Ухвала

від 04.03.2015 по справі 826/17285/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17285/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщук М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Аванте» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Спорт-Аванте» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №128426552208, №128526552208 від 19.09.2014 року, та №78926552208 від 06.06.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року позовні вимоги позивача було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з надходженням постанови старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаській області радника юстиції Бондаренка М.Ю. від 11.03.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) за період з 01.01.2010 р. по 20.08.2013 р., за результатами якої складено акт від №457/26-55-22-08/36018976 28.05.2014 р. (а.с.47), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

ст.134, пп.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 143 350,00 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 рік - 14 350,00 грн.;

п.185.1. ст.185, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ всього в сумі 153 000,00 грн., у тому числі за січень 2013 року в сумі 153 000,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 28.05.2014 року № 457/26-55-22-08/36018976, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 06.06.2014 року № 78926552208, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 350,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 838,00 грн. (а.с. 49);

від 06.06.2014 року № 79126552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152 037,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 009,00 грн (а.с.50).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржував їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Держаної фіскальної служби України, в результаті чого, рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року № 7373/10/26-15-10-06-15 залишене без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2014 р. №78926552208 та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 2 500,00 грн. (основний платіж - 2 000,00 грн., штрафні санкції - 500,00 грн.); скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2014 р. №79126552208.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 р. № 7373/10/26-15-10-06-15, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 року:

№ 128426552208, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 000,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500,00 грн. (а.с.64);

№ 128526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150 707,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 676,50 грн (а.с.65).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень був висновок про те, що позивачем не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Інтерком компані». А тому, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Інтерком компані».

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат підприємства обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

Взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ «Інтерком компані» (продавець) ґрунтувалися на договорі поставки від 14.01.2013 р. № 405 за умовами якого, продавець зобов'язаний здійснити поставку гардеробних шаф з приставними лавками у кількості 800 шт. за адресою, вказаною покупцем, а останній зобов'язаний прийняти товар та оплатити його. Ціна товару складає 956,25 грн. за одиниць товару без ПДВ. Повна вартість товару складає 765 000,00 грн., крім того ПДВ - 153 000,00 грн., тобто загальна вартість склала 918 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат за договором до складу валових витрат підприємства, а також включення сум ПДВ, сплачених в рахунок оплати придбаного товару, до складу податкового кредиту, ТОВ «Інтерком компані» були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткова накладна 30.01.2013 року № РН-0000019; податкова накладна, внесена до реєстру податкових накладних, від 30.01.2013 року № 142 (а.с.67-71).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерком компані» проведені у безготівковій формі на повну суму та відображені належним чином у податковій звітності (а.с.72-74).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В основу висновків акту перевірки від 28.05.2014 р. № 457/26-55-22-08/36018976, відповідачем покладена інформація, зафіксована у постанові старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаській області радника юстиції Бондаренка М.Ю. від 11.03.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки та акті ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 12.08.2013 р. № 392/22-3/33987341 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.02.2013 р. по 31.03.2013 р.».

Перевірка, на підставі якої позивачу донараховано податкові зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, призначена на виконання постанови старшого слідчого відділу нагляду за додержання законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаської області від 11.03.2014 р., відповідно до пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Оскільки пунктом 86.9 статті 86 та підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на момент виникнення спірних правовідносин не конкретизовано коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкового повідомлення-рішення врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №128426552208 , №128526552208 від 19.09.2014 року, та №78926552208 від 06.06.2014 р. було прийнято на підставі акта перевірки, призначеної відповідно на виконання постанови старшого слідчого відділу нагляду за додержання законів органами податкової міліції управління прокуратури Черкаської області від 11.03.2014 р. та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України.

Докази набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України: від 12.09.2013 р. у справі №К/800/29362/13, від 06.02.2014 р. по справі №К/800/31010/13.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень №128426552208 , №128526552208 від 19.09.2014 року, та №78926552208 від 06.06.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2015 р.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.