Ухвала

від 23.06.2015 по справі 826/17285/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/13078/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєва Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва - Декань М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва (далі -ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року у справі № 826/17285/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Аванте» (далі-Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ року № 128426552208, № 128526552208 від 19.09.2014 року, № 78926552208 від 6.06.2014 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, які оформлені належним чином.

Крім того, висновки, викладені ДПІ у акті перевірки, ґрунтуються лише на припущення іншого податкового органу.

Доказів визнання правочинів, укладених між Товариством та контрагентами нікчемними, ДПІ не надала.

22 січня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 128426552208, № 128526552208 від 19.09.2014 року, № 78926552208 від 6.06.2014 року визнані протиправними і скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ДПІ не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих Товариством первинних документів крім посилання на факт підписання первинних документів від ТОВ «Інтерком компані» Сухаревим М.А., які не мають відношення до його діяльності.

ДПІ не надала належної оцінки укладеному між Товариством та ТОВ «Інтерком компані» договору, а лише прийняла до уваги обставини утворення ТОВ «Інтерком компані».

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 16.05.2014 року до 22.05.2014 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Інтерком компані» за період з 1.01.2010 року до 20.08.2013 року, за наслідками якої 28.05.2014 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог ст. 134 , пп. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 143 350,00 грн., а також у порушення п. 185.1 ст. 185 , п.,п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість, у розмірі 153 000,00 грн.

6 червня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 78926552208 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 179 188,00 грн., № 79126552208 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 190 046,00 грн.

16 червня 2014 року Товариство звернулося до Головного управління Міндоходів у м. Києві зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 78926552208, № 79126552208 від 6.06.2014 року.

14 серпня 2014 року Головне управління Міндоходів у м. Києві прийняло рішення щодо залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ № 78926552208 від 6.06.2014 року і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 500,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 79126552208 від 6.06.2014 року.

19 вересня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 128426552208 щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 2 500, грн., № 128526552208 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 188 383,50 грн.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтовані.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 14.01.2013 року між Товариством та ТОВ «Інтерком компані» був укладений договір поставки № 405, відповідно до якого продавець був зобов'язаний здійснити поставку товару (гардеробних шаф з приставними лавками у кількості 800 шт.) за адресою, зазначеною покупцем, а покупець прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткову накладну № РН-0000019 від 30.01.2013 року, податкову накладну.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що на час здійснення господарських операцій контрагент Товариства був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та платником податку на додану вартість.

Товариством на підставі первинних бухгалтерських документів та податкових накладних був правомірно сформований податковий кредит.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України , п. 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Суди попередніх інстанції правильно зазначили, що ДПІ у порушення вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України необґрунтовано прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.