Постанова

від 19.01.2015 по справі 904/4616/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015 року Справа № 904/4616/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Соболєв Є.В. представник, довіреність № 1 від 02.06.14;

від відповідача: Свірш Р.В. представник, довіреність № 2ю від 16.01.15;

Григор'єв М.І. представник, довіреність № 1ю від 18.11.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС", м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014р. у справі № 904/4616/14

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ЯРОСЛАВА",

смт. Магдалинівка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 170 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014р. у справі №904/4616/14 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" на користь Селянського (фермерського) господарства "ЯРОСЛАВА" передоплату за непоставлений товар - 170 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору - 3 400,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи з порушенням і невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що договір купівлі-продажу від 10.03.2011р. не укладав, рахунки-фактури №ЕЛ-0000011 від 14.03.2011р., №ЕЛ-0000012 від 22.03.2011р. і гарантійний лист від 28.11.2011р. №27/11 не підписував. Просив призначити судову почеркознавчу експертизу зазначених документів. Окрім того, вказав, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а про судове рішення дізнався випадково.

19.01.2015р. від Відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності до спірних відносин.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що судом було прийнято обґрунтоване та правомірне рішення. Обставини справи підтверджуються оригіналами первинних документів, оформлених на фірмових бланках з відтиском печаті та підписом директора Відповідача, а доводи скаржника не конкретизовані тим, які саме норми права були порушені судом. Крім того, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення з підписом Відповідача про отримання ухвал суду, що спростовує твердження про необізнаність щодо розгляду справи в суді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

10.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" як постачальником (надалі - Відповідач) та Селянським (фермерським) господарством "ЯРОСЛАВА" як покупцем (надалі - Позивач) був укладений договір купівлі - продажу б/н (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Відповідно до п.1.1, 2.1 Договору він визначає умови купівлі - продажу мінеральних добрив - нітроамофоска (надалі - Товар), у кількості 40 тон по ціні 4 200,00 грн, на загальну суму 168 000,00 грн. Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 3.1.,5.1.,5.2.,5.3. Договору сторонами узгоджено, що товар відвантажується в тридцятиденний строк після оплати його вартості на розрахунковий рахунок Відповідача в національній валюті за ціною, вказаною в рахунку-фактурі.

На виконання умов Договору Відповідачем були виставлені Позивачу наступні рахунки-фактури для здійснення попередньої оплати товару: №ЕЛ-0000011 від 14.03.2011р. на суму 292 080,00 грн та №ЕЛ-0000012 від 22.03.2011р. на суму 78 920,00 грн.

Позивач зі свого боку здійснив повну оплату виставлених рахунків в якості передоплати за товар на загальну суму 386 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №789 від 14.03.2011р. на суму 140 000,00 грн; №794 від 16.03.2011р. на суму 152 080,00 грн; №802 від 24.03.2011р. на суму 78 920,00 грн, випискою по рахунку Відповідача та підтверджено останнім.

Відповідач на виконання своїх зобов`язань за Договором відвантажив, а Позивач прийняв товар на загальну суму 216 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №ЕЛ-0000003 від 22.03.2011р. на суму 72 000,00 грн та №ЕЛ-0000005 від 23.03.2011р. на суму 144 000,00 грн, які підписані сторонами.

У зв'язку із тим, що на решту перерахованих коштів - 170 000,00 грн (386 000,00 грн - 216 000,00 грн ) Відповідачем товар поставлений так і не був, кошти Позивачу не повернуті, не зважаючи на надісланий Відповідачем гарантійний лист вих. №27/11 від 28.11.2011р. про постачання товару або повернення суми передоплати - 170 000,00 грн в строк до 14.01.2012р., Позивач звернувся до суду із даним позовом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

З урахуванням того, що строк поставки товару відповідно до п. 5.3. Договору є таким, що настав, проте, ані товар на суму 170 000,00 грн, ані зазначені кошти передоплати Позивачу Відповідачем поставлені/ повернуті не були, суд доходить висновку про правомірність стягнення коштів у сумі 170 000,00 грн з Відповідача на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що дії сторін по оплаті та постачанню товару не відносяться до спірного договору спростовуються матеріалами справи. Позовні вимоги ґрунтуються як на договорі від 10.03.2011р., так і на рахунках-фактурах №ЕЛ-0000011 від 14.03.2011р., №ЕЛ-0000012 від 22.03.2011р. та платіжних дорученнях: №789 від 14.03.2011р., №794 від 16.03.2011р., №802 від 24.03.2011р. Доказів укладання іншого договору з таким же предметом та в такий же період відповідачем не доведено, а платіжні доручення та рахунки-фактури містять посилання саме на номери та дати рахунків-фактур, що були надані відповідачем для оплати.

Загальний строк позовної давності три роки, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність по спірним відносинам обраховується по кожній оплаті окремо з дня прострочення виконання зобов`язання по поставці товару Відповідачем. Таким чином, строки поставки спливли відповідно 16.04.2011р. та 24.04.2011р., Позивач звернувся до суду із позовом 26.06.2014р., тобто із пропуском позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки, Відповідач із заявою про застосування строку позовної давності звернувся лише в апеляційній інстанції - 19.01.2015р., тобто після прийняття рішення по суті спору, така заява не може бути підставою для застосування положень ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Стосовно порушень судом норм процесуального права апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі була надіслана Відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, що відповідає його адресі, внесеній до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (51907, м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, буд. 14). Відповідно до поштового повідомлення від 07.07.2014р., ухвала вручена Пашко (а.с. 35). Крім того, на вимогу суду позивач також вчасно повідомив відповідача про час та місце слухання справи - опис вкладення від 15.07.2014р. з повідомленням про вручення 21.07.2014р. (а.с. 38-41).

З урахуванням наведеного апеляційний суд не вбачає порушень норм процесуального права судом щодо неналежного повідомлення Відповідача про судовий розгляд. Заперечення Відповідача стосовно вручення поштою ухвали суду іншій особі, яка не являється працівником Відповідача (Пашко) не приймається судом до уваги, оскільки обов`язок забезпечити отримання кореспонденції за своєю адресою покладений саме на підприємство.

У зв'язку з відсутністю порушення судом норм процесуального права заява відповідача про застосування позовної давності не може бути прийнята в апеляційній інстанції, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апеляційний суд також не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки визначення факту підписання (не підписання) директором Свірш Р.В. Договору, рахунків-фактур та гарантійного листа від 28.11.2011р. не впливає на факт виконання сторонами зобов`язань по Договору, який підтверджується виписками з банківських рахунків щодо проведення попередніх оплат та самим Відповідачем у виданій довідці №16/01 від 16.01.2015р. про надходження коштів та суми, на які був відвантажений товар. Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми діями по виконанню Договору Відповідач схвалив правочин, який за його твердженням укладений неповноважною особою, а отже набув цивільних прав та обов`язків за ним (ст. 241 Цивільного кодексу України). За таких обставин встановлення факту не підписання документів директором Свірш Р.В. не вплине на вирішення спору по суті. Строк повернення коштів, визначений у гарантійному листі, не змінює строків, обумовлених договором та ст. 693 Цивільного кодексу України, оскільки визначений відповідачем в односторонньому порядку, та не впливає на перебіг позовної давності. Тому встановлення особи, що підписала цей лист, не має суттєвого значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС", м. Дніпродзержинськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 р. у справі № 904/4616/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 21.01.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна