Постанова

від 12.03.2015 по справі 904/4616/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 904/4616/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 у справі№ 904/4616/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомСелянського (фермерського) господарства "Ярослава" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" простягнення 170 000 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/352 від 12 березня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В., (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач).

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "ЯРОСЛАВА" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" про стягнення 170 000 грн. попередньої оплати за непереданий товар. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.03.2011 в частині передачі товару на спірну суму попередньої оплати. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 530, 655, 662, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014, ухваленим суддею Петренко Н.Е., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань в частині передачі товару, а відтак і наявності підстав для задоволення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати за непереданий товар. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Широбокової Л.П. - головуючого, Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В., постановою від 19.01.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами обставин того, що надані позивачем договір та інші документі, не були відомі відповідачу та ним не підписувалися. Також скаржник вказує на неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи, у зв'язку із чим останній був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 207, 267 Цивільного кодексу України, статей 4 2 , 4 2 , 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Селянського (фермерського) господарства "ЯРОСЛАВА" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.03.2011 між Селянським (фермерським) господарством "ЯРОСЛАВА" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" (постачальником) укладений договір купівлі - продажу мінеральних добрив зі строком дії з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункти 1.1., 11.1. договору). Згідно з пунктом 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною договору. Пунктами 3.1., 5.1., 5.2., 5.3. договору сторонами узгоджено, що товар відвантажується в тридцятиденний строк після оплати його вартості на розрахунковий рахунок відповідача в національній валюті за ціною, вказаною в рахунку-фактурі. Судами також установлено, що на виконання умов договору відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури для здійснення попередньої оплати товару: №ЕЛ-0000011 від 14.03.2011 та №ЕЛ-0000012 від 22.03.2011. Позивач зі свого боку здійснив повну оплату виставлених рахунків в якості передоплати за товар на загальну суму 386 000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Установлено судами і те, що відповідачем товар був переданий позивачу лише на суму 216 000 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЕЛ-0000003 від 22.03.2011 на суму 72 000 грн. та №ЕЛ-0000005 від 23.03.2011 на суму 144 000 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Селянського (фермерського) господарства "ЯРОСЛАВА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" 170 000 грн. вартості не переданого товару. Відповідно до статей 655, 662, 670 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем зобов'язання з передачі товару на спірну суму перерахованої позивачем попередньої оплати за вказаним договором, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення передоплати. Довід скаржника про незастосування апеляційним судом позовної давності за заявою відповідача, визнається неспроможним, оскільки у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Водночас апеляційний суд установив, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції належним чином, у відповідності до вимог статей 64, 86 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами факту порушення відповідачем зобов'язань з передачі товару на спірну суму передоплати та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІПС" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 у справі № 904/4616/14 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець