Постанова

від 22.01.2015 по справі 826/17285/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2015 року письмове провадження № 826/17285/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Авант» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Авант» (надалі - позивач або ТОВ «Спорт-Авант») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 року № 128426552208, № 128526552208 та від 06.06.2014 року № 78926552208.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Спорт-Авант» не порушувало вимог ст.134, пп.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.185.1. ст.185, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагента, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям.

У судове засідання 26.11.2014 року відповідач не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, у зв'язку з надходженням постанови старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаській області радника юстиції Бондаренка М.Ю. від 11.03.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) за період з 01.01.2010 року по 20.08.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.05.2014 року № 457/26-55-22-08/36018976, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

ст.134, пп.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 143 350,00 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 рік - 14 350,00 грн.;

п.185.1. ст.185, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ всього в сумі 153 000,00 грн., у тому числі за січень 2013 року в сумі 153 000,00 грн.

Наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ «Інтерком компані» (продавець) ґрунтувалися на договорі поставки від 14.01.2013 року № 405, за умовами якого, продавець зобов'язаний здійснити поставку гардеробних шаф з приставними лавками у кількості 800 шт. за адресою, вказаною покупцем, а останній зобов'язаний прийняти товар та оплатити його. Ціна товару складає 956,25 грн. за одиниць товару без ПДВ. Повна вартість товару складає 765 000,00 грн., крім того ПДВ - 153 000,00 грн., тобто загальна вартість склала 918 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати придбаного товару, до складу податкового кредиту, ТОВ «Інтерком компані» були виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткова накладна від 30.01.2013 року № РН-0000019 на шафу гардеробну у кількості 800 шт. на суму договору 918 000,00 грн.(у т.ч. ПДВ - 153 000,00 грн.);

податкова накладна, внесена до реєстру податкових накладних, від 30.01.2013 року № 142 на шафу гардеробну у кількості 800 шт. на суму договору 918 000,00 грн.(у т.ч. ПДВ - 153 000,00 грн.).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерком компані» проведені у безготівковій формі на повну суму та відображені належним чином у податковій звітності.

В той же час, суд вважає, що без надання належної правової оцінки вищенаведеним первинним документам, в основу висновків акту перевірки від 28.05.2014 року № 457/26-55-22-08/36018976, відповідачем покладена інформація, зафіксована у постанові старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаській області радника юстиції Бондаренка М.Ю. від 11.03.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки та акті ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 12.08.2013 року № 392/22-3/33987341 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року».

Так, постановою старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаській області радника юстиції Бондаренка М.Ю. від 11.03.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки зафіксовано, що під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» та ряд інших суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності увійшли до складу «конвертаційного центру», у т.ч. ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186), послугами якого скористався позивач. При цьому, фіктивність ТОВ «Інтерком компані» підтверджується, зокрема, показами свідка ОСОБА_2 від 22.08.2013 року, який значився засновником, директором та головним бухгалтером товариства, який зазначив, що підприємство зареєстрував за винагороду, печатки товариства не замовляв, рахунки у банках не відкривав, фактично діяльністю підприємства не займався, бухгалтерську та податкову звітність не складав та до ДПІ не подавав.

Згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 12.08.2013 року № 392/22-3/33987341 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року»на ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 09.08.2012 року по 20.08.2013 року, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України. Таким чином, господарські операції між ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Інтерком компані», а первинні документи підписані зі сторони ТОВ «Інтерком компані» від імені посадових осіб, які не приймали участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Інтерком компані», отже не мають юридичної сили і доказовості. Таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Інтерком компані».

Суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагента, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 28.05.2014 року № 457/26-55-22-08/36018976, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 06.06.2014 року № 78926552208, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 350,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 838,00 грн.;

від 06.06.2014 року № 79126552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152 037,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 009,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржував їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Держаної фіскальної служби України, в результаті чого, рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року № 7373/10/26-15-10-06-15 залишене без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2014 року № 78926552208 та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 2 500,00 грн. (основний платіж - 2 000,00 грн., штрафні санкції - 500,00 грн.); скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2014 року № 79126552208.

Враховуючи порушення позивачем норм податкового законодавства та на підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року № 7373/10/26-15-10-06-15, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 року:

№ 128426552208, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 000,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500,00 грн.;

№ 128526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150 707,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 676,50 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки та вже зазначалося раніше, позивач мав договірні відносини з ТОВ «Інтерком компані», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду виписані зазначеним контрагентом первинні документи, підписані від імені ТОВ «Інтерком компані» його директором - ОСОБА_3 та скріплені печаткою, зокрема, видаткові та податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

Також, на підтвердження реальності відповідних господарських операцій з ТОВ «Інтерком компані», позивачем надані суду докази використання придбаного у контрагента товару у власній господарській діяльності.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи представника відповідача, викладені в акті перевірки позивача, представлені в судовому засіданні та викладені в письмових запереченнях на позов.

Крім того, в ході розгляду даної справи також встановлено, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом - з ТОВ «Інтерком компані».

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагента.

В той же час, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, крім посилання на факт підписання первинних документів з боку ТОВ «Інтерком компані» особою - ОСОБА_3, яка не має відношення до його діяльності, як вбачається з протоколу допиту свідка.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвала ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагента.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі протоколу допиту свідка та постанови про призначення позапланової документальної перевірки без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що, а ні в межах кримінального провадження, а ні під час проведення перевірки відповідачем, почеркознавча експертиза не проводились та не встановлювалась особа яка підписувала документи від імені ТОВ «Інтерком компані». Факт підроблення підписів на видаткових та податкових накладних підписаних та виданих від імені ТОВ «Інтерком компані», використаних позивачем у спірних господарських операціях, вироком суду в кримінальній справі не встановлено, як і не встановлено жодним вироком суду протиправної діяльності контрагента (зокрема, фіктивне підприємництво). Таким чином, в межах кримінального провадження, не встановлювалась правомірність угод та легітимність документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Інтерком компані».

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідачем, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не була дана належна оцінка укладеному між позивачем та ТОВ «Інтерком компані» договору, а були лише прийняті до уваги обставини створення ТОВ «Інтерком компані».

Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерком компані», за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерком компані», з наступних підстав.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерком компані», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерком компані», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2014 року № 128426552208, № 128526552208 та від 06.06.2014 року № 78926552208 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 року № 128426552208, № 128526552208 та від 06.06.2014 року № 78926552208 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Авант» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.09.2014 року № 128426552208, № 128526552208 та від 06.06.2014 року № 78926552208.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Авант» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій