Постанова

від 21.01.2015 по справі 816/5094/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5094/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представників позивача - Попової Т.В., Попова І.Ю.,

представника відповідача - Потапова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпобутхолод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпобутхолод" (далі-позивач, ТОВ "Промпобутхолод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0007112202/2859 від 08.12.2014.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначав, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у процесі сплати податків до бюджету. А тому, з урахуванням вищевикладеного вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на висновки актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БА "Столиця" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014" № 2528/26-55-22-08/39178652, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Білдінг-Строй" щодо підтвердження господарських відносин з 01.02.2014 по 31.03.2014" № 1290/26-55-22-07/38866337 від 08.05.2014, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Київконсалт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014" № 1973/26-55-22-08/39177842 від 17.07.2014.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Промпобутхолод" (код ЄДРПОУ 38842785) зареєстроване як юридична особа 06.09.2013, номер запису 1 585 102 0000 008742 (а.с. 13).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 15), що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (а.с. 13).

Кременчуцькою ОДПІ, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 20.1 статті 20, статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ за №3263 від 07.11.2014 (а.с. 79) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Промпобутхолод" з питань взаємовідносин з ТОВ "БА "Столиця" за липень 2014 року, ТОВ БК "Білдінг-Строй" за березень 2014 року, ТОВ "Київконсалт" за червень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 №2687/16-03-22-02-12/38842785 (а.с. 16-27), за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 11066,66 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками акту перевірки від 21.11.2014 №2687/16-03-22-02-12/38842785 подав 27.11.2014 до нього заперечення (а.с. 28-33).

04.12.2014 Кременчуцькою ОДПІ надано відповідь на заперечення від 27.11.2014 до акту від 21.11.2014 №2687/16-03-22-02-12/38842785, в якій зазначено, що зауваження, викладені в запереченні, є безпідставними, а акт про результати перевірки відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 34-39).

На підставі акту перевірки від 21.11.2014 №2687/16-03-22-02-12/38842785 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007112202/2859 від 08.12.2014 (а.с. 40), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13833 грн. 32 коп. в тому числі за основним платежем в розмірі 11066 грн. 66 коп та за штрафними санкціями в розмірі 2766 грн. 66 коп.

Збільшуючи ТОВ "Промпобутхолод" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "БА "Столиця", ТОВ БК "Білдінг-Строй", ТОВ "Київконсалт" податковим органом враховано висновки актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БА "Столиця" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014" № 2528/26-55-22-08/39178652 , "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Білдінг-Строй" щодо підтвердження господарських відносин з 01.02.2014 по 31.03.2014 " № 1290/26-55-22-07/38866337 від 08.05.2014, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Київконсалт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014" № 1973/26-55-22-08/39177842 від 17.07.2014, якими встановлено порушення вказаними контрагентами позивача приписів Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007112202/2859 від 08.12.2014.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "БА "Столиця" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Промпобутхолод" у липні 2014 року здійснювало придбання робіт (обслуговування автоматичних воріт та вантажних рамп, обслуговування обладнання вентиляції) у ТОВ "БА "Столиця" на загальну суму 33800 грн. в тому числі ПДВ 5633,33 грн.

Між ТОВ "Промпобутхолод" та ТОВ "БА "Столиця" 04.07.2014 укладено Договір підряду №040714 (а.с. 41-42).

За умовами договору ТОВ "Промпобутхолод" доручає, а ТОВ "БА "Столиця" приймає на себе зобов'язання з виконання робіт, найменування яких узгоджується сторонами в Додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт є договірною та узгоджується сторонами в Додатках (специфікаціях) до договору. Оплата послуг здійснюється на розрахунковий рахунок ТОВ "БА "Столиця", зазначений у рахунку-фактурі протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У специфікації № 1 до договору визначено найменування робіт-обслуговування автоматичних воріт та вантажних рамп, обслуговування обладнання вентиляції та загальну їх вартість - 33800,00 грн (а.с.42 на звороті).

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента послуги з обслуговування автоматичних воріт та вантажних рамп, обслуговування обладнання вентиляції на загальну суму 33800,00 грн. в тому числі ПДВ 5633,00 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "БА "Столиця" останнім виписано позивачу податкову накладну №18 від 31.07.2014 (а.с. 45).

Дослідивши вказаний первинний документ ТОВ "БА "Столиця" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Промпобутхолод" робіт (послуг), суд не має підстав для визнання його такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, ціну товару/послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду рахунок на оплату № ОУ-0731/03 від 31.07.2014 (а.с.43), акт здачі-приймання робіт № ОУ-0731/03 від 31.07.2014 (а.с.46).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "БА "Столиця", що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 180).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Промпобутхолод" із ТОВ БК "Білдінг-Строй" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Між ТОВ "Промпобутхолод" та ТОВ БК "Білдінг-Строй" укладено Договір підряду №01-03/14 від 03.03.2014 (а.с. 47-48).

За умовами договору Замовник (ТОВ "Промпобутхолод") доручає, а Підрядник (ТОВ БК "Білдінг-Строй") приймає на себе зобов'язання з виконання робіт, найменування яких узгоджується сторонами в Додатках (специфікаціях) до цього договору, що є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт є договірною та узгоджується сторонами в Додатках (специфікаціях) до договору. Оплата послуг здійснюється на розрахунковий рахунок ТОВ БК "Білдінг-Строй", зазначений у рахунку-фактурі протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У специфікації № 1 до договору визначено найменування робіт-мийка силосів та загальну їх вартість - 9625,00 грн (а.с.48 на звороті).

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента послуги з мийки силосів на загальну суму 9625,00 грн. в тому числі ПДВ 1604,17 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ БК "Білдінг-Строй" останнім виписано позивачу податкову накладну №358 від 28.03.2014 (а.с. 49).

Дослідивши вказаний первинний документ ТОВ БК "Білдінг-Строй" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Промпобутхолод" робіт (послуг), суд не має підстав для визнання його такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, ціну товару/послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду рахунок на оплату № 164 від 28.03.2014 (а.с.52), акт здачі-приймання робіт № 358 від 28.03.2014 (а.с.50).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ БК "Білдінг-Строй", що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 178).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що отримані у ТОВ БК "Білдінг-Строй" та ТОВ "БА "Столиця" послуги в подальшому використані при проведенні робіт за договорами підряду з ПАТ "Джей Ті Інтернешенел Україна", згідно з яким останній виступав замовником, а позивач - підрядником, що також підтверджується договором підряду, актами здачі приймання робіт (а.с.127-132).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Промпобутхолод" із ТОВ "Київконсалт" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Між ТОВ "Промпобутхолод" та ТОВ "Київконсалт" укладено Договір поставки №10-06/14 від 10.06.2014 (а.с. 53-54).

За умовами договору ТОВ "Київконсалт" продає, а ТОВ "Промпобутхолод" купує матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці покупця за цінами, вказаними у рахунку-фактурі. ТОВ "Київконсалт" зобов'язувався продати товар відповідно до видаткової накладної, а ТОВ "Промпобутхолод"-прийняти товар та оплатити його вартість. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає дані договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Згідно з рахунком на оплату № 11093 від 23.06.2014 (а.с.55) та видатковою накладною № 11093 від 23.06.2014 (а.с.58) ТОВ "Промпобутхолод" придбав будівельні матеріали (профільований лист, термолайф, плиту, провід) на загальну суму 22974,98 грн., в тому числі ПДВ-3829,16 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Київконсалт" останнім виписано позивачу податкову накладну №11093 від 23.06.2014 (а.с. 57).

Дослідивши надані первинні документи ТОВ "Київконсалт" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Промпобутхолод" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова та видаткова накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, ціну товару/послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунок за придбані товари здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Київконсалт", що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 179).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що придбані будівельні матеріали в подальшому використані на проведення робіт з облаштування орендованого приміщення, розташованого по вул.Московській, 14-г у м.Кременчуці, що також підтверджується договором оренди нежитлового приміщення, прибутковим ордером, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, заявою про надання згоди на проведення робіт з облаштування орендованого приміщення та листом про надання згоди на проведення робіт з облаштування орендованого приміщення (а.с.83-84, 105-106, 122-123).

Судом встановлено, що операції з придбання та використання у господарській діяльності послуг та будівельних матеріалів відображені у документах бухгалтерського обліку (а.с. 97-104).

Крім того, на підтвердження виконання сторонами умов договорів до матеріалів справи долучено акти звірки (а.с.73-75).

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.66-72), та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагентів позивача - ТОВ "БА "Столиця", ТОВ БК "Білдінг-Строй", ТОВ "Київконсалт" слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; контрагенти знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та задекларованих ним сум ПДВ.

Висновки перевірок контрагентів позивача, які оформлені актами "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БА "Столиця" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014" № 2528/26-55-22-08/39178652 , "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК "Білдінг-Строй" щодо підтвердження господарських відносин з 01.02.2014 по 31.03.2014 " № 1290/26-55-22-07/38866337 від 08.05.2014, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Київконсалт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014" № 1973/26-55-22-08/39177842 від 17.07.2014, суд не приймає в якості належних доказів з наступних підстав.

Посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірок контрагентів позивача, проведених податковими органами Міндоходів України, суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів ТОВ "БА "Столиця", ТОВ БК "Білдінг-Строй", ТОВ "Київконсалт". В акті перевірки податковим органом не встановлено факту відсутності надання послуг та товару, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ТОВ "Промпобутхолод" фактично ґрунтуються на підставі Актів перевірок його контрагентів. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані послуги та товарно-матеріальні цінності відповідають меті діяльності позивача.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Промпобутхолод" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 21.11.2014 №2687/16-03-22-02-12/38842785, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Частиною2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0007112202/2859 від 08.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13830 грн 32 коп. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Промпобутхолод" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007112202/2859 від 08.12.2014.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №57 від 24.12.2014 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Промпобутхолод" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпобутхолод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 грудня 2014 року №0007112202/2859.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпобутхолод" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 22 січня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко