитором, позивачем, як новим кредитором, та відповідачем, як боржником, було укладено договір про відступлення права вимоги №221, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки № 180 від 18.01.2012, що укладений між первісним кредитором та боржником (п.1.1.), за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п.1.2.). Даний договір підписано представниками первісного та нового кредиторів і боржника та скріплено печатками сторін.

20.08.2014 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих.№20/8/1 від 20.08.2014 із вимогою про сплату грошових коштів у розмірі 93781,20 грн. Дану претензію було отримано відповідачем 27.08.2014, відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості по договору про відступлення права вимоги №221 від 22.10.2013 у розмірі 93781,20 грн., останній звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 512 цього ж кодексу встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 Цивільного кодексу України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в разі заміни кредитора у зобов'язанні зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, і, виходячи із загальних положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

В даному випадку, позивач, як новий кредитор, згідно ст.514 Цивільного кодексу України та п. 1.1 договору про відступлення права вимоги набув права вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань, що виникли з договору поставки від 18.01.2012 №180, в тому числі і права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати поставленого товару, кошти у розмірі 93781,20 грн. на користь позивача не сплачено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 93781,20 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми заборгованості за вищеназваним договором, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором №180 від 18.01.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 177,76 грн. та 15605,16 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є правомірними.

Судом перераховано належну до сплати відповідачем суму 3% річних, та визначено її за період з 09.05.2013 (08.05.2013 дата поставки по неоплаченим накладним) та відповідно до вимог ст.ст.253, 692 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 4170,05 грн.

Твердження відповідача у відзиві на позов, про те, що договір поставки №180 від 18.01.2012, який підписаний між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваресурсінвест» та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов цього договору, зокрема щодо предмету цього договору, а саме: не було встановлено точний перелік, номенклатуру та кількість товару, що поставляється, не визнається судом законними та обґрунтованими, оскільки умовами укладеного договору поставки, а саме п.п.2.2. та 3.1. визначено порядок визначення кількості, комплектності та вартості товару, а саме: відповідно до накладних, за якими третьою особою було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, прийнято товар на загальну суму 2439274,16 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості у розмірі 93781,20 грн., 3% річних у розмірі 4170,05 грн. та 15605,16 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13, літера А, ідентифікаційний код 35251246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Полтава» (36003, м. Полтава, Майдан Незалежності, 5-А, к.47, ідентифікаційний код 34962951) заборгованість у розмірі 93781 (дев'яносто три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 05 коп., 15605 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 16 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 28 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.01.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова