Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/24304/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/24304/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

За участю представників:

від позивача: Серков Ю.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Хижняк І.О. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Троцький О.В. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р.

у справі №910/24304/14 ( суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест"

про стягнення 113 564,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі-відповідач) 113 564,12 грн. за договором про відступлення права вимоги від 22.10.2013 №221.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов даного договору, відповідачем не було сплачено позивачу, як новому кредитору, заборгованість у розмірі 93781,20 грн., що виникла на підставі договору поставки №180 від 18.01.2012, який був укладений між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік".

Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24304/14 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" заборгованість у розмірі 93 781,20 грн., 3% річних у розмірі 4 170,05 грн., 15 605,16 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 2 271,28 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 14.01.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до договору поставки №180 від 18.01.2012 третя особа, як постачальник, зобов'язалась передати у власність відповідачу, як покупцю, товарно-матеріальні цінності, визначені в рахунках і накладних, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1.), комплектність товару за цим договором визначається в накладних (п.2.2.), загальна вартість товару складається з вартості, вказаної в рахунках та накладних (п.3.1.), розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем провадяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України (п.4.1.).

Відповідно до видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, третьою особою було поставлено, а відповідачем, відповідно до довіреностей, копії яких долучені до матеріалів справи, було прийнято товар на загальну суму 2 439 274,16 грн.

Згідно виписок банку з рахунку третьої особи, відповідачем було сплачено третій особі за отриманий товар 245 492,96 грн.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, неоплаченим відповідачем залишився товар, отриманий останнім за видатковими накладними №ІН000000067 від 08.05.2013 на суму 46 263,60 грн. (довіреність №388 від 01.04.2013) та №ІН000000068 від 08.05.2013 на суму 47 517,60 грн. (довіреність №387 від 01.04.2013), а всього на загальну суму 93 781,20 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та у зв'язку з підписанням третьою особою та відповідачем вищезгаданих видаткових накладних, строк оплати товару на загальну суму 93 781,20 грн. настав 08.05.2013р.

Як свідчать матеріали справи, 22.10.2013р. між третьою особою, як первісним кредитором, позивачем, як новим кредитором, та відповідачем, як боржником, був укладений договір про відступлення права вимоги №221, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки № 180 від 18.01.2012, що укладений між первісним кредитором та боржником (п.1.1.), за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п.1.2.).

Даний договір підписано представниками первісного та нового кредиторів і боржника та скріплено печатками сторін.

20.08.2014р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. №20/8/1 від 20.08.2014 із вимогою про сплату грошових коштів у розмірі 93 781,20 грн. Дану претензію було отримано відповідачем 27.08.2014, відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості по договору про відступлення права вимоги №221 від 22.10.2013 у розмірі 93 781,20 грн., останній звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в разі заміни кредитора у зобов'язанні зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, і, виходячи із загальних положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

В даному випадку, позивач, як новий кредитор, згідно ст.514 Цивільного кодексу України та п. 1.1 договору про відступлення права вимоги набув права вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань, що виникли з договору поставки від 18.01.2012 №180, в тому числі і права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати поставленого товару, кошти у розмірі 93 781,20 грн. на користь позивача не сплачено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 93 781,20 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 15 605,16 грн. та 3% річних у розмірі 4 177,76 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія вважає, що судом правомірно стягнуто з відповідача інфляційні витрати у розмірі 15 605,16 грн. та 3% річних у розмірі 4 170,05 грн.

Твердження апелянта про те, що договір поставки №180 від 18.01.2012, який підписаний між первісним кредитором - ТОВ "Полтаваресурсінвест" та боржником - ТОВ "Голден Деррік" є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов цього договору, зокрема щодо предмету цього договору, а саме: не було встановлено точний перелік, номенклатуру та кількість товару, що поставляється, не визнається судовою колегією законними та обґрунтованими, оскільки умовами укладеного договору поставки, а саме п.п.2.2. та 3.1. визначено порядок визначення кількості, комплектності та вартості товару, а саме: відповідно до накладних, за якими третьою особою було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, прийнято товар на загальну суму 2439274,16 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24304/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року у справі №910/24304/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/24304/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 27.04.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов