Рішення

від 09.02.2007 по справі 34/75-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/75-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.07р.

Справа № 34/75-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок науки", м. Дніпропетровськ 

до  Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених", м. Дніпропетровськ 

про визнання договору дійсним, про визнання права власності

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  від позивача - Миргородський Д.Ю., предст., дов. №1 від 11.01.07 р.від відповідача - Горобець І.В., предст., дов. б/н від 29.01.07 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно  до  вимог  ст.77  ГПК  України   у  судовому  засіданні  було  оголошено  перерву   з   01.02.2007р.  по  05.02.2007р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок вчених», звернулось до господарського  суду   Дніпропетровської  області  з  позовом  про визнання дійсним не посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу адміністративного будинку та визнанням права власності на нього. Свої  позовні  вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони 22 грудня 2006 року уклали письмовий договір  №  1/22-12-06  купівлі-продажу адміністративної будівлі будинку вчених літ А-2, що розташованого в м. Дніпропетровську по вул. Куйбишева, 2. Відповідач, який мав право оперативного управління щодо цього будинку, отримав від позивача ціну договору в сумі 4 162 000 гривень та передав йому будинок, але відмовився нотаріально посвідчити угоду, як цього вимагає стаття 657 ЦК України.

             Позивач  надав  уточнення  до  позовних  вимог в  яких  просить  суд - визнати дійсним Договір купівлі-продажу адміністративного будинку № 1/22-12-06 від 22 грудня           2006 року, укладений між Державним міським комунальним підприємством «Будинок вчених»(продавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(покупець).

          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(ідентифікаційний номер 34823018) право власності на будинок літ.  А-2 з підвалом, прибудовою літ. А'-5, апаратною літ. А”-1, тамбуром літ. а-1 , загальною площею 1710,1 кв. м., а також на ґанок літ. аI,  ґанок літ. аII , вхід у підвал літ. аIII, приямок літ. аIV, приямок літ. аV, приямок літ. аVI,  сходи літ. аVII, вентиляційну шахту літ. аVIII, ворота №1; огорожу №2; мостіння –І, що розташовані за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 2 (Будинок вчених).

Стягнути з Державного міського комунального підприємства «Будинок вчених»(49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2 , п/р 26001107454001 в КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код підприємства 02655018)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2, п/р 26001207204100 в Дніпр. відділ. «Райффайзен банк Аваль», МФО  305653, код підприємства 34823018) 25 500 гривень державного мита та 118 гривень судово-інформаційних витрат по справі, про що видати наказ.

           Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позову заперечує, зазначає що не вважає необхідним нотаріальне посвідчення угоди після її фактичного виконання. До того ж, за думкою відповідача, на виклики до нотаріуса він не повинен був з'являтись, оскільки призначені дати випадали на вихідні та святкові дні. Проте проти факту укладення договору та отримання письмових вимог відповідач не заперечує, але  просить  суд  відмовити  у  задоволенні  позову.   

Відповідно  до  вимог ст.75 ГПК  України  справа  розглядається  за  наявними   в  ній  матеріалами.

Згідно  вимог  ст.85 ГПК  України  у  судовому  засіданні   було  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський  суд,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(покупець) та Державним міським комунальним підприємством «Будинок вчених»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (Будинок вчених) № 1/22-12-06, а саме будинку літ.  А-2 з підвалом, прибудовою літ. А'-5, апаратною літ. А”-1, тамбуром літ. а-1 , загальною площею 1710,1 кв. м., а також ґанок літ. аI,  ґанок літ. аII , вхід у підвал літ. аIII, приямок літ. аIV, приямок літ. аV, приямок літ. аVI,  сходи літ. аVII, вентиляційна шахта літ. аVIII, ворота №1; огорожа №2; мостіння –І, що розташовані за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 2 (далі- адміністративна  будівля).

Ціна договору  купівлі-продажу №1/22-12-06  була визначена відповідно до висновку  ТОВ  „ПІБ –Експерт” (м. Дніпропетровськ) про ринкову вартість не житлової (адміністративної) будівлі від 19 грудня 2006 року (оцінювач має сертифікат ФДМУ № 3200/05 від 07.04.2005 року) і склала 4 162 000 (чотири мільйони сто шістдесят дві тисячі) гривень. ( п.2.1 договору)

За пунктами 2.2, 2.3 договору ціна, що підлягає сплаті, складається з двох частин: суму в 2 000 000 (два мільйони) гривень покупець сплачує на протязі 30 календарних днів з дати підписання договору шляхом перерахування на рахунок продавця, а решта 2 162 000 (два мільйони сто шістдесят дві тисячі) гривень покупець сплачує шляхом видачі на цю суму простих векселів протягом  двох  календарних місяців з  моменту приймання-передачі  нежитлової  будівлі  від  продавця   покупцю.

28 грудня 2006 року позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача 2 000 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1  з відміткою банківської установи.

29 грудня 2007 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі векселів, за яким позивач на виконання договору від 22 грудня 2006 року № 1/22-12-06 передав відповідачу прості векселі на загальну суму 2 162 000 гривень. Відповідно до статті 4 Закону «Про обіг векселів в Україні»«у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем». Таким чином умови п.п.2.2,2.3 Договору № 1/22-12-06 від 22 грудня 2006 року позивачем виконано повністю.

29 грудня 2006 року адміністративна будівля була передана від відповідача к позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України «договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації». Договір № 1/22-12-06 від 22 грудня 2006 року під час укладення не був посвідчений нотаріально, в зв'язку з чим позивач 26.12.2006 року та 04.01.07 двічі надавав керівнику відповідача під підпис повідомлення про необхідність з'явитися в зазначений час до нотаріуса для посвідчення договору. Незважаючи на ці повідомлення відповідач для посвідчення договору свого представника не направив.

Вислухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд має наявні докази того, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання позивачем, та відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що порушує право позивача на отримання нежитлового будинку (Будинок  вчених) у власність.

Крім того, під час розгляду вимог про визнання договору дійсним та про визнання права власності слід також враховувати наступне.

Відповідно до частини 9 статті 78, статті 75 Господарського кодексу України державні та комунальні комерційні підприємства мають право відчужувати основні фонди лише за попередньою згодою органа, до сфери повноважень якого вони відносяться, і як правило на конкурентній основі. Згідно ст. 52, ч. 2 ст. 62 ГК підприємства, створені без мети одержання прибутку є некомерційними підприємствами і зазначені обмеження на них не розповсюджуються. Саме таким, комунальним некомерційним підприємством, є ДМКП «Будинок вчених».

Згідно розділу 2 Статуту ДМКП «Будинок вчених»(зареєстрований розпорядженням Дніпропетровського міськвиконкому № 778-р від 13 вересня 1996 року) метою та предметом діяльності підприємства є розвиток наукової, науково-просвітницької, освітньої діяльності, створення умов для духовного, фізичного, культурного, освітнього розвитку громадян України, розповсюдження наукових досягнень та ін., а не отримання прибутку. Серед цілей діяльності відповідача не зазначається отримання прибутку, на момент укладення договору підприємство і не було зареєстроване як платник податку на прибуток. Це свідчить про те, що підприємство відповідача створено без мети одержання прибутку та є комунальним некомерційним підприємством.

Також слід врахувати, що в силу пункту 31 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11 від 05.06.96 року Державне міське комунальне підприємство «Будинок вчених»було включено в перелік об'єктів комунальної власності, і пунктом 2 цього рішення повноваження щодо виконання цього рішення, тобто щодо управління цим майном, було передано виконкому Дніпропетровської міської ради. Виконком затвердив та зареєстрував Розпорядженням № 778-р від 13.09.96 року діючу редакцію Статуту ДМКП «Будинок вчених», в якій фактично повноваження з управління та розпорядження майном підприємства повністю передав директору цього підприємства.

Відповідно  до  вимог  ст.57  Господарського  кодексу  України   право установчі   документи   суб'єкта  господарювання  є   статут  суб'єкта  господарювання,  в  якому  повинно   бути    вказано   состав   і  компетенція  його  органів  управління , порядок  прийняття   їм  рішення.   

Відповідно  до  вимог  ст.62 Господарського  кодексу  України  підприємства можуть  бути  створені  для  здійснення   підприємницької  діяльності , так  і  для  некомерційної  господарської  діяльності, при  цьому   підприємство   діє   на  підставі  статуту.

Так, згідно п. 3.4 Статуту директор здійснює розпорядження майном підприємства за своїм розсудом. Також за цим пунктом він «повністю розпоряджається фондами та майном підприємства за власним розсудом»за виключенням питань, віднесених до виключної компетенції власника. Виключна компетенція власника, викладена в пункті 3.5 Статуту, не передбачає будь-яку форму контролю чи надання згоди при відчуженні майна підприємства. Більш того, за пунктом 3.6 Статуту власник не має права втручатись в оперативну діяльність підприємства. Тобто всі повноваження по управлінню основними фондами та іншим майном Дніпропетровська міська рада делегувала керівнику відповідача.

Таким чином керівник Державного міського комунального підприємства «Будинок вчених»мав всі належні повноваження для підписання договору продажу нежитлового будинку № 1/22-12-06 від 22 грудня 2006 року. Для укладання цього договору не було потрібно отримання додаткового дозволу від органів Дніпропетровської міської ради.

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України особа звертаючись до суду може сама обрати спосіб захисту цивільних прав, в тому числі шляхом визнання цього права. Враховуючи що дії відповідача перешкоджають позивачу в отриманні та реєстрації права власності на законно придбане майно, позов в частині визнання права власності підлягає задоволенню.

Відповідно  до  витягу  з  єдиного  реєстру  заборон    відчуження  об'єктів   нерухомого  майна  від 30.01.2007р. , нежитлове  приміщення (Будинок  вчених)  по  вул..Куйбишева,2  в  м. Дніпропетровську  не  знаходиться під  арештом  чи  під  забороною  на  відчуження.

Відповідно до статті 49 ГК України витрати по справі підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 220 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

 Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будинок науки” задовольнити в повному обсягу.

          Визнати дійсним Договір купівлі-продажу адміністративного будинку № 1/22-12-06 від 22 грудня           2006 року, укладений між Державним міським комунальним підприємством «Будинок вчених»(продавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(покупець).

          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(ідентифікаційний номер 34823018) право власності на будинок літ.  А-2 з підвалом, прибудовою літ. А'-5, апаратною літ. А”-1, тамбуром літ. а-1 , загальною площею 1710,1 кв. м., а також на ґанок літ. аI,  ґанок літ. аII , вхід у підвал літ. аIII, приямок літ. аIV, приямок літ. аV, приямок літ. аVI,  сходи літ. аVII, вентиляційну шахту літ. аVIII, ворота №1; огорожу №2; мостіння –І, що розташовані за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 2 (Будинок вчених).

Стягнути з Державного міського комунального підприємства «Будинок вчених»(49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2 , п/р 26001107454001 в КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код підприємства 02655018)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок науки»(49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2, п/р 26001207204100 в Дніпр. відділ.. «Райффайзен банк Аваль», МФО  305653, код підприємства 34823018) 25 585 гривень державного мита та 118 гривень судово-інформаційних витрат по справі, про що видати наказ.

Повернути  Товариству  з  обмеженою відповідальністю „Будинок  науки”  зайво  сплачене до державного бюджету держмито  у  розмірі  17 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №1 від 12.01.07 р.

Суддя

 С.А. Примак

Рішення підписано 06.02.07 р.